Роль належного соціального забезпечення суддів у контексті реформування судової влади в України

12:21, 3 октября 2017
Соцзабезпечення суддів є запорукою ефективного високопрофесійного правосуддя в Україні
Роль належного соціального забезпечення суддів у контексті реформування судової влади в України

Із серії публікацій з нагоди річниці АСГСУ
Підрозділ АСГСУ у Київській області

Кандидат юридичних наук,

суддя Київського апеляційного господарського суду        

Дідиченко Марина Анатоліївна

 

Останніми роками Україна стрімко розвивається як незалежна, демократична держава та тримає стратегічний курс на європейську інтеграцію, що вимагає створення умов й реального забезпечення гарантованих на конституційному рівні основних прав та свобод людини та громадянина.

Одночасно професійним суддям належать усі права й свободи людини та громадянина, гарантовані Конституцією України, але гарантування належного рівня соціального забезпечення суддів завжди було й залишається гострою проблемою та предметом для обговорень і суперечок, оскільки не всі усвідомлюють, що соціальне забезпечення носіїв судової влади є підґрунтям незалежності суддів.

Додаткові соціальні гарантії суддів не є особистим привілеєм, а встановлюються у зв’язку з покладенням на суддів державою реалізації специфічної та особливо важливої функції — здійснення правосуддя. Додаткові гарантії й компенсації є лише правовими засобами забезпечення досягнення суддею тих цілей, які ставить перед ним суспільство, ввіряючи цю відповідальну посаду.

Ухвалення Верховною Радою України у 2010 р. Закону України «Про судоустрій і статус суддів» повинно було стати одним із найважливіших етапів реформування судової системи України і кроком до приведення її у відповідність до європейських стандартів. Зокрема, очікувалось, що рівень матеріального та соціального забезпечення повинен був значно зрости. Натомість відповідні законодавчі нововведення, на превеликий жаль, призвели до часткового зменшення як розміру, так і обсягу соціальних гарантій суддів, а саме: було зменшено розмір вихідної допомоги судді у зв’язку з відставкою; передбачено положення щодо забезпечення суддів лише службовим житлом, змінено порядок соціального страхування суддів та скасовано низку інших матеріальних та соціальних гарантій.

Проте така ситуація є неприпустимою навіть за умови економічної кризи в державі, адже належне функціонування судів загалом, та забезпечення принципу незалежності суддів зокрема, знаходиться у прямій залежності від рівня їх фінансового та ресурсного забезпечення.

Окремо хочу вказати на те, що проблема недофінансування судової системи спостерігалась і в деяких європейських державах, де розмір заробітної плати суддів був заморожений впродовж багатьох років, а в останні навіть знизився. Такі тенденції викликали чимало дискусій щодо необхідності створення механізмів забезпечення бюджетної автономії судових органів. Зокрема, цим питанням окрему увагу приділяє Консультативна рада європейських суддів (Висновок від 16 жовтня 2015 р., №18), яка акцентувала увагу на тому, що недофінансування судової системи підриває основи демократичного суспільства, заснованого на принципах верховенства права.

Саме з метою подолання окреслених негативних тенденцій та утвердження фундаментальних принципів розподілу влади та верховенства права Верховна Рада України прийняла Закон України від 12 лютого 2015 року №192-УІІІ «Про забезпечення права на справедливий суд», в якому в новій редакції викладено всі положення Закону України від 7 липня 2010 року №2453-УІ «Про судоустрій і статус суддів» і частково переглянуто систему соціального захисту суддів у бік більш повного гарантування їх соціально-трудових прав.

Також 2 червня 2016 року Верховна Рада України ухвалила за основу і в цілому новий Закон України «Про судоустрій і статус суддів» від 2 червня 2016 р., №1402-VIII, концептуальні основи якого спрямовані на імплементацію оновлених конституційних засад здійснення правосуддя і забезпечення права на справедливий суд.

 До основних нововведень, передбачених даним Законом, у контексті соціального забезпечення суддів є суттєве збільшення розміру суддівської винагороди, яка, окрім посадового окладу, передбачає цілу низку доплат; зміна порядку призначення на посаду судді та скасування п’ятирічного терміну призначення суддів, що суттєво зменшить можливості для політичного тиску на суддів і підвищить гарантії їх незалежності.

Такі зміни в цілому відповідають загальноєвропейським принципам функціонування судової влади. Зокрема, у даному контексті слід врахувати положення Великої хартії суддів (Основоположні принципи) від 17 листопада 2010 р., які незалежність та неупередженість суддів визначають як обов’язкові передумови здійснення правосуддя, що повинні забезпечуватись законодавчо, функціонально та фінансово.

Сподіваюсь, що саме на забезпечення цих основоположних принципів спрямований і процес обрання нового складу Верховного Суду України, який повинен стати взірцем справедливості та неупередженості, і матеріальне та соціальне забезпечення суддів якого повинно бути на найвищому рівні.

Загалом слід відмітити, що на даний час питання соціального захисту суддів ще залишається досить гострим. Це, відповідно, створює ризик негативного впливу на додержання найважливішого принципу — принципу незалежності судової влади.

Одним із прикладів даної проблеми можна назвати той факт, що судді, які поки ще не пройшли первинне кваліфікаційне оцінювання через незалежні від них обставини, отримують меншу суддівську винагороду, порівняно із винагородою колег, які пройшли відповідні процедури, що є прямим порушенням прав людини та громадянина, гарантованих Конституцією України.

Саме враховуючи такий неоднозначний підхід, Верховний Суд України звернувся до Конституційного Суду України із поданням, в якому оскаржує низку перехідних положень Закону «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, у частині підвищення винагороди лише тим суддям, які пройшли кваліфікаційне оцінювання.

Сподіваюсь, що подальші законодавчі зміни сприятимуть забезпеченню єдності судової влади, підвищенню статусу суддів в Україні, а також забезпечать зміцнення їх незалежності, зростання правового імунітету суддів від неправомірного впливу.

Підсумовуючи, хочу ще раз відзначити, що соціальне забезпечення суддів посідає найважливіше місце в системі гарантій незалежності носіїв судової влади та є особливим (спеціальним) соціальним забезпеченням. Його значення складно переоцінити, оскільки воно є запорукою ефективного високопрофесійного правосуддя в Україні, яке неможливе без сумлінної, самовідданої праці суддів та відповідального ставлення до виконання покладених державою на суддів обов’язків. Гарантування соціального та матеріального забезпечення суддів на високому рівні не дозволить здійснювати тиск та вплив на суддів, втручатися в їх діяльність з боку державних органів, окремих посадових осіб, політичних партій та інших утворень. Підтримання соціального забезпечення носіїв судової влади на рівні відповідно до встановлених міжнародних стандартів сприятиме вирішенню проблеми корупції в судових органах, що поступово призведе до підвищення авторитету судової влади, відновлення довіри суспільства до суду.


Блог отражает исключительно точку зрения автора. Текст блога не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь.

Мнение редакции «Судебно-юридической газеты» может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственность за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Что делали судьи Кировского райсуда Днепра в кабинете Назара Холодницкого
Новости онлайн