Конкурс як ритуал відведення очей

11:01, 10 ноября 2017
Судова реформа пройшла, а проблеми залишились...
Конкурс як ритуал відведення очей

Андрій Малєєв

Суддя Апеляційного суду Івано-Франківської області 

 

Мої міркування не претендують на об'єктивність і є умисно оціночними. Бо у питаннях реформування країни я ніхто і звуть мене ніяк. Як і більшість співгромадян, яких не питали і яким приймати участь у цьому дійстві не довірили.

Ті зусилля, які з небайдужими людьми протягом життя ми прикладали (і ще поки що намагаємось прикладати) до практичного реформування судочинства, пішли у пісок. Ба, над ними достатньо напотішались усі ті, хто зараз є фігурантами ніби реформування - вони переважно усі там, де влада. Тому користаюся свободою, яку нам у відчуттях дає Цукерберг – респект йому.

Баталії навколо конкурсу, бурхливі реакції, зіткнення думок і позицій, емоції дещо поляризували суспільство, але не надто. З одного боку реформатори, представлені ВККСУ, ВРП, ГРД та їх мотивовані чимось захисники та захисниці, а з іншого невдоволені - ті, кого обдурили морквиною прозорості і чесності. Правда, ГРД, до якої купа питань, у даний час незадоволена – кому цікаво бути ширмою? А ще з цього ж боку несформована як сила, без самоусвідомлення своєї значущості, юридична спільнота - представники юридичної професії, які переважно висловлюються критично.

Насправді ж усе це окозамилення і ошуканство, бо справжній Актор поза цими учасниками. Він в іншому місці і зловтішно бавиться людьми, зіштовхуючи їх у беззмістовній прі. Одразу скажу - цей колективний актор-влада (і наші колеги, що в новостворених органах, вони в цій групі) є ворогом відкритого суспільства на мою приватну думку, яку спробую трохи аргументувати.

Я зверну увагу на деякі питання, які у нас переважно скриті від людей - на питання реального реформування, без якого заміна "чужих на своїх" є лише способом нищення незалежності судової влади для збереження системи розкрадання країни, а за нею і нівелювання та приниження юридичної спільноти з громадянським суспільством вкупі.

Під бравурну музику формування нового істинного Верховного Суду з доброчесно-бездоганних професіоналів протягли процесуальні кодекси, які представили як вершини юридичної думки. Протягли – то й протягли, про конкурс нема потреби, тепер це питання правоохороних органів і судів. А що ж у самих кодексах, цих вершинах юридичної думки? А там зустрічне забезпечення позову, електронний суд, рул оф ло, пропорційність, письмове провадження тощо. Аж блищить від досконалості.

Зверну увагу на основні для мене речі. Процесуальний закон не є новаторським, це ті самі кодекси з додатковими стоп-кранами.

  1. Збережено автономні, дублюючі і конкуруючі між собою судові юрисдикції, а процес у всіх кодексах фактично прописаний один і той же. Так для чого тоді спец суди, якщо кодекси уніфіковані? Невже тут нема де зекономити народні гроші? Саме процесуальними кодексами закріплено систему судів, в якій у новітніх організаційних умовах немає потреби і на яку Україна не має коштів. Тобто, що було, то лишилось. Це економічно невиправдана, затратна система і її ревно зберігають. Бо хто ж ще дасть гроші? Чи є альтернатива? Є – потрібен єдиний суд, який будуть звертатися всі.
  2. "Вони" "оптимізували" судову систему тим, що ракові пухлини - вищі суди - принайтували до Верховного, а суди укрупнили. Видно, знову готується якась спецоперація. Хіба зміна назви то є реформа? Ні, це ошуканство незрілого громадянського суспільства і людей. Фактично буде гірше - централізація проведена більш послідовно, ніж це зробив зечара з його "блискучими юристами" (Янукович не мав рішучого впливу на ВСУ - не домовився чи не схотів і тому обійшовся і без нього, ізолювавши у резервацію).
  3. Як Велика Палата буде рівняти практику? Чи не за допомогою принципів "верховенства права" та "пропорційності", які з грацією слона в посудній лавці "науковці-реформатори" всандалили в процесуальний закон ? Я слухав того, хто в АП вирішує наші долі, слухав нових суддів ВС – науковці, адвокати і просто блискучі молоді юристи. Зрозумів тільки те, що вони самі не знають куди втрапили і як воно буде. У кожному рішенні ВС потрібно буде зазначати правоположення щодо застосування права. Що це таке і хто його робитиме? Це «те», що тепер плодить ВС, який схоже умисно робить правопорядок суперечливим? Чи це щось інше, бо «те» нам вже не треба? Напевно це будуть робити якісь підготовлені в наших наукових університетах "науковці-судді" по їх невідомим нікому "науковим методикам". Зараз їх якраз учать працювати по-новому. А чого б нам про це не розказати? Таємниця? Я не проти, а усім що є за науку. От тільки її самої у реформі нема, а є шаманство. Якісь анонімні шахраї-експерти готують сирі речі, а їх від людей чомусь ховають. Дайте нам Автора, щоб його знати в обличчя! І ніде, і ніхто, і ніяк не сказав про природу нормативних рішень ВС. Це у нас прецедент як нова норма, це у нас усунення пробілів норми закону чи що це таке, скажіть нарешті? Моє оце звернення не має владного адресату, у них питати немає сенсу, відповіді не буде, воно адресовано байдужим колегам-правникам.
  4. Інстанційний процесуальний дисбаланс не виправлено, апеляційні суди позбавлені можливості впливати на належне встановлення судами першої інстанції фактичних обставин. Хіба перевстановленням їх. Але чи є це завданням апеляційних судів ? Зараз апеляція це транзит, від якого нічого не залежить. Якби там десь, де це ошуканство придумувалось, поцікавились чи виконується у першій інстанції вимога повноти, то вжахнулись би, бо саме там повноцінне правосуддя, решта лише надбудови. По більшості справ, що надходять в апеляцію, коло фактичних обставин не встановлено і доказів нема. Перша інстанція прагне розглядати справи без людей, бо роботи повно. Це криза. Краще б дали більше ресурсів на базовий рівень, там судді захлинаються від справ і браку часу, кадрів, техніки і грошей. Якщо апеляція це повноцінна перша інстанція, то апеляційні суди і їх ресурси потрібно буде збільшувати, що у свою чергу збільшить ресурсне навантаження на державу і продемонструє екстенсивний стиль мислення керманичів (а вони саме так і мислять). У когось нагорі явно негаразд як зі збиранням інформації про стан справ судів, так із началами аналізу. Чому це важливо? Бо тільки рішуче реформування, а не випрошування грошей для їх розкрадання і створення ілюзії реформ, дозволить нам виграти цивілізаційну гонитву і змагання з поки що сильнішими конкурентами-сусідами. На двох стільцях не всидиш, країні треба обирати.
  5. АСДС, Єдина інформаційна система судів. Це 50 % усієї реформи, а може й більше. Її пропагують, а технічного завдання ніхто не бачив. Чому? Хто його автор, хто розробляє софт, напевно був якийсь тендер? Чому про це мовчок? Де Ти, Країно, чому мовчиш?

Блог отражает исключительно точку зрения автора. Текст блога не претендует на объективность и всесторонность освещения темы, о которой идет речь.

Мнение редакции «Судебно-юридической газеты» может не совпадать с точкой зрения автора. Редакция не несет ответственность за достоверность и толкование приведенной информации и выполняет исключительно роль носителя.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Как выбирали руководство нового Верховного Суда
Новости онлайн