Ты виноват уж тем, что хочется мне кушать

Не знаю, як Вам, а мені Україна стає схожою на  індійського бога Шиву. За двадцять років незалежності в неї виросло багато рук і кожна хоче їсти. Особливо гостро відчувають на собі це підприємці. Апетити ростуть. Наприклад, отримати свідоцтво платника ПДВ в окремих районах м.Києва «коштує» близько 3 тис. дол. США.

Підприємництво – то лище частина соціального устрою.  Процес поїдання УРКАїною своїх громадян розпочинається ще до їх народження. Якщо за народження не заплачено, дитина може не з’явитись на світ. Хто нещодавно став батьком або матір’ю, мене зрозуміє. Влаштувати своє чадо в дитячий садочок можна, сплативши вступний внесок. Для фінансового забезпеченя дитячих садків створюються спеціальні батьківські фонди (по Києву щомісячний платіж становить в середньому 50 грн.). На початку кожного нового року батьки отримують список із близько 20 позицій, які необхідно придбати для повноцінного перебування малюка і т.д.. У школах ситуація аналогічна. Про побори у вітчизняних вузах краще промовчу.

Згоден, будь-яка праця має оплачуватись. Закономірно постає питання, який моральний рівень має бути у випускника «вишу», якщо його від народження супроводжують різноманітні побори ?

Якось до мого колеги звернулись власники одного підприємства з проханням розробити таку систему контролю за діями директора, яка би унеможливила крадіжки. Колега запитав: «Яка зарплата у директора»? Відповіли, що три тисячі гривень. Зрозуміло, що жоден  локальний акт підприємства не вбереже його майно від підприємливого директора.  Столичний податківець або міліціонер, отримуючи шалену зарплатню - 3 тис. грн. (оренда однокімнатної квартири у «стольному граді»), не можуть бути чесними. Можна прийняти 12 редакцій Закону «Про боротьбу із корупцією» N356/95-ВР, прийнявши потім новий закон. Можна регулярно «садити» чиновників. Утім, державно-владний механізм себе відживає. Авторитет будь-якої влади тримається на двох ключових факторах – повазі або страху. Зверніть увагу, обидва поступово зникають.  Не відомо, як щодо поваги, але страх зникає навіть у чиновників. Ось і нещодавно одного із керівників податкової в Києві впіймали на «гарячому». Важко сказати, яким має бути універсальний рецепт боротьби із корупцією. Та очевидно одне – чиновники чітко усвідомлюють, що настає найтемніший період української ночі перед світанком. Саме через невпевненість в майбутньому їхні апетити ростуть і втрачається обережність.