На кого покладається обов’язок з’ясовувати, чи проінформовано особу про  застосування санкцій: висновок ВС

ФОП звернулася до суду з позовом, у якому просила визнати протиправною і скасувати постанову Головного управління Держпраці про накладення штрафу на підставі абз. 4 ч. 2 ст. 265 КЗпП України.

Рішенням окружного адміністративного суду у задоволенні позову було відмовлено.  

Постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції скасовано; позов задоволено; визнано протиправною та скасовано постанову про накладення штрафу.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, покладався на те, що при проведенні перевірки інспектором праці не дотримано вимог Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Порядку здійснення державного контролю за додержанням законодавства про працю, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 26.04.2017 № 295, зокрема всупереч вимог вищезгаданого Закону та Порядку № 295, під час перевірки інспектором праці не було надано (пред`явлено) ані посвідчення, ані направлення на перевірку. Крім того, зазначала, що позивача не було повідомлено про проведення інспекційного відвідування, тому останній не був присутній під час проведення інспекційного відвідування. Також вказав, що його не повідомлено про підстави проведення перевірки, які також не зазначено ні в акті інспекційного відвідування фізичної особи, яка використовує найману працю, ні в приписі про усунення виявлених порушень, ні в постанові про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами. Вважав протиправним те, що інспектором було винесено припис одночасно з актом, що тим самим позбавило позивача права надати зауваження до акту. На думку позивача, вести книги обліку трудових книжок ФОП не зобов`язаний, відповідно Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України та Листа Міністерства соціальної політики України «Щодо обов`язків підприємців вести облік бланків та руху трудових книжок і вкладишів до них», а тому таке порушення взагалі відсутнє. Враховуючи наведене, вважав, що перевірка ФОП була проведена незаконно, а тому Постанова про накладення штрафу уповноваженими посадовими особами є протиправною та підлягає скасуванню.

Механізм накладення на суб`єктів господарювання та роботодавців штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, передбачених частиною другою статті 265 Кодексу законів про працю України та частинами другою-сьомою статті 53 Закону України «Про зайнятість населення», визначається Порядком накладення штрафів за порушення законодавства про працю та зайнятість населення, затвердженим постановою Кабінету міністрів України № 509 від 17.07.2013.

Ключовим правовим питанням у справі є застосування п. 6 Порядку № 509, а саме зміст обов'язку державного органу повідомляти особу, яка притягається до відповідальності, про час та місце розгляду справи, а також правові наслідки неповідомлення.

Суд вважав за необхідне звертути увагу на те, що штраф, який було застосовано до позивача, є суттєвим. Така санкція співмірна з покараннями за злочини. Відповідно до ч. 2 ст. 53 Кримінального кодексу України розмір штрафу визначається судом залежно від тяжкості вчиненого злочину та з урахуванням майнового стану винного в межах від тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян до п`ятдесяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, якщо статтями Особливої частини цього Кодексу не передбачено вищого розміру штрафу.

Для інформування особи про час та місце розгляду справи можуть використовуватися різні способи: рекомендований лист, телеграма, телефакс, телефонограма, особисте вручення повідомлення представникам. Множинність способів повідомлення дозволяє уповноваженій посадовій особі обрати один або декілька способів, які забезпечують поінформованість особи.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що саме на уповноважену посадову особу покладається обов`язок з`ясувати, чи поінформовано особу. При цьому, саме лише надсилання повідомлення (без доказів його отримання) не свідчить про її поінформованість. У разі неналежного поінформування особи, яка притягується до відповідальності, уповноважена особа не може розпочинати розгляд справи. Відповідно обов`язок уповноваженої посадової особи письмово повідомляти суб`єктів господарювання та роботодавців не пізніше ніж за п`ять днів до дати розгляду справи про накладення штрафу вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за п`ять днів до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Із рішенням у справі № 813/3415/18 можна ознайомитись за посиланням.

Раніше «Судово-юридична газета» публікувала висновок Верховного Суду щодо відрахування із зарплатні працівника для покриття заборгованості підприємству.