Адвокатська діяльність та сплата ЄСВ: судова практика

Аналіз положень Податкового кодексу України та Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» свідчить, що адвокатська діяльність підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткуванню згідно ст.178 ПК України.

Єдиною метою збору внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами шляхом регулярної сплати мінімального внеску.

Податковий кодекс України передбачає обов’язок самозайнятих осіб стати на облік у контролюючому органі. При цьому, такий обов`язок передбачено у разі коли особа здійснює підприємницьку діяльність, а також у разі, коли особа здійснює незалежну професійну діяльність.

Так, єдиний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов’язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону №2464-VI визначено, що платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою.

Як зазначив Сьомий апеляційний адміністративний суд у справі №240/9527/19 взяття контролюючим органом на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, здійснюється виключно за заявою такої особи за формою № 1-ЄСВ. Взяття на облік платників єдиного внеску осіб, які провадять незалежну професійну діяльність, контролюючим органом за власною ініціативою шляхом встановлення «ознаки незалежної професійної діяльності» Порядок №1162 не передбачає.

Вищезазначене узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, відображеною в рішенні від 04 грудня 2019 року у зразковій справі №520/3939/19.

Особа, яка проводить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов`язана визначити базу нарахування єдиного внеску незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Таким чином колегія суддів Сьомого апеляційного адмінсуду у справі №240/9527/19 визнала помилковим висновок суду першої інстанції, що у позивача не виникає обов’язку подавати звітність як особі, що провадить незалежну професійну діяльність. У такому випадку не буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, і, відповідно, подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Отже, особа, яка проводить незалежну професійну діяльність та не отримує дохід у звітному році або окремому місяці звітного року від такої діяльності, зобов’язана визначити базу нарахування єдиного внеску, незважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем.

Крім цього, сплата роботодавцем єдиного соціального внеску не виключає обов’язку штатного працівника, який суміщає трудові відносини із адвокатською діяльністю (самозайнятої особи) сплачувати єдиний соціальний внесок у порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Отримання такою особою заробітної плати за трудову діяльність на посаді юрисконсульта юридичного відділу, тощо та сплата роботодавцем відповідних податків, зборів чи інших обов’язковнх платежів, не виключає обов`язок особи, яка здійснює адвокатську діяльність сплачувати єдиний соціальний внесок як самозайнята особа.

Також, колегія суддів у справі №240/9527/19 зауважила, що одним з принципів податкового законодавства є принцип презумпції добросовісності дій, рішень платника податків. Надання фіскальному органу всіх належним чином оформлених документів, передбачених податковим законодавством, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено, що відомості неповні, недостовірні та суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність яких установлена судом.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що КАС ВС роз’яснив порядок подання апеляційної скарги.