Розширення самопредставництва в суді: чому не запрацював закон

З 1 січня 2020 року набрав чинності Закон України 390-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення".

За нормами Закону юридична особа може брати участь у судовій справі через члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до трудового договору (контракту).

Практичне застосування Закону виявилося не таким уже й однозначним. До розгляду переважної частини справ суди, як і раніше, не допускають юристів, які не мають статусу адвоката.

Господарським судом Чернігівської області до участі у справі №927/995/19 не допущено юрисконсульта з огляду на те, що справа не є малозначною, а в силу приписів ст. 131-2 та п. 11 Перехідних Положень Конституції України представництво інтересів органів державної влади та місцевого самоврядування з 01.01.2020 року здійснюється адвокатами.

У справі № 911/2730/18 Господарський суд Київської області повернув заяву про перегляд за нововиявленими обставинами рішення, оскільки вона була підписана представником до набрання чинності Законом №390-IX.

Господарський суд Тернопільської області стверджує, що довіреності, видані на представників за відсутності в останніх статусу адвоката, а також за відсутності інших передбачених частиною 4 ст. 56 ГПК України доказів, не можуть належним чином підтверджувати, що такі представники є уповноваженими особами, які діють відповідно до закону, Положення чи трудового договору (контракту) (справи №921/76/19, №921/783/19).

Господарський суд Донецької області у справі №905/1716/17 зазначив, що наказ про прийняття на посаду регіонального директора не є достатнім для реалізації Товариством з обмеженою відповідальністю права на самопредставництво юридичної особи.

Східний апеляційний господарський суд в ухвалі від 16 січня 2020 року у справі №922/1631/18 прямо говорить, що представник не зазначив, яким чином зі зміненої норми Закону у частині самопредставництва юридичної особи вбачається можливість представництва інтересів юридичної особи не адвокатом, враховуючи, що, відповідно до ст. 58 ГПК України (яка на теперішній час не зазнала змін), представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Верховний Суд у складі суддів Касаційного адміністративного суду у справі №140/2575/19 повернув касаційну скаргу з тих підстав, що вона підписана не адвокатом. Аналогічна історія сталася у справі №420/4829/19.

У справі №200/7539/19-а КАС ВС пояснив, що для визнання особи такою, що діє в порядку самопредставництва, необхідно, щоб у відповідному законі, положенні чи трудовому договорі (контракті) було чітко визначене її право діяти від імені такої юридичної особи (суб`єкта владних повноважень без права юридичної особи) без додаткового уповноваження.

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі №909/549/19 відмовив у проведенні засідання в режимі відеоконференції, оскільки клопотання було підписано особою, яка не є адвокатом.

З тих же позицій підійшов до справи №754/10324/18 Касаційний цивільний суду, який повернув представнику касаційну скаргу.

Київський окружний адміністративний суд у справі №П/320/360/20 визнав, що Закон №390-IX суперечить нормам Конституції, тому виникає юридична колізія.

У випадку наявності факту самопредставництва юридичної особи у суді, представництва не адвокатами або прокурорами (щодо суб`єктів владних повноважень), таке представництво буде порушенням норм прямої дії Конституції України. І от би нічого, але позовну заяву подавав Офіс великих платників податків ДПС. Суду довелося цей позов повернути позивачу.

Господарським судом міста Києва у справі №910/19109/19 також було повернуто позов Київської міської ради — як підписаний не уповноваженою особою (не адвокатом).

Апеляційний суд Одеської області у справі №520/1745/18 з цих підстав не прийняв до розгляду скаргу, підписану державним виконавцем. Аналогічна ситуація виникла у справі №910/5702/19.

Також масово повертають скарги Пенсійному фонду, військовим комісаріатам і військовим частинам.

Дніпропетровський окружний адміністративний суд вирішив нікому ні в чому не відмовляти, а просто зобов’язав відповідача забезпечити участь адвоката в судовому засіданні.

Особливо відзначився у цьому переліку Західний апеляційний господарський суд у справі №907/278/19. Вищезазначена справа цікава тим, що сторонами у ній є Закарпатський окружний адміністративний суд і Закарпатська обласна рада професійних спілок. Як виявилося, представник суду (навіть якщо це професійний суддя) не може брати участі в процесі та підписувати документи, адже він не є адвокатом.

Наявність повноважень представника суди перевіряють і в ЄДРПОУ (справа №826/12108/18).

Деякі суди займають протилежну позицію.

Чернігівський окружний адміністративний суд, відкриваючи провадження у справі №620/3898/19, ухвалив представнику суб`єкта владних повноважень надати суду на підтвердження своїх повноважень: наказ про призначення на посаду, положення про юридичний відділ (управління) та посадову інструкцію на здійснення представництва в судових установах.

Таку ж ухвалу винесено у справі №620/112/20.

Іллічівський міський суд Одеської області у справі №501/612/19 дійшов висновку, що представництво в суді виключно адвокатом є не обов’язковим.

Наостанок, Велика Палата Верховного Суду прийняла рішення допустити Вищу раду правосуддя до розгляду справ за її участю на підставі наданих представником ВРП копій положень про Секретаріат ВРП та відповідний відділ Ради правосуддя, а також на підставі наданої представником ВРП посадової інструкції, яка містить відповідний обсяг його повноважень.

Раніше розповідалося, як і за що українські суди штрафують міністрів.