Огляд квартири: коли оглянути житло можуть без ухвали слідчого судді

Верховний Суд колегією суддів Касаційного кримінального суду розглянув справу № 682/252/18, в якій досліджував питання допустимості як доказу протоколу огляду місця події.

Обставини справи

Славутський міськрайонний суд Хмельницької області своїм вироком засудив особу за частиною 1 статті 115 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 8 років 6 місяців.

Суд визнав доведеним, що вночі за місцем свого проживання у квартирі, під час вживання алкогольних напоїв між співмешканцями виникла сварка, яка переросла в шарпанину та бійку, в ході якої засуджена сталевою виделкою умисно завдала особі одного удару в лоб. Пізніше в ході сварки вона завдала одного удару кулаком в обличчя, подолавши в такий спосіб опір потерпілого, та умисно завдала потерпілому удару кухонним ножем у верхню передню ліву частину грудей та шиї, заподіявши смерть.

Апеляційний суд Хмельницької області залишив вирок без змін.

У касаційній скарзі касатор стверджує, що зібрані у справі докази не підтверджують винуватості засудженої у вчиненні умисного вбивства, а її дії належало кваліфікувати за статтею 118 КК як вбивство при перевищенні меж необхідної оборони. Також він зазначає, що суди неправильно врахували як обставину, що обтяжує покарання, вчинення злочину у стані алкогольного сп`яніння, оскільки засуджена стверджувала, що не вживала алкоголю, а лише пила заспокійливі, які місять алкоголь. Оскільки у матеріалах кримінального провадження відсутній протокол відібрання зразків крові, захисник наполягає, що висновок судово-токсикологічної експертизи зразка крові засудженої є недопустимим доказом.

Також стверджує, що протокол огляду місця події є недопустимим доказом, оскільки такий огляд житла проведений без рішення слідчого судді, а батько засудженої, який дав дозвіл на проведення огляду, перебуває на обліку в наркологічному диспансері і не міг дати дозволу на огляд житла, що йому належить.

Висновок Верховного Суду

Сторона захисту наполягає на недопустимості висновку судово-токсикологічної експертизи, оскільки відсутній протокол відібрання зразків крові у засудженої. Однак зразки крові засудженої та токсикологічне дослідження були проведені персоналом Центральної районної лікарні м. Славута у зв`язку із госпіталізацією засудженої у зв`язку з отруєнням, а не у зв`язку з розслідуванням.  Про це свідчить лист головного лікаря на запит слідчого. За таких обставин відсутність протоколу відібрання зразків крові у засудженої не може свідчити про порушення процедури, а тому не може зумовити визнання висновку експерта недопустимим доказом.

Крім того, факт алкогольного сп`яніння засудженої, крім висновку судово-токсикологічної експертизи, підтверджується також іншими доказами, а саме довідкою про результати токсикологічного дослідження Центральної районної лікарні м. Славута та показаннями свідків.

Суд також відхиляє твердження захисника про недопустимість як доказу протоколу огляду місця події, оскільки власник помешкання надав письмовий дозвіл на огляд квартири, що також підтвердив під час допиту в судовому засіданні. Та обставина, що цей свідок перебуває на обліку в наркологічному диспансері, не виключає того факту, що правоохоронні органи діяли на підставі згоди власника житла. За наявності такої згоди звернення до слідчого судді за відповідним дозволом (ч. 1 ст. 233 КПК) закон не вимагає.

Враховуючи обставини справи, Верховний Суд  залишив вирок Славутського міськрайонного суду Хмельницької області та ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що є визначальним при відмежуванні замаху на вбивство від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження: позиція ВС.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.