Решая вопрос о целесообразности дополнительного наказания в виде конфискации имущества, суд должен исходить из наличия или отсутствия в действиях виновного корыстного мотива, - ВС

Назначение дополнительного наказания по ч. 2 ст. 307 УК в виде конфискации имущества допускается только в случае, если лицо совершило это уголовное преступление по корыстному мотиву. Об этом указал Кассационный уголовный суд в постановлении коллегии судей Третьей судебной палаты от 21 февраля 2024 года по делу №686/11385/21.

Позиції судів першої та апеляційної інстанцій

Особа обвинувачувалася у тому, що вона незаконно придбала особливо небезпечну психотропну речовину «PVP», обіг якої заборонено, масою 3,175251 г, що є великим розміром, і психотропну речовину «амфетамін», обіг якої обмежено, масою 4,01541 г, що є великим розміром. Маючи умисел на збут цих речовин особа зберігала їх, а надалі збула частину особливо небезпечної психотропної речовини «PVP», обіг якої заборонено, масою 0,197032 г.

Місцевий суд визнав особу винуватою та засудив за ч. 2 ст. 307 КК із застосуванням ст. 69 КК до покарання у виді позбавлення волі строком на 5 років без конфіскації майна, а на підставі положень ст. 75 КК звільнив від відбування призначеного покарання з випробовуванням.

Апеляційний суд скасував цей вирок у частині призначення покарання та ухвалив у цій частині новий вирок, яким засудив особу за ч. 2 ст. 307 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 6 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю.

У касаційній скарзі захисник стверджує, що його підзахисний не обвинувачувався у вчиненні з користі кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 307 КК, а тому рішення апеляційного суду про призначення обвинуваченому додаткового покарання у виді конфіскації майна є неправильним. 

Позиція ККС ВС 

Верховний Суд змінив вирок суду апеляційної інстанції і виключив рішення про призначення за ч. 2 ст. 307 КК особі додаткового покарання у виді конфіскації всього майна, яке є власністю засудженого. В обґрунтування позиції ККС указав, що вирішуючи питання щодо доцільності призначення засудженому додаткового покарання у виді конфіскації майна, суд має виходити з наявності чи відсутності у діях винного корисливого мотиву.

Відповідно до положень ст. 59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості, і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині КК.

ККС перевірив, що за змістом обвинувального акту органом досудового розслідування не встановлена наявність у особи корисливого мотиву при кваліфікації її дій за ч. 2 ст. 307 КК. Так само не встановлено корисливого мотиву й судом першої інстанції при кваліфікації дій особи за ч. 2 ст. 307 КК.

Однак суд апеляційної інстанції у порушення частин 1, 3 ст. 337 КПК дійшов самостійного висновку про наявність у діях особи корисливого мотиву.

ККС констатував, що застосування у цьому випадку додаткового покарання за ч. 2 ст. 307 КК у виді конфіскації майна навіть за умови, що воно передбачене санкцією цієї частини статті як обов’язкове додаткове покарання, є безпідставним, адже суперечить положенням Загальної частини КК, зокрема положенням ст. 59 КК.

Автор: Наталя Мамченко 

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на нашу страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.