​​Здійснюючи судочинство в умовах воєнного стану, судді повинні вміти пристосовувати чинне законодавство, — судді КЦС ВС

Судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Дмитро Луспеник, Ольга Ступак і Наталія Сакара провели Всеукраїнський семінар для суддів місцевих загальних та апеляційних судів «Здійснення цивільного судочинства в умовах воєнного стану». Про це йдеться на офіційному сайті ВС.

Секретар Пленуму ВС, секретар Першої судової палати КЦС ВС к. ю. н., доцент Дмитро Луспеник прочитав лекцію на тему «Цивільний процес в умовах воєнного стану».

Він зауважив, що Україна вже вісім років перебуває в умовах збройного конфлікту, за цей час до процесуального законодавства були внесені певні зміни щодо судочинства. Однак із початком війни 24 лютого 2022 року стало зрозуміло, що необхідних законів для належного відправлення правосуддя у воєнний і надзвичайний стан у законодавстві бракує, а саме щодо особливостей здійснення такого правосуддя в умовах воєнного стану.

Лектор зазначив, що відповідно до ст. 26 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється. Посилаючись на цю норму, громадяни в позовних заявах, апеляційних і касаційних скаргах просять не розглядати їхні справи в порядку спрощеного провадження. «І ми повинні відповідати, чи є розгляд справи в письмовому провадженні, прискореним судочинством, яке заборонено законом. Звичайно, що ні», – сказав Дмитро Луспеник. Він пояснив, що спрощене провадження передбачено процесуальним законом, і це не є елементом скороченого чи прискореного судочинства під час війни.

Доповідач наголосив, що ЦПК України необхідно доповнити окремою главою «Здійснення провадження в умовах воєнного стану», оскільки після 2014 року до нього вносилися лише точкові відповідні зміни. «Це важливо тому, що коли процес не зможе захистити суб’єктивні права, інтереси, які визначені матеріальним законом, то цей закон не буде працювати», – сказав він. А також зазначив, що незважаючи на відсутність такої глави, судді повинні вміти застосовувати чинні норми законодавства в умовах воєнного стану.

Дмитро Луспеник проаналізував зміни, передбачені проєктом Закону України «Про внесення змін до Кодексу адміністративного судочинства України, Цивільного процесуального кодексу України та Господарського процесуального кодексу України (щодо здійснення судочинства в умовах воєнного чи надзвичайного стану)» (реєстр. № 7316 від 26 квітня 2022 року). У його розробленні брав участь Верховний Суд.

Роз’яснюючи суддям, як саме пристосовувати чинні процесуальні норми при відправленні правосуддя в умовах воєнного стану, допоки не будуть внесені відповідні зміни, лектор запропонував сміливіше використовувати принцип процесуальної економії, численні норми якого містяться у процесуальному законі і які часто застосовує Верховний Суд (див. презентацію). Цей принцип дозволяє усунути все зайве, що не є суттєво необхідним і що суттєво обтяжує процес та може бути замінене іншими, більш економними процесуальними засобами, які достатньо гарантують належне відправлення правосуддя. При цьому наголосив: 1) не можна порушувати вимоги ст. 6 Конвенції про справедливий суд; 2) скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства в умовах воєнного стану, не передбачених законом, забороняється. 

Доповідач звернув увагу на постанову КЦС ВС у справі № 308/9708/19 про відшкодування шкоди, завданої державою-агресором, роз’яснив висновки суду щодо відсутності в Росії імунітету і додав, що такі рішення будуть виконуватись у рамках міжнародного приватного права із залученням міжнародних інститутів за рахунок арештованого майна РФ як в Україні, так і в будь-якій іншій країні.

Крім того, Дмитро Луспеник навів актуальну судову практику щодо спірних процесуальних питань і відповів на запитання учасників вебінару.

Суддя КЦС ВС Ольга Ступак прочитала лекцію на тему «Кредитні правовідносини в умовах воєнного стану».

Вона розповіла про законодавчі новели щодо регулювання кредитних правовідносин протягом 2014–2022 років. «Незалежно від того, чи учасник справи посилається на ту або іншу норму права, обов’язок суду: встановивши конкретний характер правовідносин, застосувати відповідну норму, яка їх регулює», – сказала доповідачка.

Зокрема, вона прокоментувала застосування Закону України від 15 березня 2022 року № 2120-IX «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану». Ним передбачено, що у період воєнного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за прострочення сплати кредиту, іпотекодавець не може звернути стягнення на предмет іпотеки чи виселити мешканців з такого житла тощо.

Крім того, Ольга Ступак зазначила, що 16 вересня 2020 року змінами до Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» заборонено стягнення на іпотечне житло, придбане за кредитами в іноземній валюті, якщо це місце постійного проживання позичальника / майнового поручителя, у якого немає іншого житла. З’явилися відповідні справи про звернення стягнення, й постало питання, хто має доводити наявність іншого житла в позичальника / поручителя, якщо кредитор не доводить цю обставину і просить розглянути справу за його відсутності.

Ольга Ступак зауважила, що цей факт повинен встановити суд для правильного застосування норми відповідного закону. Вона розповіла про справу, в якій за наявності такого спору суд першої інстанції відмовив у зверненні стягнення на предмет іпотеки. Натомість апеляційний суд, врахувавши інформацію з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно,  встановив, що у боржниці є у власності й інше житло, скасував попереднє рішення та звернув стягнення на предмет іпотеки. В касаційній скарзі відповідачка посилалася на те, що апеляційний суд використав новий доказ.

«Ми оцінили це як те, що суд виконав свій обов’язок щодо встановлення обставин справи, які мають істотне значення для правильного вирішення справи, використавши інформацію з відкритого реєстру, і погодилися з рішенням апеляційного суду. Оскільки вважали, що використання інформації з відкритих реєстрів (ДРРП, Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб, Єдиного державного реєстру судових рішень та ін.) не є отриманням нових доказів», – сказала доповідачка. 

З урахуванням того, що в різні періоди у 2014–2022 роках було прийнято 12 законів, що регулюють кредитні правовідносини, Ольга Ступак підготувала таблицю, на якій видно хронологію їх прийняття.

Крім того, навела судову практику щодо спорів у кредитних правовідносинах. Зокрема, вона звернула увагу на постанову КЦС ВС від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц (провадження № 61-14935св19) щодо можливості зарахування сплачених військовослужбовцем відсотків за користування кредитом в рахунок заборгованості за тілом кредиту.

Суддя КЦС ВС к. ю. н., доцент Наталія Сакара виступила з доповіддю на тему «Особливості розгляду соціальних справ під час дії воєнного стану».

Лектор навела практику КЦС ВС щодо справ, пов’язаних зі стягненням аліментів, усиновленням, вирішенням трудових спорів, а також положення чинного законодавства з питань, пов’язаних зі стягненням заборгованості за житлово-комунальні послуги.

Доповідачка зазначила, що на військовослужбовців під час воєнного стану, як і раніше, покладається обов’язок сплачувати аліменти. «Ми не повинні забувати, що аліменти хоча й стягуються на користь іншого з подружжя, але мають використовуватися на утримання дітей», – сказала Наталія Сакара.

Вона зазначила, що справи, пов’язані зі стягненням аліментів, є малозначними в силу прямої вказівки закону, але потрапляють на розгляд касаційного суду, оскільки під час їх розгляду суди першої та апеляційної інстанцій допускають певні помилки, й питання, які виникають, мають фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Передусім слід звернути увагу на те, що аліменти стягуються на користь того з батьків, із ким проживає дитина. Тому треба з’ясувати, чи вона проживає з особою, яка заявляє вимогу про стягнення аліментів, чи існує між батьками домовленість, досягнута в позасудовому порядку, з ким вона буде проживати, чи є відповідне рішення органу опіки чи піклування, оскільки наведене є визначальним при визначенні особи, яка має виступати платником аліментів. Якщо на момент пред’явлення позову дитина проживала з відповідачем, то, встановлюючи місце проживання дитини з позивачем, аліменти слід стягувати не з моменту пред’явлення позову, а з моменту ухвалення рішення.  

У постанові від 25 січня 2021 року у справі №  758/10761/13-ц (провадження № 61-19815сво19) Об’єднана палата КЦС ВС зробила висновок про те, що кошти, отримані від продажу нерухомого майна, не є доходом,  а є грошовим еквівалентом вартості цього майна, тому аліменти з таких коштів не стягуються.

Також Наталія Сакара розповіла про нарахування пені за прострочення сплати аліментів. Водночас вона зазначила, що відповідальність за таке прострочення виникає лише за наявності вини платника аліментів. Вини не буде, якщо відповідач не обізнаний про наявність судового рішення про стягнення аліментів та відкриття виконавчого провадження, якщо відповідач не може сплатити аліменти через заборгованість перед ним роботодавця із зарплатні тощо.

Доповідачка навела постанову КЦС ВС від 4 березня 2021 року у справі №  177/1090/18 (провадження № 61-7448св20). Позивач просив звільнити його від сплати аліментів, оскільки він був у полоні під час проведення АТО, у цей час йому нараховували зарплату, а отримувала її дружина. Ці кошти використані на викуп позивача з полону, тож він вважав, що не отримував доходу. КЦС ВС погодився із судами нижчих інстанцій про те, що це не є поважною причиною, щоб не сплачувати аліменти.

Наталія Сакара наголосила, що попри воєнний час не може бути спрощеного чи прискореного усиновлення, оскільки йдеться про найвищі (найкращі) інтереси дитини. Вона навела допис судді КЦС ВС Ганни Коломієць, присвячений цьому питанню, а також розповіла про судову практику щодо усиновлення.

Крім того, доповідачка розповіла про судову практику щодо особливостей встановлення юридичних фактів в умовах воєнного стану. Зокрема, вона навела приклади того, які факти можуть встановлюватися судом, а які не можуть.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.