Конституційна скарга: досвід Латвійської Республіки

На сайті Верховного Суду України розміщений текст доповіді голови Конституційного Суду Латвійської Республіки Гунарса Кутріса на тему: «Забезпечення захисту прав людини Конституційним Судом: практика Конституційного Суду Латвійської Республіки».

У документі йдеться про те, що ні Конституція Латвійської Республіки, ні закон про латвійський Конституційний суд (КС) прямо не передбачають обов'язок КС забезпечувати захист прав людини. Проте, оскільки ст. 85 Основного Закону Латвії визначає КС, як частину конституційного устрою держави, то на цей суд покладається не тільки обов'язок щодо забезпечення основних прав, а й доручається наглядати за існуючим в країні конституційним порядком.

Визначивши компетенцію КС і принципи його діяльності, вважає Гунарс Кутріс, законодавець передбачив вдале регулювання для ефективного захисту прав людини. По-перше, КС є тим органом судової влади, в якому особа, подавши конституційну скаргу, може захистити свої права і законні інтереси, якщо вважає, що його права порушуються правовою нормою, яка не відповідає правовій нормі вищої юридичної сили.

По-друге, ні Конституція, ні закон про КС не обмежують коло прав, щодо яких особа може подати конституційну скаргу.

По-третє, законодавець надав КС розумну свободу дій, щоб суд міг забезпечити по можливості найбільш ефективний захист основних прав. Користуючись цією свободою дій, КС захищає права людини настільки, наскільки це можливо.

Далі в доповіді йдеться про роль КС в ефективному захисті прав людини. Серед іншого, відзначаються специфічні аспекти роботи латвійського суду, наприклад, вказується, що КС досить часто, визнаючи оспорювану норму такою, що не відповідає Конституції і недійсною, передбачає особливу умову, згідно з якою у відношенні заявника норма втрачає чинність з дня ухвалення. Або ж відзначається, що втрата сили оспорюваної норми не завжди є підставою для припинення конституційного провадження. У кожній справі КС повинен оцінювати обставини ex officio.

Також цікавим нюансом законодавства Латвії є те, що в певних випадках особа може подати конституційну скаргу щодо законодавчої норми, яка відноситься до нього безпосередньо, але ще не була застосована. Однак в цьому випадку, як і у всіх інших, скаржник повинен надати достовірне обґрунтування того, що несприятливі наслідки, викликані правовою нормою, створюють обмеження його основних прав.

Детальніше з текстом доповіді можна ознайомитися за посиланням.