Помічник судді: проблеми правового забезпечення та правозастосування

17:07, 25 февраля 2021
Незалежно від того, який правовий статус вони мають, чи то державні службовці, чи то патронатна служба, левова частина роботи виконується помічниками суддів.
Помічник судді: проблеми правового забезпечення та правозастосування

Михайло Шумило

заступник керівника департаменту аналітичної та правової роботи Верховного Суду - начальник правового управління Касаційного цивільного суду,

доктор юридичних наук

Вступ

Патронатна служба – це різновид службово-трудових відносин, які виникають, змінюються та припиняються у зв’язку із необхідністю забезпечення ефективного, належного та якісного виконання своїх обов’язків посадовими особами, яким законом передбачено право мати патронатного службовця. Термін патронат походить від латиського слова patronatus - стан або права патрона. В національному законодавстві патронатна служба є доволі новою категорією і вперше запроваджена у 1993 році з ухваленням Закону про державну службу, а отже давніх традицій не має, а зміна статусу патронатної служби опосередковано свідчить про становлення останньої в Україні.

Єдиного підходу щодо засад функціонування патронатної служби в іноземних країнах немає, до прикладу, в Італії та Німеччині це поняття не виокремлюється, проте самі відносини включені до публічної служби, натомість у Австралії, Великобританії, Грузії, Канаді, Литві та Польщі патронатна служба поняттєво виділена як різновид публічної служби із низкою спеціальних норм. Створення патронатної служби в Україні було об’єктивною необхідністю і сьогодні вона функціонує в системі законодавчої, виконавчої та судової гілок влади. Трудова функція працівників патронатної служби напряму корелюється із трудовою функцією посадової особи публічного права, до якої вони приставлені (підлеглі). До посад патронатної служби належать посади радників, помічників, уповноважених, прессекретаря Президента України, працівників секретаріатів Голови Верховної Ради України, його Першого заступника та заступника, працівників патронатних служб Прем’єр-міністра України та інших членів Кабінету Міністрів України, помічників-консультантів народних депутатів України, помічників та наукових консультантів суддів Конституційного Суду України, помічників суддів, радників Голови Верховного Суду та голів касаційних судів, а також посади патронатних службових осіб в інших державних органах. Водночас, що стосується судової гілки влади, то частина 4 статті 92 Закону про державну службу (2015) зазначає, що особливості патронатної служби в судах, органах та установах системи правосуддя визначаються законодавством про судоустрій і статус суддів.

Нормативна (не)визначеність

Законодавчий рівень

Закон про судоустрій та статус суддів (2016) не містить поняття патронатної служби, проте окремою статтею закріплює основи правового статусу помічника судді. Так, стаття 157 «Помічники суддів» встановлює, що: (1) кожний суддя має помічника (помічників), статус і умови діяльності якого (яких) визначаються цим Законом та Положенням про помічника судді, затвердженим Радою суддів України; (2) помічником судді може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту і вільно володіє державною мовою. Помічники суддів Верховного Суду повинні також мати стаж професійної діяльності у сфері права не менше трьох років; (3) судді самостійно здійснюють добір помічників. Помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді; (4) помічники суддів з питань підготовки справ до розгляду підзвітні лише відповідному судді.

Підзаконний рівень

Основним підзаконним актом, який визначає особливості патронатної служби в судовій гілці влади є Положення про помічника судді (2018), яке визначає єдині засади й умови діяльності, правовий статус особи, яка займає посаду помічника судді.

У пункті 1 Положення зазначено, що посади помічників судді належать до посад патронатної служби, на які не поширюється дія Закону про державну службу, крім статті 92 цього Закону.

Положенням сформульовано нормативну дефініцію, щодо визначення терміну «помічник судді», під яким слід розуміти працівника патронатної служби у суді, який забезпечує виконання суддею повноважень щодо здійснення правосуддя. Крім цього, у п. 3 Положення вказується на те, що помічник судді є працівником апарату суду.

Помічник судді у своїй роботі керується Конституцією України, Законом про судоустрій і статус суддів та статтею 92 Закону про державну службу, відповідними процесуальними кодексами, іншими законами та нормативно-правовими актами України, Правилами поведінки працівника суду, рішеннями зборів суддів відповідного суду, Інструкцією з діловодства суду, Правилами внутрішнього трудового розпорядку суду, цим Положенням, а також посадовою інструкцією.

З усіх інших питань, у тому числі щодо дотримання трудової дисципліни, помічник судді підзвітний керівнику апарату суду в межах його повноважень.

Nota Bene! Важливо зазначити, що на помічника судді поширюється дія законодавства про працю, крім статей 39-1, 41-43-1, 49-2  та частини 3 статті 184 Кодексу законів про працю України.

Наведені положення загалом розкривають правовий статус помічника судді, проте окремі аспекти його діяльності мають відображення в інших нормативно-правових актах, зокрема, і у сфері адвокатури. Тому не зайвим буде зазначити, що абсолютно логічними є пропозиції, викладені у проєкті Закону про внесення змін до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" щодо звільнення осіб, які мають стаж роботи суддею або помічником судді, від проходження стажування в адвоката (реєстраційний номер 5095 від 18.02.2021).

Галузева амбівалентність правового статусу помічника судді

Помічник судді є спеціальним суб’єктом трудових відносин. І закріплення його правового статусу змінювалось залежно від позицій, з яких розглядався цей суб’єкт, його права та обов’язки, міра нормативної визначеності, аналіз виконуваного функціонала.

Проблема методу правового регулювання

Аналізуючи зміст трудових правовідносин помічників суддів очевидним є те, що в них превалює імперативний метод правового регулювання. Їх правовий статус чітко окреслений нормами позитивного права, права та обов’язки щодо початку трудової діяльності, упродовж виконання ними трудової функції та припинення трудових відносин. Це свідчить також про те, що трудовий договір у класичному його розумінні, як інструмент регулювання трудових відносин присутній радше номінально. Поряд з тим, не можна і сказати, що ці відносини відносяться за своєю правовою природою до адміністративних. Передусім, про це не можна говорити, оскільки законодавець вивів помічників суддів з під сфери дії Закону про державну службу і це доконаний факт. Тож питання оплати праці, робочого часу та часу відпочинку, дисципліни праці тощо визначаються нормами трудового законодавства та локальними нормативними актами.

Особливість трудової функції помічника судді

Аналізуючи трудову функцію помічника судді необхідно зробити кілька зауваг, передусім, вона безпосередньо пов’язана із діяльністю (функцією) посадової особи (судді), чиїм підлеглим він є, більше того, можна сказати, що помічник судді є його особистим правничим асистентом. У цьому контексті приклади помічників можна зустріти в інших правничих професіях, серед яких помічники адвоката, помічники нотаріуса тощо, крім цього, можна провести паралелі з асистентами у сфері медицини (асистент хірурга) або культури (асистент режисера, артиста-органіста) тощо. Тобто, якщо державний службовець здійснює владно-розпорядчі функції, працівник за трудовим договором функції з виконання завдань, які ставить перед ним роботодавець, то трудова функція помічника судді перебуває у прямій залежності від трудової функції самого судді, тобто здійснення правосуддя. Це і стало причиною докорінної зміни у підходах в правовому регулюванні статусу помічників суду, оскільки вони не можуть мати статусу державних службовців, адже не виконують владно-розпорядчих функцій як і функцій із здійснення правосуддя. Саме суддя здійснює правосуддя, яке, зокрема, включає в себе: підготовку процесуальних документів, підбірку та аналіз чинного законодавства, рішень КСУ, пошук релевантної практики ЄСПЛ та ВС, виготовлення проєктів процесуальних документів. Тому трудова функція помічника судді є невиконуваною за відсутності самого судді. Це, власне, і є головною причиною віднесення помічників суддів саме до патронатної служби – нерозривний зв’язок трудового обов’язку помічника судді і самого судді.

Перебування особи на посаді патронатної служби має свої особливості не лише в покладених не неї посадових обов’язках, а, насамперед, в тому, які особи мають право мати помічника, радника тощо. Саме тому, питання призначення та звільнення помічника судді необхідно розглядати в комплексі із діяльністю самого судді, оскільки це є однією з особливостей статусу помічника судді, посада якого належить до посад патронатної служби. Отже, первинним є діяльність самого судді, яка прямо пов’язана із його правовим статусом. Звідси випливає те, що необхідно чітко розмежовувати суддів, які мають статус судді та здійснюють правосуддя і судді, які мають статус судді, але правосуддя не здійснюють.

Наведені вище особливості, хоча із певним запізненням, але і стали підставою для того, щоб зняти обов’язок із помічників суддів подавати декларацію про доходи і, відповідно, бути суб’єктами декларування. Зазначені зміни набули чинності у зв’язку з набранням чинності Закону про розвідку № 912 від 24.10.2020.

Другий аспект, який є надзвичайно важливий, це те, що помічник судді має чітко визначену трудову функцію, а саме – забезпечення виконання суддею повноважень щодо ефективного, належного та оперативного здійснення правосуддя (підготовка проектів судових рішень, доповідей, підбірка судової практики, організаційне забезпечення судового процесу, тощо). Тобто, можна виснувати, що помічник судді не просто допомагає судді в будь-чому, а саме – в питаннях здійснення правосуддя.

Таким чином, закономірним є висновок, що за умови, коли суддя зберігає за собою статус судді, проте не здійснює правосуддя у зв’язку із різними обставинами (відсторонення, відрядження, відпустка по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х або 6-ти років, укладання контракту про проходження військової служби тощо), то і право на помічника втрачається.

Право судді на помічника є особливою формою допомоги (сприяння) держави, яка утримує (виплачує заробітну плату) помічника для забезпечення здійснення суддею правосуддя.

Таку позицію (логіку) можна поширити і на інших осіб, які займають посади, що належать до патронатної служби. Помічники, радники та інші надаються не для декоративних, прислуговувальних (сервісних) чи представницьких цілей, а з метою належного та ефективного здійснення спеціальними суб’єктами (народні депутати, судді, генпрокурор,  міністри тощо) своїх службових обов’язків.

Отже, одного критерію, як статус судді, не достатньо для продовження трудових відносин помічника судді, оскільки необхідна їх сукупність: правовий статус судді та здійснення ним правосуддя. В іншому випадку представник патронатної служби може бути звільнений.

Консультативна рада європейських суддів про помічників суддів

7 листопада 2019 року Консультативна рада європейських суддів (далі - КРЕС) ухвалила свій черговий висновок № 22, який отримав назву «Роль помічників суддів». Чи не вперше в історії про помічників суддів заговорили на міждержавному рівні. Доречно зазначити, що про інших представників патронатної служби документів такого статусу не існує. У висновку, з поміж іншого, дається відповідь на головне запитання: чим обґрунтовується потреба у використанні помічників суддів?

  • Підтримка здійснення правосуддя в інтересах суспільства має бути основним обґрунтуванням потреби в використанні помічників суддів. Компетентні помічники суддів здатні надавати суттєву підтримку суддям, тим самим допомагаючи підвищувати якість судових рішень.
  • Робота помічників суддів також може слугувати освітнім цілям. Працюючи помічниками суддів, молоді юристи можуть отримати корисне уявлення про роботу судів. Стаж роботи помічником судді є офіційною чи неофіційною передумовою або принаймні розглядається за корисний досвід для тих, хто претендує на суддівську посаду.
  • Своєчасне та ефективне з погляду витрат вирішення справ — це важлива мета, що постає перед усіма судовими органами. Крім того, якість судових рішень, винесених за результатом справедливого розгляду питань, є важливий аспект ефективної судової системи. Помічники суддів можуть бути важливим інструментом у тому, щоб зняти з суддів тягар у вигляді несудових завдань, аби прискорити роботу судів, скоротити відставання з розглядом справ, а ще й допомогти суддям з підготовкою якісніших рішень.
  • Якість судових рішень, ухвалених за результатом справедливого розгляду питань, є важливий аспект ефективної судової системи. Має досягатися баланс між швидкістю судового процесу і правом сторін на незалежний і неупереджений суд. Помічників суддів не слід використовувати на шкоду призначенню достатньої кількості суддів. Якщо навантаженість суддів занадто висока, це може посилити спокусу делегувати помічникам суддів виконання більшого, аніж бажано, обсягу обов’язків.
  • Підтримуючи процес вироблення рішень суддями, помічники суддів здатні допомогти в поліпшенні судової роботи на всіх рівнях.

У § 19 висновку увага зосереджується на ролі помічника судді. Помічники суддів повинні підтримувати, а не замінювати суддів у виконанні ними своїх функцій. Якими б не були їхні обов’язки, вони повинні перебувати під наглядом судді або суддів, що відповідають за всі аспекти ухвалення рішень. Однак, підтримуючи суддів під час судового процесу, помічники суддів беруть участь у виконанні судових завдань. Тому вони повинні відповідати високим професійним та етичним нормам і тим самим сприяти зміцненню суспільної довіри до судових установ.

КРЕС також наголошує, що помічники суддів можуть допомагати в дослідженні фактів, наприклад, упорядковуючи та пильно вивчаючи великі документи під керівництвом і наглядом судді. Однак, ухвалення судових рішень спирається на факти, встановлення та оцінювання фактів залишається виключною відповідальністю судді. Відповідно, роль помічника в цьому плані має залишатися обмеженою (§ 24). Якщо помічники суддів беруть участь у процесі підготовки рішень, їм слід працювати під пильним наглядом і згідно з вказівками судді (§ 25).

У висновку висловлюється і низка застережень. Якщо помічники суддів готуватимуть проєкти рішень цілком, є ризик того, що пропозиції помічника впливатимуть на хід думок судді («якірний ефект»). Цей ефект може також виникати тоді, коли помічник судді лише готуватиме записку про те, як слід вирішити справу. Ці ризики можуть бути особливо високі, якщо помічники суддів без вказівок з боку судді готують перший варіант рішення або записку. Однак, навіть якщо такий проєкт рішення або записка підготовлені вже після того, як суддя висловив попередню думку, доручати їхнє написання помічникові може перешкодити тому, щоби суддя повною мірою ознайомився зі справою. За таких обставин суддя може не усвідомлювати, що перше враження може змінитися після детальнішої роботи над проєктом рішення. Судді мають усвідомлювати ці ризики та забезпечувати свою неодмінну відповідальність за судові рішення (§ 26).

Помічники суддів у конституційних та касаційних судах

Верховний та конституційний суди відіграють унікальну роль в уніфікації судової практики, і до них часто надходить велика кількість справ. Помічники суддів, які працюють у верховних і конституційних судах, часто готують короткий виклад обставин справ і відповідного законодавства та вносять свої пропозиції щодо прийняття заяви до розгляду апеляційним чи конституційним судом. Така допомога у «відсіюванні» заяв може сприяти зосередженню суддів на важливих справах, тоді як помічники допомагатимуть швидше розібратися з рутинними справами. Однак існує ризик того, що помічники суддів впливатимуть на відбір справ. Отже, необхідно усвідомлювати ці ризики та забезпечувати, щоби за суддями зберігався контроль над винесенням рішень і відбором справ (§ 28).

У контексті добору кадрів (помічників суддів) КРЕС виснує таке, що з огляду на наближеність помічників суддів до процесу винесення судових рішень, під час добору помічників суддів має гарантуватися незалежність судових органів. Саме судова, а не виконавча влада має нести відповідальність за добір. До того ж, саме судова система в принципі найбільш придатна для добору кандидатів, які мають якості та навички, необхідні для забезпечення роботи суду, особливо коли виникає потреба в експертних знаннях у певних галузях права (§ 43).

Диспутації про юрисдикцію суду щодо вирішення спорів, де стороною виступає помічник судді

Вирішення трудових спорів, де однією зі сторін виступали помічники суддів виникло після того, як патронатну службу, починаючи з 2015 року, вивели із під сфери дії Закону про державну службу, а самих помічників суддів позбавили статусу державних службовців. Тобто, до 2015 року, всі трудові спори за участі цього спеціального суб’єкта розглядалися за правилами адміністративного судочинства. Зміна правового статусу неминуче внесла свої корективи, а краще сказати дисонанс в питання юрисдикції і зазначену категорію справ продовжували розглядати  адміністративні суди, а поряд з ними розпочали розглядати суди загальної юрисдикції. Така ситуація тривала до того часу, поки конфлікт юрисдикції не був вирішений Великою Палатою Верховного Суду (далі – ВП ВС). Щоправда, ВП ВС не з першого разу поставила крапку в цьому питанні, як і не зразу таку позицію сприйняли касаційні суди. (Частково це питання розглядалась автором раніше). Схематично ці зміни можна окреслити як перехід: цивільна – адміністративна/цивільна – адміністративна юрисдикція.

Цивільна юрисдикція

13.03.2019 ВП ВС розглянула касаційну скаргу особи на ухвали Одеського окружного адміністративного суду та Одеського апеляційного адміністративного суду у справі за позовом особи до Суворовського районного суду м. Одеси, про визнання незаконним наказу про звільнення, поновлення на роботі та виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди, і прийняла постанову, в якій зазначила наступне.

Закриваючи провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився і суд апеляційної інстанції, зазначив, що спірні правовідносини, які виникли внаслідок звільнення позивача з посади помічника судді не є правовідносинами, що стосуються проходженням публічної служби, внаслідок чого вони не є управлінськими та не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства. Працівники патронатної служби не є державними службовцями, а посада помічника судді не відноситься до посад державної служби та є патронатною службою.

Ураховуючи суть спірних правовідносин, ВП ВС дійшла висновку, що цей спір не є публічно-правовим, а стосується трудових відносин і має вирішуватися судами за правилами ЦПК України, а тому висновки судів попередніх інстанцій про закриття провадження у справі і її розгляд в порядку цивільного судочинства є обґрунтованими (постанови ВП ВС від 13.03.2019 у справі № 815/2546/17  від 13.03.2019  у справі  № 308/4431/17.

Адміністративна юрисдикція

У справі № 815/1594/17 від 02.10.2019 ВП ВС сформульовано висновок, що посада помічника судді відповідно до Закону про державну службу з 01.05.2016 не належить до посад державної служби, але за своїми характеристиками підпадає під визначення особи, яка здійснює публічну службу, а тому спір з приводу проходження помічником судді служби підлягає розгляду у порядку адміністративного судочинства.

02.10.2019 ВП ВС розглянула в порядку письмового провадження касаційну скаргу Суворовського районного суду м. Одеси на постанову Одеського окружного адміністративного суду та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду за позовом особа до Суворовського районного суду м. Одеси про визнання незаконним і скасування наказу, і прийняла постанову, в якій зазначила наступне.

Аналіз Закону про державну службу № 889 від 10.12.2015 свідчить про те, що з 01.05.2016 працівники патронатної служби перестали відноситися й не відносяться дотепер до категорії державних службовців, а посада помічника судді не відноситься до посад державної служби та є патронатною службою.

У підпункті 1 пункту 2 Прикінцевих та Перехідних положень Закону № 889 передбачено, що з набранням чинності цим Законом втрачає чинність попередній Закон про державну службу від 16.12.1993 № 3723. Під час дії Закону 1993 року, а також Закону про судоустрій і статус суддів 2010 року не було положень, які виокремлювали і відносили посади помічників судді до патронатної служби. Інакше кажучи, не було положень закону, які б виділяли цю посаду з переліку посад, на які не поширювалися визначення «державна служба», «посада» чи «посадова особа», що положення цього Закону не поширюються на працівників апарату суду, одним з яких був і помічник судді.

Отож, принаймні тільки за окресленими властивостями, які характеризують правовий статус помічника судді, його повноваження, призначення, функції та завдання, можна визнати, що особа, яка обіймає посаду помічника судді, повинна підпадати під визначення особи, яка здійснює публічну службу. У разі виникнення спору за її участі з приводу прийняття на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби, на такі спори поширюється юрисдикція адміністративних судів (Постанова ВП ВС від 02.10.2019 у справі № 815/1594/17).

Враховуючи той факт, що в наведеній постанові у справі № 815/2546/17 не було зазначено, що здійснюється відступ від раніше ухвалених постанов, якими конфлікт юрисдикцій вирішувався на користь цивільного суду, виник правовий вакуум і практика застосування знову розійшлась. Закономірним наслідком цього стало те, що 15.07.2020 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 368/561/19-ц постановив ухвалу та направив зазначену справу до ВП ВС і  вказав про необхідність відступу від сформульованих у постановах від 13.03.2019 у справі № 308/4431/17 і від 02.10.2019 у справі № 815/1594/17 висновків щодо юрисдикції суду.

Адміністративна юрисдикція

ВП ВС розглянула цю справу та поставила крапку в питанні юрисдикцій в цій категорії справ і зауважила, що на визначення юрисдикції суду щодо розгляду спорів про прийняття на посаду помічника судді, проходження служби на цій посаді та звільнення з неї вплинули зміни до Закону про державну службу та до КАС України. Хронологію вказаних змін можна окреслити трьома періодами: 1) до 30.05.2016 включно; 2) з 01.05.2016 до 14.12.2017 включно; 3) з 15.12.2017.

За змістом п. 15 ч. 1 ст. 3, п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України у редакції, що була чинною до 15.12.2017, ініційовані до 30.05.2016 спори щодо призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.

З огляду на приписи п. 18 ч. 3 ст. 3, ч. 1 ст. 92 Закону про державну службу від 10.12.2015 № 889, п. 15 ч. 1 ст. 3, п. 2 ч. 2 ст. 17 КАС України у редакції, що була чинною до 15.12.2017, ініційовані з 01.12.2016 до 14.12.2017 включно спори щодо призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї слід розглядати за правилами цивільного судочинства.

Спори про призначення на посаду помічника судді, перебування на цій посаді та звільнення з неї, розгляд яких ініційований з 15.12.2017, слід розглядати відповідно до п. 17 ч. 1 ст. 4, п. 2 ч. 1 ст. 19 КАС України у редакції, чинній з вказаної дати, за правилами адміністративного судочинства.

Велика Палата Верховного Суду вважала за необхідне відступити від висновку, викладеного в її постанові від 02.10.2019 у справі № 815/1594/17, вказавши, що такі спори належить вирішувати за правилами цивільного судочинства, якщо їхній розгляд ініційований у суді в період з 01.05.2016 до 14.12.2017 включно. Питання юрисдикції було вичерпаним.

Практика Верховного Суду у службово-трудових спорах, стороною яких є помічник судді

Цивільна юрисдикція

Щодо поновлення помічника судді на посаді

Вирішуючи питання юрисдикції суду у трудових спорах, де стороною є помічник судді (пізнішим рішенням ВП ВС відступила від цього рішення у частині юрисдикції, про що йдеться вище) ВП ВС також вирішила спір по суті і у постанові від 13.03.2019 у справі № 308/4431/17 зазначила таке.

Наказом керівника апарату Апеляційного суду Закарпатської області від 13.11.2012 особу призначено помічником судді Апеляційного суду Закарпатської області особа за переведенням на підставі подання судді цього суду. Після звільнення особа з посади судді Апеляційного суду Закарпатської області (у зв'язку з поданням заяви про відставку) її переведено на посаду помічника іншого судді Апеляційного суду Закарпатської області для виконання обов'язків додаткового помічника судді тимчасово - з 09 по 26.12.2016 - на підставі письмового подання судді та її письмової заяви. Наказами від 26.12.2016 та 31.012017 з нею було продовжено строковий трудовий договір до 31 січня та 01 березня 2017 року відповідно. З 13 лютого по 03 березня 2017 року позивачка перебувала на лікарняному, але 27.02.2017 року нею на вимогу в. о. керівника апарату суду було подано письмову заяву та подання судді про призначення її додатковим помічником судді на час виконання ним повноважень судді. 06.03.2017 після виходу на роботу з лікарняного вона дізналася про те, що керівником апарату Апеляційного суду Закарпатської області видано наказ про звільнення її з займаної посади додаткового помічника судді Апеляційного суду Закарпатської області ОСОБА_6 з 01.03.2017 року на підставі п. 2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку трудового договору.

Рішенням суду першої інстанції позивачку поновлено на роботі, постановою апеляційного суду рішення суду першої інстанції залишено без змін. ВП ВС погодилась з висновками судів попередніх інстанцій зазначила, що станом на час звільнення позивача із займаної посади повноваження судді Апеляційного суду Закарпатської області  не були припинені, цей суддя не звільнений із посади судді вказаного суду. У той же час станом на 01.03.2017 було наявне подання судді, датоване 27.02.2017, на призначення особу його помічником на час виконання ним повноважень судді цього суду. Суддя не вносив подання про звільнення особу з посади помічника, а звільнення без такого подання є неправомірним.

Щодо відмови призначення додатковим помічником судді із подальшим звільненням

КЦС ВС постановою від 17.04.2019 у справі № 405/6273/17 зазначив таке.

02 квітня 2008 року особа переведена на посаду помічника судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області з посади секретаря цього суду. 04 травня 2016 року ОСОБА_3 письмово повідомлено про зміну істотних умов праці у зв'язку з набранням з 01 травня 2016 року чинності Закону України «Про державну службу». 01 червня 2016 року особа письмово попереджена про зміни в організації праці та істотних умов та ознайомлена під підпис зі штатним розписом, затвердженим 31 травня 2016 року, зі зміною істотних умов праці та продовженням роботи на умовах патронатної служби на час повноважень судді Бобринецького районного суду Кіровоградської області погодилась. У зв'язку з подачею суддею заяви про відставку, яка була задоволена 09 лютого 2017 року, того ж дня позивач подала керівнику апарату суду заяву про закріплення її, як додаткового помічника судді, за суддею Бондаренком В. В. 13 лютого 2017 року суддею Бондаренком В. В. подано керівнику апарату суду подання про покладення на помічника судді особа обов'язків додаткового помічника судді на час виконання ним повноважень судді у чому їй було відмовлено. Наказом від 21 лютого 2017 року особу звільнено з посади помічника судді відповідно до пункту 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку з закінченням строку трудового договору.

Рішенням першої та апеляційної інстанції в задоволенні позову особі відмовлено. КЦС ВС касаційну скаргу особи залишив без задоволення. Рішення споміж іншого мотивоване тим, що посилання у скарзі на те, що пункт 17 Положення про помічника судді гарантував помічникам, судді яких залишились без повноважень, звільнилися, надає можливість продовжувати перебувати на посаді, колегія суддів відхиляє, оскільки порядок, підстав і умови припинення трудового договору мають чітко окреслений правовий характер. Крім того, пункт 17 цього ж Положення не містить посилання на вимоги до подання судді на призначення додаткового помічника. Також у штатному розписі суду не було передбачено таку посаду, як додатковий помічник судді.

Щодо звільнення помічника судді, коли суддю відрядили до НШСУ

4 листопада 2020 року КЦС ВС ухвалив постанову у справі № 369/7814/19 із такими обставинами справи. У червні 2019 року особа звернувся до суду із позовом до Вищого господарського суду України (далі - ВГСУ) про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що з 10 жовтня 2016 року він був переведений на посаду помічника судді цього суду на час виконання повноважень судді. Наказом від 23 жовтня 2018 року позивача звільнено із займаної посади з 26 жовтня 2018 року у зв`язку із закінченням строку трудового договору відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України. Підставою для наказу був наказ ВГСУ від 25 вересня 2018 року «Про відрядження до Національної школи суддів України». Вказував, що станом на момент прийняття відповідачем наказу суддя ВГСУ, помічником якої був він, із займаної посади судді не звільнена, повноваження судді не припинені, звільнення з підстав «закінчення строку трудового договору» є неправомірним, оскільки такий строк визначається строком повноважень судді, помічником якого він був. На час виникнення спірних правовідносин відсутність судді не була тривалою (понад два місяці), тому у відповідача були відсутні підстави як для розгляду питання про переведення на іншу посаду, так і підстави для його звільнення. Крім того, саме по собі відрядження судді не є підставою для звільнення судді чи припинення повноважень судді; відрядження судді не вважається сумісництвом.

Рішенням суду першої інстанції у позові відмовлено, рішенням апеляційної інстанції позов задоволено.

Верховний Суд під час ухвалення постанови виходив із таких мотивів. Частиною другою статті 92 Закону України «Про державну службу» № 889 встановлено, що працівник патронатної служби призначається на посаду на строк повноважень особи, працівником патронатної служби якої він призначений.

Підстави та порядок звільнення помічника судді деталізовані в Положенні. Так, в пункті 11 Положення встановлено, що у разі тривалої (понад два місяці) відсутності судді (соціальна відпустка, відрядження, відсторонення від посади тощо), помічника судді за його згодою за наказом керівника апарату суду може бути переведено на іншу посаду працівника апарату суду, яка не належить до посад державної служби. Крім того, у зазначених випадках на такого помічника судді може на певний строк у встановленому законом порядку покладатися виконання повноважень додаткового помічника іншого судді, про що на підставі подання відповідного судді та особистої заяви помічника судді видається наказ керівника апарату суду. У разі відсутності згоди помічника судді на переведення на іншу посаду підлягає звільненню з посади на підставі пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України.

Відповідно до пункту 12 Положення трудові відносини з помічником (помічниками) судді припиняються в день припинення повноважень безпосереднього керівника та/або в день відрахування безпосереднього керівника зі штату суду або в день ухвалення з`їздом суддів України рішення про обрання Ради суддів України в новому складі. Наказ про звільнення видається керівником апарату відповідного суду на підставі подання безпосереднього керівника та/або на підставі наказу про відрахування безпосереднього керівника зі штату суду.

Таким чином, норми Положення, якими конкретизуються підстави для звільнення помічника судді, не суперечать Закону № 889, й апеляційний суд помилково дійшов висновку про незаконність рішення суду першої інстанції та наявність підстав для поновлення особи на посаді помічника судді, яка перебувала у відрядження у зв`язку з роботою в НШС з 01 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року, тобто відсутня тривалий час. Як наслідок, касаційну скаргу ВГСУ задоволено.

Адміністративна юрисдикція

Притягнення до дисциплінарної відповідальності помічника судді

Вирішуючи питання юрисдикції суду у трудових спорах, де стороною є помічник судді ВП ВС також вирішила спір по суті, ухваливши постанову від 02 жовтня 2019 року в справі № 815/1594/17 зазначила таке.

Спір виник у зв`язку з накладенням на помічника судді районного суду дисциплінарного стягнення за порушення трудової дисципліни. Порушення полягало в тому, що помічник судді був відсутнім на робочому місці без поважних причин. Подія, що стала причиною для накладення на позивача дисциплінарного стягнення, сталася 26 жовтня 2016 року. З акта про перевірку знаходження на робочому місці помічника судді особи, випливає, що того дня з 12:45 до 13:00 год та з 13:45 до 15:00 останній не знаходився на робочому місці. Наслідком цього стало видання наказу керівника апарату Суворовського районного суду м. Одеси від 03 листопада 2016 року «Про оголошення догани особі».

Одеський окружний адміністративний суд постановою від 25 травня 2017 року позовні вимоги особи задовольнив. Одеський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 09 серпня 2017 року постанову суду залишив без змін. ВП ВС касаційну скаргу Суворовського районного суду м. Одеси залишила без задоволення, зазначивши, що суди правильно виходили з того, що обов`язковою умовою притягнення помічника судді до дисциплінарної відповідальності є подання відповідного судді. Оскільки таке подання відсутнє, оскаржуване рішення є незаконним та підлягає скасуванню. У цьому контексті варто зазначити, що схожі обставини справи можна віднайти у справі №360/5502/19

Щодо звільнення помічника судді у разі відставки судді

КАС ВС постановою від 06 грудня 2019 року у справі №813/3258/16 зазначив таке. 12 травня 2015 року особа була призначена на посаду помічника судді Стрийського міськрайонного суду Львівської області на час виконання суддею повноважень судді. Підставою для такого призначення слугували подання судді від 08 травня 2015 року та заява позивача. 30 червня 2016 року позивач була попереджена про зміни в організації праці та істотних умов праці на підставі ч. 3 ст. 3 Закону про державну службу, ст. 32 КЗпП України і погодилась з ними. Постановою Верховної Ради України від 08 вересня 2016 року суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області звільнений у зв`язку з неможливістю виконувати свої повноваження за станом здоров`я. 21 вересня 2016 року керівником апарату суду видано наказ, яким відповідно до пункту 2 частини 1 статті 36, статей 47, 116 КЗпП України, статті 24 Закону України «Про відпустки» звільнено ОСОБА_1 із займаної посади помічника судді з 21 вересня 2016 року в зв`язку з закінченням строку трудового договору.

Постановою суду першої інстанції, яка була підтримана судом апеляційної інстанції в задоволенні адміністративного позову відмовлено. КАС погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що прийняття та звільнення помічника судді з займаної посади має свою специфіку, а саме: судді самостійно здійснюють добір помічників; помічник судді призначається на посаду та звільняється з посади керівником апарату відповідного суду за поданням судді; помічник судді підлягає звільненню з займаної посади в разі припинення повноважень судді, за яким він був закріплений. Таким чином касаційну скаргу особи залишено без задоволення.

Щодо співвідношення права на відпустку державного службовця і помічника судді під час зміни правового регулювання

КАС ВС у постанові від 24 квітня 2020 року у справі №825/2/17 за позовом особа до ТУ ДСА в Чернігівській області, Чернігівського районного суду Чернігівської області щодо ненарахування відпускних та щодо надання особі частини додаткової відпустки за стаж державної служби 12 років постановив таке.

Судами попередніх інстанцій установлено, що особа із 02 липня 2004 року працювала в Чернігівському районному суді Чернігівської області на посадах державної служби: секретаря судових засідань, консультанта суду з судової статистики, консультанта суду з кадрової роботи, помічника судді та помічника голови Чернігівського районного суду Чернігівської області. 01 травня 2016 року набрав чинності Закон України «Про державну службу» від 10  грудня 2015 року №889-VIII, яким посаду помічника судді віднесено до посад патронатної служби.

У зв`язку з набранням чинності вказаним законом і змінами у правовому статусі помічника судді, наказом керівника апарату Чернігівського районного суду №02-06/44 від 10 травня 2016 року позивачку попереджено про зміну істотних умов праці.

25 жовтня 2016 року особа, посилаючись на положення частини другої статті 35 Закону України «Про державну службу» від 16 грудня 1993   року №3723-ХІ і постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1994   року «Про порядок і умови надання державним службовцям, посадовим особам місцевого самоврядування додаткових оплачуваних відпусток», у зв`язку з досягненням стажу служби тривалістю 12 років просила надати їй додаткову оплачувану відпустку за стаж державної служби тривалістю 5 днів.

На підставі заяви особи від 25 жовтня 2016 року керівником апарату суду було видано наказ від 26 жовтня 2016 року про надання особи частини щорічної додаткової оплачуваної відпустки за стаж державної служби понад 12 років (за 2016 рік) тривалістю 5 календарних днів із 07 листопада 2016 року по 11   листопада 2016 року.

Листом ТУ ДСА України в Чернігівській області від 03 листопада 2016 року указаний наказ повернуто без виконання з посиланням на те, що дія Закону України «Про державну службу» від 10 грудня 2015 року №889-VIII не поширюється на працівників патронатної служби, до якої відноситься посада помічника судді, у зв`язку з чим види та тривалість їхньої відпустки визначається на підставі загальних норм трудового законодавства.

Наказом керівника апарату суду від 04 листопада 2016 року скасовано наказ від 26 жовтня 2016 року про надання щорічної додаткової відпустки помічнику голови особі.

Рішенням суду першої інстанції, з чим погодились апеляційний та КАС у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Питання виплати надбавок та премій помічникам суддів

Постановою КАС ВС від 24 грудня 2020 року у справі №802/1286/18-а встановив таке.

Особа 17.05.2011 за поданням судді призначена на посаду помічника судді Апеляційного суду Вінницької області. Відповідно до подання судді Апеляційного суду Вінницької області від 22.06.2017, він просив преміювати помічника судді особу в розмірі посадового окладу. При цьому, на поданні судді головою суду проставлено резолюцію: «Начальнику відділу прошу розглянути та доповісти щодо розміру фонду заробітної плати». На виконання вказаної резолюції, головним бухгалтером письмово зазначено: «Не заперечую в розмірі 25%».

29.06.2017 наказом голови Апеляційного суду Вінницької області Кучевського П. В. №  85/2-07к «Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у червні 2017 року» позивача премійовано в межах фонду оплати праці в розмірі 25% посадового окладу. Із вказаного наказу судом встановлено, що деякі інші помічники суддів, були премійовані в розмірі 40% і 50% від посадового окладу відповідно.

Відповідно до подання судді Апеляційного суду Вінницької області від 27.11.2017, він просив преміювати помічника судді особу відповідно до її особистого вкладу в загальні результати роботи.

28.11.2017 наказом голови Апеляційного суду Вінницької області Кучевського П. В. №  162/2-07к «Про преміювання працівників патронатної служби в Апеляційному суді Вінницької області у листопаді 2017 року» позивача премійовано в межах фонду оплати праці в розмірі 300% посадового окладу. Крім того, зазначеним наказом деяких помічників суддів премійовано в розмірі 350% від посадового окладу, а помічник голови суду - 375% від посадового окладу. Схожа ситуація повторювалась.

Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що вид преміювання визначає керівник апарату суду залежно від особливостей виконання функцій і завдань державного органу. Звернення з поданням про преміювання не свідчить про обов`язковість його позитивного вирішення. Відтак, преміювання та встановлення відповідних надбавок провадиться у межах наявного фонду оплати праці та належить до дискреційних повноважень роботодавця. Крім того, право встановлення надбавок та премій належить саме до варіативних дискреційних повноважень, в силу яких, роботодавець вільний у виборі в межах затвердженого кошторису встановлювати їх або не встановлювати.

Верховний Суд погодився з таким висновком суду апеляційної інстанції та зазначає, що дискреція це не обов`язок, а повноваження адміністративного органу, оскільки юридична концепція дискреції передбачає можливість вибору між альтернативними способами дій та/або бездіяльністю. У разі, якщо законодавство передбачає прийняття лише певного конкретного рішення, то це не є реалізацією дискреції (повноважень), а є виконанням обов`язку. 

Дискреція є необхідною та безальтернативною для управлінської діяльності адміністративного органу юридичною конструкцією, завдяки якій вирішується низка важливих завдань, центральними з яких є забезпечення справедливої, ефективної та орієнтованої на індивідуальні потреби приватної особи правозастосовної та правотворчої діяльності названих суб`єктів.

Як наслідок касаційна скарга особа залишена без задоволення. Аналогічне рішення у справі № 640/3324/19 від 24 січня 2020 року.

Соціально-трудові гарантії помічників суддів у разі призову на військову службу під час частковій мобілізації

Постановою КАС ВС від 20 березня 2019 року у справі №809/474/17 встановив таке

12 червня 2013 року особа призначена на посаду помічника голови суду Косівського районного суду Івано-Франківської області. 09 жовтня 2014 року позивача переведено на посаду помічника судді.

Відповідно до наказу в. о. керівника апарату суду від 12 травня 2015 року № 02-03/106 особа увільнена від роботи з 14 травня 2015 року у зв'язку з призовом на військову службу по частковій мобілізації, зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку на особливий період до фактичного виходу на роботу, але не більше одного року. Довідкою Військової частини підтверджена безпосередня участь позивача в антитерористичній операції.

З 01 травня 2016 року змінено статус та продовжено роботу позивача на займаній посаді на умовах патронатної служби. Згідно з наказом в. о. керівника апарату Косівського районного суду Івано-Франківської області від 13 травня 2016 року № 02-03/95 особу увільнено від роботи у зв'язку з призовом на військову службу по частковій мобілізації у період з 14 травня 2016 року до закінчення особливого періоду або до оголошення рішення про демобілізацію.

Наказом керівника апарату суду від 27 березня 2017 року особу звільнено із займаної посади відповідно до пункту 2 частини першої статті 36 КЗпП України, за закінченням строку.

Позивач просив визнати протиправним дії щодо невиплати допомоги для оздоровлення під час надання щорічної відпустки за період з 12 червня 2015 року до 30 травня 2016 року та ненадання матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду, позовні вимоги задоволено.

Аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку, що трудовим законодавством право працівника на отримання матеріальної допомоги на оздоровлення при отриманні відпустки в порядку, визначеному статтею 80 КЗпП України не обмежено фактом отримання такої допомоги при наданні чергової відпустки в одному календарному році.

Верховний Суд зазначив, що за таких обставин у зв'язку з призовом з 14 травня 2016 року на військову службу по частковій мобілізації зі збереженням місця роботи, посади і середнього заробітку та безпосередній участі позивача у період з 21 червня 2015 року по 23 червня 2016 року в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районі/районах проведення антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, тобто виконанням у вказаний період позивачем громадянських обов'язків він за період роботи з 12 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року набув права на щорічну основну відпустку, яка підлягала перенесенню на інший період. Крім того одночасно з набуттям права на щорічну основну відпустку за період роботи з 12 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року та правом її перенесення на інший період, позивач набув також право на виплату допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу при наданні такої відпустки.

Касаційну скаргу ТУ ДСА в Івано-Франківській області задоволено частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду змінено, викладено пункт третій резолютивної частини постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду таким чином:

"Зобов'язати керівника апарату Косівського районного суду Івано-Франківської області видати наказ про виплату особі допомоги для оздоровлення у розмірі посадового окладу помічника судді, належної під час надання щорічної відпустки за період роботи з 12 червня 2015 року по 30 квітня 2016 року та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань у розмірі середньомісячної заробітної плати працівника патронатної служби".

Підсумкові зауваги

Помічники суддів є невід’ємною частиною судової системи. Незалежно від того, який правовий статус вони мають, чи то державні службовці, чи то патронатна служба, левова частина роботи виконується помічниками суддів. Прямо та опосередковано можна виснувати, що не може бути ефективної роботи суду чи судді без ефективної роботи помічників (офісів суддів) і ця взаємозалежність яскраво простежується. Варто наголосити на тому, що за час роботи, чи то в суді, чи то в інших правничих професіях, окремі помічники суддів здобули наукові ступені кандидата юридичних наук або були відзначені званням заслуженого юриста України.

Необхідно також зазначити, що частина помічників згодом стають суддями, або ж якщо простежити біографію суддів усіх рівнів, то у значної частини з них йтиметься, що перші кроки в правничій професії вони починали саме з позиції помічника судді. До прикладу, у 2020 році 24 помічники суддів Верховного Суду стали суддями першої інстанції. Саме це наводить на думку, що середовище помічників суддів є нічим іншим як кадровим резервом судової влади. І якщо інші гілки влади тільки декларують про наміри створювати кадровий резерв, то судова система вже давно та системно над цим працює. Враховуючи вищевикладене, помічники суддів є не тільки колегами за професією, але і майбутніми колегами за посадою, що повинно враховуватися при удосконаленні правового регулювання у цій сфері.

___________________________________________________

Стаття підготовлена у розвиток ідей та думок наукової розвідки «Помічник судді: сучасний стан правового регулювання та огляд судової практики». Правова держава. 2021. № 32.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.

Следите за самыми актуальными новостями в наших группах в Viber и Telegram.
Верховний Суд та єдність судової практики: які виникають труднощі, відео
Верховний Суд та єдність судової практики: які виникають труднощі, відео
Loading...
Сегодня день рождения празднуют
  • Руслан Ралець
    Руслан Ралець
    голова Дубенського міськрайонного суду Рівненської області
  • Владислав Дев’ятко
    Владислав Дев’ятко
    голова Оболонського районного суду міста Києва
  • Світлана Шевчук
    Світлана Шевчук
    суддя Вищого господарського суду України
  • Інна Берднік
    Інна Берднік
    суддя Касаційного господарського суду Верховного Суду
  • Ганна Сальнікова
    Ганна Сальнікова
    член Ради суддів України, суддя Господарського суду Харківської області
загрузка...