Правова проблема у спорах про стягнення компенсації моральної шкоди за порушення умов договору

13 листопада 2019 року Касаційний цивільний суд у справі №216/3521/16-ц звернувся до Великої Палати Верховного Суду з приводу формування єдиної правозастосовчої практики у спорах про стягнення компенсації моральної шкоди за порушення  умов  договору.

Обставини справи

Так, у справі №216/3521/16-ц особа_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

З матеріалів справи стає відомо, що між позивачем та банком укладено договір строкового банківського вкладу в банківських металах зі сплатою процентів після закінчення строку вкладу. На депозитний рахунок до банку позивач вніс золото у зливках номіналом 100 грамів — 2 шт., 5 грамів — 2 шт., 2,5 грама — 1 шт., 1 грам — 3 шт. (усього — 215,5 грамів) строком на 365 календарних днів під 0,75 процентів річних. Строк одержання вкладу — 03 лютого 2016 року. У зв`язку із закінченням строку вклад був перерахований банком на поточний рахунок на підставі пунктів 2.3., 3.12. договору.

За період з 03 лютого 2016 року по 05 грудня 2016 року, враховуючи вимоги Національного банку України, позивачу окрім процентів повернуто 195,5 грамів золота.

Ососба_1 вважає, що відповідач приховував від нього, як вкладника банку, дії обмежувальних постанов НБУ на час укладення договору, що перешкоджали поверненню вкладу під час закінчення дії договору. Банк своїми неправомірними діями завдав позивачу моральної шкоди, яку на підставі статті 23 ЦК України та статті 22 Закону  України «Про захист прав споживачів» слід стягнути, з урахуванням принципів розумності та справедливості, в розмірі 10 000 грн.

Рішення судів

Рішенням Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області зобов`язано банк повернути особі _1 залишки банківського вкладу у банківських металах номіналом 20 грамів у кількості 1 шт. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції в частині відмови особи_1 у задоволенні позовної вимоги про стягнення компенсації моральної шкоди, оскільки відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я продукцією у випадках, передбачених законом.

Висновок ВС

Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку зі знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Судді ВС наголошують, що тлумачення статті 23 ЦК України свідчить, що вона є нормою, яка повинна поширюватися на будь-які цивільно-правові відносини, в яких тій чи іншій особі було завдано моральної шкоди. Це, зокрема, підтверджується тим, що законодавець вживає формулювання «особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав». Тобто можливість стягнення компенсації моральної шкоди ставиться в залежність не від того, що це передбачено тією чи іншою нормою закону або положеннями договору, а від порушення цивільного права особи.

Однак у практиці Верховного Суду сформовано підхід, про те, що моральна шкода за порушення договору не може бути компенсована, якщо це прямо не передбачено законом або тим чи іншим договором, зокрема:

1. У постанові Верховного Суду України від 06 червня 2012 року у справі №6-49цс12 зроблено висновок, що «разом з тим суди дійшли обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позову в частині моральної шкоди, оскільки ні договором страхування, ні законом таке відшкодування не передбачено. Зазначений висновок ґрунтується на вимогах статті 611 ЦК України, відповідно до якої відшкодування моральної шкоди в разі невиконання зобов`язання допускається, якщо такі наслідки передбачені законом або договором».
2. У постанові Верховного Суду України від 24 лютого 2016 року у справі №6-1790цс15 зроблено висновок, що «поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов`язань у випадках, передбачених договором або законом. Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених ЦК та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов`язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов`язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Отже, виходячи з аналізу зазначених правових норм, слід дійти висновку про те, що ні чинним законодавством, ні договором, укладеним ОСОБА_1 та ПАТ «Укргазбанк», не передбачено право позивача на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з неповерненням банком грошових коштів, переданих на депозит, а відтак висновки судів апеляційної та касаційної інстанцій про відмову в задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди з цих підстав є правильними».

3. У постанові Великої Палати Верховного Суду 20 березня 2019 року у справі №761/26293/16-ц (провадження №14-64цс19) вказано, що «Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність підстав для задоволення вимоги про стягнення моральної шкоди, оскільки відшкодування моральної шкоди у разі порушення зобов`язання (стаття 611 ЦК України) може здійснюватися виключно у випадках, що прямо передбачені законом, а також якщо умови про відшкодування передбачені укладеним договором. Відповідно до положень статей 4, 22 Закону України «Про захист прав споживачів» споживачі мають право на відшкодування моральної шкоди тільки в разі її заподіяння небезпечною для життя і здоров`я людей продукцією у випадках, передбачених законом».

Колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду підкреслює, що різний підхід до стягнення збитків та компенсації моральної шкоди і відповідно різні умови для застосування статей ЦК України (зокрема, 22 і 23), не може розглядатися в контексті динамічного розвитку судової практики і забезпечити розумну передбачуваність судових рішень. Колегія суддів вважає, що компенсація моральної шкоди за порушення цивільно-правового договору може бути стягнута на підставі статті 23 ЦК України навіть у тих випадках, коли умовами договору право на компенсацію моральної шкоди не передбачено та не містять таких вказівок норми ЦК України чи іншого закону, що регулюють відповідний вид договору.

Враховуючи обставини справи,  колегія суддів вважає, що є  очевидна необхідність формування єдиної правозастосовчої практики у спорах про стягнення компенсації моральної шкоди за порушення договору для забезпечення розумної передбачуваності судових рішень, а тому справа містить виключну правову проблему і її вирішення необхідне для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

Раніше «Судово-юридична газета» повідомляла, що потрібно знати при стягненні моральної шкоди та витрат на правову допомогу: висновок ВС.