Ректора з науковим ступенем доставили до ТЦК та мобілізували: він заявив про право на відстрочку, але суд визнав призов законним
Рівненський окружний адміністративний суд розглянув справу щодо законності мобілізації військовозобов’язаного, який посилався на право на відстрочку як науково-педагогічний працівник, оскаржував внесення відомостей про порушення правил військового обліку, висновок військово-лікарської комісії, наказ про призов та зарахування до військової частини.
Суд також вирішував питання про те, чи достатньо самої наявності законодавчих підстав для відстрочки від мобілізації, якщо військовозобов’язаний до моменту призову не оформив її у встановленому порядку, а також чи може адміністративний суд самостійно оцінювати правильність медичних висновків військово-лікарської комісії.
Суть справи
Військовозобов’язаний звернувся до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військово-лікарської комісії та військової частини.
Він просив визнати протиправними дії щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомостей про порушення ним правил військового обліку, визнати протиправною та скасувати постанову військово-лікарської комісії від 23 вересня 2025 року про придатність до військової служби, визнати протиправними дії щодо його призову під час мобілізації, скасувати наказ від 23 вересня 2025 року №3103 в частині його призову та направлення до військової частини, а також скасувати наказ командира військової частини про зарахування його до списків особового складу та зобов’язати командира звільнити його з військової служби.
Позивач стверджував, що його мобілізація відбулася з порушенням законодавства. Зокрема, він вважав протиправним внесення до Реєстру відомостей про порушення правил військового обліку, зазначаючи, що такого порушення не допускав, а притягнення його до адміністративної відповідальності відбулося поза встановленими строками. Також він посилався на неналежне та надто швидке проведення медичного огляду і зазначав, що мав право на відстрочку від призову, однак територіальний центр комплектування та соціальної підтримки не врахував цієї обставини.
Як установив суд, військовозобов’язаний перебував на військовому обліку з 19 лютого 2009 року. Він не уточнив свої персональні дані у встановлений після набрання чинності Законом №3633-IX строк. У зв’язку з цим до Реєстру були внесені службові дані про невиконання ним обов’язку щодо оновлення персональних даних, які надалі відобразилися у мобільному застосунку «Резерв+».
23 вересня 2025 року чоловіка поліцейський доставив до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у зв’язку з адміністративним правопорушенням, передбаченим частиною третьою статті 210 КУпАП, для припинення порушення правил військового обліку та складання адміністративних матеріалів. Того ж дня щодо нього було складено протокол про адміністративне правопорушення.
Також 23 вересня 2025 року військовозобов’язаний пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією. За його результатами прийнято постанову, оформлену довідкою ВЛК №2025-0923-2003-2690-7, про придатність до військової служби на підставі статей 76В та 39В графи ІІ Розкладу хвороб, станів та фізичних вад. У довідці були зафіксовані гіпертонічна хвороба I ступеня та наслідки спінальної травми — пірамідна недостатність нижніх кінцівок.
Позивач, оскаржуючи висновок ВЛК, посилався також на подальше погіршення стану здоров’я. Зокрема, 8 жовтня 2025 року він звернувся до медичної служби військової частини зі скаргами на біль у попереку, обох ступнях та правому кульшовому суглобі. Надалі його направляли на консультацію до нейрохірурга, проводили додаткові обстеження та стаціонарне лікування. У медичних документах, складених у жовтні та листопаді 2025 року, були зазначені, зокрема, компресія нервових корінців, остеохондроз, спондилоартроз, компресійний перелом L4, грижа міжхребцевого диска L4-L5, дегенеративні зміни хребта, люмбоішалгія та інші захворювання. Позивач вважав, що ці захворювання існували і раніше, однак через формальний характер первинної ВЛК не були належним чином враховані.
Щодо права на відстрочку позивач зазначав, що з 12 січня 2017 року є виконувачем обов’язків ректора приватного вищого навчального закладу «Нікопольський економічний університет», директором Центру дистанційного навчання «Нікопольський інститут» за сумісництвом та кандидатом економічних наук.
За твердженням позивача, він повідомляв посадових осіб територіального центру комплектування та соціальної підтримки про те, що є науково-педагогічним працівником, та надавав відповідні документи, однак його заява залишилася без розгляду. Позивач вважав, що ТЦК та СП мав самостійно перевірити наявність у нього права на відстрочку та не допустити його призову.
Того ж дня, 23 вересня 2025 року, наказом начальника територіального центру комплектування та соціальної підтримки №3103 чоловіка було призвано на військову службу під час мобілізації, на особливий період, та направлено до військової частини. Після відправлення до військової частини він набув статусу військовослужбовця.
Позиції та висновки суду
Щодо внесення відомостей про порушення правил військового обліку суд зазначив, що Законом №3633-IX, який набрав чинності 18 травня 2024 року, було встановлено обов’язок громадян України, які перебувають на військовому обліку, протягом 60 днів уточнити адресу проживання, номери засобів зв’язку, адресу електронної пошти та інші персональні дані.
Суд установив, що позивач, перебуваючи на військовому обліку, свої персональні дані у встановлений строк не уточнив і доказів такого уточнення не надав.
Суд не погодився з доводом позивача про те, що після 18 травня 2024 року Президент України не видавав нового указу саме про оголошення загальної мобілізації, а лише продовжував строк уже оголошеної мобілізації, у зв’язку з чим у нього начебто не виник обов’язок уточнити дані.
Суд звернув увагу, що підпунктом 1 пункту 2 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону №3633-IX прямо встановлено обов’язок уточнення даних під час дії Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №65/2022 «Про загальну мобілізацію». Цей Указ є чинним та діючим, а наступними указами Президента України лише продовжувався строк проведення загальної мобілізації.
Суд зазначив, що позивач мав обов’язок протягом 60 днів з дня набрання чинності Законом №3633-IX уточнити свої дані. Перебіг 60-денного строку, за висновком суду, почався 19 травня 2024 року, а останнім днем уточнення даних було 17 липня 2024 року включно. Відповідно, річний строк притягнення до адміністративної відповідальності спливав 17 липня 2025 року.
Крім того, суд зазначив, що порушення у вигляді невиконання обов’язку щодо уточнення військово-облікових даних є триваючим.
Суд також розмежував внесення до Реєстру інформації про порушення правил військового обліку та безпосереднє притягнення особи до адміністративної відповідальності. Підставою для внесення інформації щодо розшуку та порушення правил військового обліку, як указав суд, є сам факт порушення військового обліку, а не факт складання протоколу про адміністративне правопорушення чи притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Отже, суд дійшов висновку, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки правомірно вніс до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів службові дані про невиконання позивачем обов’язку щодо оновлення персональних даних, а правових підстав для визнання цих дій протиправними немає.
Щодо оскарження постанови військово-лікарської комісії суд зазначив, що військово-лікарською комісією позивача було визнано придатним до військової служби, однак він не надав доказів оскарження відповідної довідки до ВЛК вищого рівня або подання скарг на дії членів комісії.
Суд наголосив, що не має компетенції оцінювати медичний діагноз із точки зору того, чи правильно лікарі оцінили стан здоров’я військовозобов’язаного відповідно до Розкладу хвороб. Встановлення придатності або непридатності за станом здоров’я віднесено виключно до повноважень військово-лікарських комісій, які проводять відповідну експертизу, тому суд не може перебирати на себе повноваження лікарів ВЛК.
Визначення придатності військовозобов’язаного за станом здоров’я до військової служби, як зазначив суд, є дискреційним повноваженням військово-лікарської комісії. Суд, не будучи установою медичної сфери, здійснювати це повноваження не може.
Щодо медичних документів, отриманих позивачем після мобілізації, суд зазначив, що описані ним обставини та документи мали місце вже після оформлення оскаржуваної довідки ВЛК від 23 вересня 2025 року, а тому не впливають на вирішення питання щодо правомірності чи протиправності цієї довідки саме на момент її складення.
Суд також звернув увагу на передбачений Положенням №402 порядок перегляду рішень військово-лікарських комісій. ВЛК областей мають право переглядати постанови районних і міських ВЛК, ВЛК регіону може контролювати, переглядати, відміняти або скасовувати постанови підпорядкованих комісій, а Центральна військово-лікарська комісія має право переглядати постанови будь-якої ВЛК Збройних Сил України.
Позивач постанову ВЛК від 23 вересня 2025 року до відповідних ВЛК вищого рівня та Центральної військово-лікарської комісії не оскаржив. Тому позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови ВЛК, за висновком суду, задоволенню не підлягає.
Щодо права позивача на відстрочку від призову під час мобілізації суд виходив із того, що відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» призову не підлягають, зокрема, наукові і науково-педагогічні працівники закладів вищої та фахової передвищої освіти, наукових установ та організацій, які мають науковий ступінь, за умови роботи у відповідних установах за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки.
Водночас суд наголосив на встановленій Порядком №560 процедурі оформлення такої відстрочки.
За наявності підстав для одержання відстрочки військовозобов’язаний особисто подає на ім’я голови відповідної комісії заяву встановленої форми, до якої додає документи, що підтверджують право на відстрочку. Заява підлягає обов’язковій реєстрації в день її подання. Комісія вивчає заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для відстрочки та ухвалює рішення про її надання або відмову. У разі позитивного рішення військовозобов’язаному видається довідка із зазначенням строку відстрочки.
До ухвалення комісією рішення військовозобов’язаний, який належним чином звернувся із заявою про відстрочку, не підлягає призову, а до прийняття рішення комісією також не направляється на медичний огляд.
Суд дійшов висновку, що військовозобов’язаний має право подати до комісії заяву про оформлення та надання відстрочки за наявності відповідних підстав, однак на момент призову в особи повинен бути відповідний документ, оформлений у встановленому законом порядку, — рішення про відстрочку та довідка із зазначенням строку відстрочки.
Право на відстрочку від призову на військову службу, як зазначив суд, повинно бути реалізоване військовозобов’язаним шляхом вчинення ним активних дій та оформлення цього права у відповідний спосіб уповноваженим органом. При цьому реалізація такого права може бути здійснена лише до моменту набуття особою статусу військовослужбовця.
Станом на дату видання наказу №3103 від 23 вересня 2025 року позивач не мав оформленої у встановленому порядку відстрочки від призову. Доказів протилежного він суду не надав.
Суд окремо зазначив, що сама наявність у військовозобов’язаного права на відстрочку є підставою для звернення до відповідної комісії із заявою та документами щодо оформлення такої відстрочки.
Водночас позивач не надав жодних належних і допустимих доказів того, що до 23 вересня 2025 року він звернувся до комісії із заявою про оформлення та надання відстрочки від призову під час мобілізації і що така заява була зареєстрована уповноваженим органом.
Тому суд дійшов висновку, що станом на 23 вересня 2025 року існували правові підстави для призову позивача на військову службу, оскільки на цю дату не було жодного оформленого у встановленому законодавством порядку документа про надання йому відстрочки.
Щодо аргументу про те, що саме ТЦК та СП мав самостійно перевірити наявність у військовозобов’язаного підстав для відстрочки, суд зазначив, що територіальні центри комплектування та соціальної підтримки дійсно оформляють відстрочки, які надаються в установленому порядку, та перевіряють підстави їх надання.
Водночас правила військового обліку передбачають також обов’язок військовозобов’язаних особисто повідомляти органи, в яких вони перебувають на військовому обліку, про зміну персональних даних та надавати документи, що підтверджують право на відстрочку.
Таким чином, хоча ТЦК та СП у межах ведення військового обліку володіють інформацією щодо наявності в особи права на відстрочку, таке право повинно бути оформлене у встановленому законом порядку: комісія має прийняти рішення про надання відстрочки, має бути оформлена відповідна довідка, а відомості про відстрочку мають бути внесені до облікових документів та реєстрів.
Оскільки на 23 вересня 2025 року належним чином оформленої відстрочки не існувало, а позивач пройшов ВЛК та був визнаний придатним до військової служби, суд дійшов висновку, що територіальний центр комплектування та соціальної підтримки мав усі правові підстави для його призову під час мобілізації та видання наказу №3103.
Щодо вимог про скасування наказу командира військової частини про зарахування військовослужбовця до списків особового складу та його звільнення зі служби суд зазначив, що відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» для громадян, призваних під час мобілізації, початком проходження військової служби вважається день відправлення у військову частину з відповідного територіального центру комплектування та соціальної підтримки.
Після відправлення до військової частини позивач набув статусу військовослужбовця. Оскільки наказ №3103 про його призов суд визнав правомірним, у військової частини були законні підстави для зарахування його до особового складу.
Суд також зазначив, що пункт 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» містить вичерпний перелік підстав для звільнення під час дії воєнного стану військовослужбовців, які проходять службу за призовом під час мобілізації.
Виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини відбувається після прийняття уповноваженою посадовою особою рішення про його звільнення з військової служби. Тому суд не встановив підстав ані для скасування наказу про зарахування до військової частини, ані для зобов’язання командира звільнити позивача зі служби.
У підсумку суд зазначив, що встановлених у справі № 460/24194/25 обставин та оцінки доказів достатньо для висновку про правомірність дій і рішень відповідачів. Відповідачі довели правомірність оскаржуваних дій та рішень у порядку статті 77 КАС України, а тому заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Рівненський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні адміністративного позову повністю.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook, в Instagram та в Х, щоб бути в курсі найважливіших подій.
