Верховний Суд пояснив, що розгляд судом справи, де він є третьою особою, а підставами позову є його дії, без належного з’ясування наявності чи відсутності підстав для відводу, не відповідає принципу неупередженості

Розгляд судом справи, у якій він є третьою особою, а підставами позову є дії цього суду як органу державної судової влади, без належного з’ясування питання про наявність чи відсутність підстав для відводу або самовідводу не відповідає принципу неупередженості суду і не сприяє як реалізації основних засад цивільного судочинства, так і ефективному розгляду справи.

На це вказав у своїй постанові від 9 грудня 2024 року Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду по справі 705/4763/22 за позовом до держави Україна в особі Державної казначейської служби, третя особа – Черкаський апеляційний суд, про відшкодування моральної шкоди.

Обставини справи

Суди встановили, що рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року, яке набрало законної сили, в адміністративній справі № 580/3473/22, позов жінки до Черкаського апеляційного суду про визнання протиправною бездіяльності та зобов’язання вчинити певні дії частково задоволено.

Визнано протиправною бездіяльність апеляційного суду щодо розгляду інформаційного запиту позивачки від 29 липня 2022 року. Зобов’язано апеляційний суд розглянути інформаційний запит та надати їй повну і всебічну запитувану інформацію. У задоволенні інших позовних вимог (стягнення із відповідача на її користь на відшкодування моральної шкоди 2000 грн) відмовлено.

Суд першої інстанції, після задоволення відводів та самовідводів суддів різних районних судів, розглянув спір по суті та у задоволенні позову відмовив.

Суд апеляційної інстанції залишив рішення суду першої інстанції без змін.

Судові рішення мотивовано тим, що позивач не довів належними та допустимими доказами, що ненадання апеляційним судом відповіді на її інформаційний запит могло змінити її життя, негативно вплинути на її стосунки з оточуючими та зумовити появу інших незручностей. Сам по собі факт порушення прав позивача на отримання запитуваної інформації від апеляційного суду, за відсутності доведеної наявності втрат немайнового характеру, не є правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, так як її наявність та розмір відповідно до загальних засад змагальності цивільного процесу підлягають доведенню особою, яка порушує питання про її відшкодування.

При цьому ініціювання позивачем судового розгляду в зв’язку з реалізацією права на судовий захист своїх прав та інтересів не може вважатися таким, що безумовно призводить до завдання моральної шкоди.

Апеляційний суд зазначив, що сам по собі факт визнання протиправною бездіяльності Черкаського апеляційного суду, що полягає у ненаправленні позивачу відповіді на інформаційний запит від 29 липня 2022 року, що встановлено рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року у справі № 580/3473/22, не може слугувати безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки відсутні докази розладу здоров`я позивача внаслідок душевних страждань чи моральних переживань, які виникли в результаті зазначених подій.

Черкаський окружний адміністративний суд у справі №580/3473/22 встановив, що допустимих та належних доказів того, що протиправна бездіяльність апеляційного суду вплинула на стан здоров`я позивача та зумовила фізичні, душевні, психічні страждання останньої, нею не надано, а самого лише посилання на наявність моральних страждань та причинний зв’язок із оскаржуваними розпорядженнями відповідача недостатньо для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

У касаційній скарзі заявник стверджує, що предмет позову у цій цивільній справі безпосередньо пов`язаний із наявним конфліктом між нею і Черкаським апеляційним судом, який є учасником справи (третьою особою), щодо бездіяльності Черкаського апеляційного суду під час надання відповіді на інформаційний запит, яка встановлена рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 14 жовтня 2022 року, яке набрало законної сили, в адміністративній справі №580/3473/22.

Отже, суд апеляційної інстанції (у даному випадку Черкаський апеляційний суд), будучи учасником справи відповідно до частини першої статті 42 ЦПК України, а саме третьою особою, не може розглядати справу (переглядати рішення суду першої інстанції за апеляційною скаргою позивача) щодо самого себе.

Що вирішив Верховний Суд

Переглядаючи справу, Верховний Суд не погодився з постановою апеляційного суду з огляду на таке.

У суді апеляційної інстанції провадження було відкрито ухвалою від 25 квітня 2024 року, 29 квітня 2024 року апеляційний суд призначив справу до розгляду в порядку письмового провадження.

Жінка звернулася до апеляційного суду із заявою про відвід колегії суддів від розгляду справи № 705/4763/22. Ухвалою апеляційного суду заяву про відвід колегії суддів визнано необґрунтованою. Передано вирішення питання про відвід суддів у порядку, встановленому частиною першою статті 33 ЦПК. Ухвалою апеляційного суду відмовлено у задоволенні заяви про відвід колегії суддів.

22 травня 2024 року апеляційним судом прийнято оскаржувану постанову за наслідками перегляду рішення місцевого суду, яке залишено без змін.

ОП КЦС ВС зазначила, що у справі, яка переглядається, апеляційний суд передчасно переглянув рішення суду першої інстанції у справі, де сам суд апеляційної інстанції є учасником справи, й не надав належної оцінки доводом позивача про наявність конфлікту інтересів у суддів апеляційного суду, які, з урахуванням обставин справи та її суб’єктного складу, не розглянули можливість заявити самовідвід.

Суддя зобов’язаний справедливо, безсторонньо та своєчасно розглядати і вирішувати судові справи відповідно до закону з дотриманням засад і правил судочинства; дотримуватися правил суддівської етики, у тому числі виявляти та підтримувати високі стандарти поведінки у будь-якій діяльності з метою укріплення суспільної довіри до суду, забезпечення впевненості суспільства в чесності та непідкупності суддів (ст. 56 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Приймаючи присягу, суддя бере на себе зобов`язання, зокрема, безсторонньо, неупереджено та незалежно здійснювати правосуддя. За суб’єктивним критерієм оцінюється особисте переконання та поведінка конкретного судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у цій справі. Відповідно до об’єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід визначити, чи мають стосунки, що розглядаються, такі природу та ступінь, що свідчать про те, що суд не є безстороннім.

Особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного. Присутність у складі суду хоча б одного упередженого судді може призвести до порушення вимоги щодо неупередженості всього складу суду, навіть у разі безсторонності інших суддів чи їх більшості.

Інститут відводу (самовідводу) є однією з найважливіших гарантій здійснення правосуддя неупередженим та справедливим судом. Самовідвід дає змогу виключити найменшу підозру в зацікавленості судді в результатах розгляду конкретної справи, навіть якщо насправді такої зацікавленості немає, оскільки пріоритетною тут є суспільна довіра до суду.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу – запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді (ст. 15 Кодексу суддівської етики (в редакції, чинній на момент ухвалення постанови суду апеляційної інстанції). Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя не повинен зловживати правом на самовідвід. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.

Схожі за змістом положення містяться в цій же статті Кодексу суддівської етики в новій редакції, чинній з 18 вересня 2024 року.

Неповноважним потрібно вважати склад суду у таких випадках:

• справу розглянуто і вирішено суддею або за участі судді, строк повноважень якого закінчився;
• справу розглянуто і вирішено особою, яка не є суддею цього суду;
• справу передано на розгляд судді з порушенням встановленого порядку розподілу судових справ або з порушенням принципу незмінності складу суду;
• справу розглянуто і вирішено суддею або за участю судді, який брав участь у її вирішенні;
• справу, яку належить розглядати колегіально, розглянуто і вирішено суддею одноособово.

ОП КЦС ВС наголосила, що у всіх випадках судді зобов’язані діяти таким чином, щоб слугувати прикладом доброчесності для учасників судових проваджень, громадськості, тому несуть повну відповідальність за вирішення питань, пов’язаних з їх приватним інтересом, таким чином, щоб максимально запобігати конфлікту інтересів під час їх обрання / призначення на посаду судді та в процесі виконання ними функції зі здійснення правосуддя.

Верховний Суд уважає, що розгляд Черкаським апеляційним судом справи, де він є третьою особою, і за підставою позову стосується дій суду, як органу державної судової влади, без належного з`ясування питання про наявність/відсутність підстав для відводу/самовідводу не відповідає принципу неупередженості суду і не сприяє, як реалізації основних засад (принципів) цивільного судочинства, так і ефективному розгляду справи.

Ураховуючи викладене, Верховний Суд у складі Об’єднаної палати Касаційного цивільного суду постанову суду апеляційної інстанції скасував та передав справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.