Умови отримання держслужбовцем категорії «А» шести посадових окладів у разі припинення державної служби за ініціативою суб’єкта призначення, - позиція Верховного Суду

Підставою для звільнення державного службовця з державної служби та виплати шести посадових окладів за останньою посадою є «не пропонування переведення відповідно до частини четвертої статті 87-1 Закону про держслужбу №889-VIII» або ж відмова державного службовця від трьох пропозицій вакантних посад. Про це зазначив Верховний Суд у постанові від 26 вересня 2023 року у справі № 640/9954/20.

Пропозиція вакантних посад надається службою управління персоналом державного органу, в якому працює особа. Про згоду або відмову обійняти запропоновану посаду державний службовець повідомляє відповідний державний орган у триденний строк, до якого не зараховуються дні, коли державний службовець фактично не працював з поважних причин (тимчасової непрацездатності, відрядження, перебування у відпустці тощо). Згоду обійняти одну із запропонованих посад державний службовець може надати не пізніше дня закінчення граничних строків перебування поза штатом. Тимчасова непрацездатність не є підставою для продовження граничних строків перебування поза штатом.

Обставини справи

26 вересня 2023 року Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду розглянув касаційну скаргу екс-голови Державної аудиторської служби України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.09.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.01.2021 у справі № 640/9954/20 за її позовом до Державної аудиторської служби України про визнання наказу протиправним в частині, зобов’язання відповідача викласти пункти 1 та 2 наказу у запропонованій позивачем редакції та стягнути моральну шкоду.

Так, розпорядженням КМУ 29.09.2019 №867-р позивачку звільнено з посади голови Державної аудиторської служби України відповідно до частини першої статті 87-1 Закону України «Про державну службу».

Наказом Держаудитслужби від 02.10.2019 № 512-о її відповідно до частини першої статті 87-1 Закону України «Про державну службу» зараховано за штат Держаудитслужби. Листом НАДС від 23.03.2020 №09-16/164-2020 позивачці надано 3 пропозиції вакантних посад та листами Держаудитслужби від 23.03.2020 та 24.03.2020 запрошено для ознайомлення з відповідними пропозиціями для надання згоди/відмови зайняти одну з запропонованих вакантних посад.

Позивачка повідомила Держаудитслужбу листом, що перебуває на лікуванні та не має можливості прибути для ознайомлення з пропозиціями вакантних посад. Згодом Держаудитслужба ще раз надіслала три пропозиції вакантних посад НАДС з проханням повідомити Держаудитслужбу про прийняте рішення до 31.03.2020.

Наказом Держаудитслужби від 01.04.2020 №114-о вирішено припинити державну службу позивачки відповідно до статті 87-1 Закону України «Про державну службу»; вирішено виплатити грошову компенсацію за 1 невикористаний день щорічної основної відпустки за період роботи з 02.10.2019 по 01.04.2020. е

Не погоджуючись з наказом в частині невиплати вихідної допомоги, заробітної плати за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року позивачка звернулася до суду. Рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою апеляційного суду, у задоволенні позову відмовлено. Верховний Суд відмовив у задоволенні касаційної скарги та залишив в силі рішення судів попередніх інстанцій.

Позиція Верховного Суду

З аналізу частин п’ятої та шостої статті 87-1 Закону «Про державну службу» №889-VIII випливає, що підставою для звільнення державного службовця з державної служби та виплати шести посадових окладів за останньою посадою є «не пропонування переведення відповідно до частини четвертої статті 87-1 Закону №889-VIII» або ж відмова державного службовця від трьох пропозицій вакантних посад.

Механізм повідомлення державного службовця про вакантні посади закріплений у пункті 7 Порядку надання пропозицій щодо зайняття вакантної посади державної служби державним службовцям, звільненим з посади державної служби категорії «А» відповідно до статті 87-1 Закону України «Про державну службу» (далі - Порядок №27-20).

Зі змісту пункту 7 Порядку №27-20 випливає, що пропозиція вакантних посад надається службою управління персоналом державного органу, в якому працює особа. Про згоду або відмову обійняти запропоновану посаду державний службовець повідомляє відповідний державний орган у триденний строк, до якого не зараховуються дні, коли державний службовець фактично не працював з поважних причин (тимчасової непрацездатності, відрядження, перебування у відпустці тощо).

Водночас, з огляду на положення частини другої, четвертої статті 87-1 Закону №889-VIII, якою обмежено строк пропозиції посад строком перебування поза штатом державного службовця, звільненого з посади відповідно до частини першої статті 87-1 Закону №889-VIII, згоду обійняти одну із запропонованих посад державний службовець може надати не пізніше дня закінчення граничних строків перебування поза штатом.

Тимчасова непрацездатність не є підставою для продовження граничних строків перебування поза штатом.

Як установили суди попередніх інстанцій, до закінчення граничного строку перебування поза штатом, встановленого частиною другою статті 87-1 Закону №889-VIII, позивачка згоди обійняти одну із запропонованих посад не надала. З урахуванням викладеного Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що в спірних правовідносинах у відповідача не було підстав для виплати позивачці вихідної допомоги за правилами, передбаченими частиною п’ятою статті 87-1 Закону №889-VIII.

Аргументи позивачки про те, що спосіб доведення інформації про вакантні посади у спірних правовідносинах не відповідав вимогами Порядку № 1042, адже відомості про електронну пошту чи сторінку у соціальній мережі Facebook не були внесені до її особової справи державного службовця, Суд відхилив з огляду на те, що особова справа містила особистий номер телефону позивачки, на який із застосуванням додатка Viber були надіслані як запрошення для ознайомлення з пропозиціями, так і самі пропозиції вакантних посад.

Щодо аргументів скаржниці про невиплату їй заробітної плати за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року, Суд зазначає таке.

Зі змісту пункту 3 Умов випливає, що державним службовцям категорії «А», зарахованим за штат державного органу, які звільняються, нарахування заробітної плати проводиться у місяці звільнення за фактично відпрацьований час.

Відповідно до пункту 7 розділу ІІІ Типових правил внутрішнього службового розпорядку, затверджених наказом НАДС від 03.03.2016 № 50, зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 25.03.2016 за №457/28587, організація обліку робочого часу державних службовців у державному органі покладається на керівників структурних підрозділів цього державного органу.

Облік робочого часу ведеться у кожному структурному підрозділі відповідальною особою, на яку покладено такі функції, та подається до служби управління персоналом державного органу у формі табеля обліку робочого часу.

Як установлено судами попередніх інстанцій, на підставі даних табелів обліку робочого часу (з урахуванням уточнень) і показань свідків, у періоді з жовтня 2019 року по січень 2020 року позивачка не перебувала в адміністративній будівлі Держаудитслужби та не виконувала будь-яких доручень.

З урахуванням викладеного, суди попередніх інстанцій дійшли правильних висновків про відсутність підстав для виплати позивачці заробітної плати за період з жовтня 2019 року по січень 2020 року.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Twitter, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.