Для прийняття рішення про відмову в перетинанні державного кордону недостатньо лише самого посилання на норми законів – позиція суду

Рішення про відмову в перетині державного кордону повинно відповідати критерію обґрунтованості. Для прийняття рішення про відмову в перетинанні державного кордону України недостатньо лише самого посилання на норми законів, рішення повинно містити опис фактичних підстав на яких воно базується.

На це вказав Черкаський окружний адміністративний суд у рішенні від 2 липня 2024 року по справі №580/4040/24.

Зокрема суд послався на правові висновки Верховного Суду у справі №280/4057/19, відповідно до яких загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Обставини справи

Водій у позові до Державної прикордонної служби просив  визнати протиправним та скасувати рішення від 24.03.2024 про відмову у перетині державного кордону. Зазначив, що згідно наказу від 12 січня 2024 року прийнятий на роботу до ТОВ на посаду водія транспортних засобів. Згідно наказу ТОВ від 6 березня відряджений для перевезення вантажів строком на 30 днів в міжнародний рейс з 21 березня 2024 року за маршрутом м. Київ /Україна/ (21.03.2024) - м. Кроппенштедт /Німеччина/ (27.03.2024) - м. Зевенберген /Нідерланди/ (05.04.2024 - м. Київ /України/ (15.04.2024).

Слідував по системі «Шлях» як водій вантажного транспортного засобу, який здійснює міжнародні перевезення (ліцензіат).

Оскарженим рішенням на міжнародному пункті пропуску для автомобільного сполучення «Чоп (Тиса)» позивачу відмовлено у виїзді з України, у зв`язку з тим, що позивачем під час дії правового режиму воєнного стану не підтверджено мету поїздки.

Позивач вважає наведене рішення протиправним, оскільки воно прийнято без конкретизації фактичних підстав для відмови і незважаючи на наявність у нього всіх необхідних документів. Тобто, в оскаржуваному рішенні не вказано конкретної причини для надання позивачу відмови у перетині державного кордону, в тому числі з посиланням на документи, які надав позивач та їх неналежність чи недостатність для виїзду за кордон.

У відзиві на адміністративний позов Прикордонна служба вказала, що в ході внесення інформації в базу даних ДПСУ відбулось спрацювання БД ДУДО з індексом «В», із зазначенням, що даний громадянин ухиляється від призову за мобілізацією, після чого перевірено дану інформацію в БД та в ході взаємодії отримано інформацію, що вищевказаний громадянин перебуває в розшуку згідно БД «ОБЕРІГ». В ході опитування громадянина ОСОБА_1 з`ясовано, що військово облікові документи в нього відсутні, до ТЦК для постановки на облік не звертався.

Відповідач звернув увагу, що включення позивача до системи «Шлях», як водія ліцензіата, не є безумовною підставою для виїзду за кордон і розгляд питань, що пов`язані із в`їздом чи виїздом осіб в Україну чи за її межі є компетенцію Державної прикордонної служби та її службових осіб, в тому числі прийняття рішень про відмову в перетині державного кордону.

Позивач при спробі перетину державного кордону не зміг підтвердити мету поїздки відповідними документами, тому відповідач вважає, що позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Що вирішив суд

Згідно з пунктом 8 Порядку встановлення особливого режиму в`їзду і виїзду, обмеження свободи пересування громадян, іноземців та осіб без громадянства, а також руху транспортних засобів в Україні або в окремих її місцевостях, де введено воєнний стан, затвердженого постановою КМУ від 29 грудня 2021 року № 1455 (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин), перетинання державного кордону в пунктах пропуску через державний кордон та пунктах контролю на території, де введено воєнний стан, здійснюється з урахуванням обмежень, встановлених законодавством.

Правилами перетинання державного кордону України, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 (в редакції, чинній на момент прийняття оскаржуваного рішення), визначено порядок перетинання громадянами України державного кордону.

За змістом пункту 2 Правил № 57 у випадках, визначених законодавством, для перетинання державного кордону громадяни крім паспортних документів повинні мати також підтверджуючі документи.

Відповідно до положень пункту 2-9 Правил № 57 у разі введення в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом (далі - ліцензіати), здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека.

Інформація про водіїв, зазначених в абзаці першому цього пункту, вноситься до відповідної інформаційної системи, адміністратором якої є Укртрансбезпека, на підставі заявки ліцензіата.

Перетин державного кордону здійснюється особою, зазначеною в абзаці першому цього пункту, лише на транспортному засобі, який є засобом провадження господарської діяльності ліцензіата, повна маса якого становить 3500 кілограмів та більше.

Укртрансбезпека проводить перевірку інформації про транспортний засіб на основі даних, що містяться в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів, та вносить відповідні дані до Єдиного комплексу інформаційних систем Укртрансбезпеки.

На одному транспортному засобі державний кордон можуть одночасно перетинати: один водій на вантажному транспортному засобі ліцензіата; два водії на пасажирському транспортному засобі (автобусі) ліцензіата.

Особи, зазначені в абзаці першому цього пункту, можуть безперервно перебувати за кордоном не більше 60 календарних днів з дня перетину державного кордону.

У разі не підтвердження мети поїздки уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, в перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону України «Про прикордонний контроль».

Згідно з пунктами 8-10 Правил № 57 в`їзд/вхід на територію пункту пропуску громадян, які перетинають державний кордон, перебування у пункті пропуску та виїзд/вихід громадян з нього здійснюється за паспортними документами.

Громадяни, які перетинають державний кордон, зобов`язані пройти прикордонний, митний та інші види контролю відповідно до законодавства.

Пропуск громадян через державний кордон здійснюється уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону.

Відповідно до абзаців 1-3 пункту 12 Правил № 57 для здійснення прикордонного контролю громадяни подають уповноваженим службовим особам підрозділу охорони державного кордону паспортні, а у випадках, передбачених законодавством, і підтверджуючі документи без обкладинок і зайвих вкладень.

Паспортні та підтверджуючі документи громадян, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами підрозділу охорони державного кордону з метою встановлення їх дійсності та належності громадянину, який їх пред`являє.

У ході перевірки документів під час виїзду з України з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасового обмеження громадянина у праві виїзду за кордон.

Вказані положення Правил № 57 кореспондують приписам частин першої-третьої статті 7 Закону № 1710, згідно з якими паспортні та інші документи громадян України, іноземців та осіб без громадянства, які перетинають державний кордон, перевіряються уповноваженими службовими особами Державної прикордонної служби України з метою встановлення їх дійсності та приналежності відповідній особі. При цьому з`ясовується наявність або відсутність підстав для тимчасової відмови особі у перетинанні державного кордону.

В ході перевірки документів уповноважені службові особи Державної прикордонної служби України використовують технічні засоби контролю для пошуку ознак підробки у документах, здійснюють пошук необхідної інформації у базах даних Державної прикордонної служби, а також за результатами оцінки ризиків проводять опитування осіб, які прямують через державний кордон.

Уповноважені службові особи Державної прикордонної служби з урахуванням результатів оцінки ризиків можуть проводити перевірку підтверджуючих документів та повторну перевірку документів осіб, які перетинають державний кордон.

Аналіз викладених норм Правил № 57 дає підстави дійти висновку про те, що в умовах введеного в Україні воєнного стану пропуск через державний кордон водіїв транспортних засобів суб`єктів господарювання, які мають ліцензію на право провадження господарської діяльності з міжнародних перевезень вантажів та пасажирів автомобільним транспортом, здійснюється уповноваженими службовими особами Держприкордонслужби за умови виконання правил перетину державного кордону України та за наявності інформації про особу у відповідній інформаційній системі, адміністратором якої є Укртрансбезпека. У разі непідтвердження зазначеними особами мети поїздки, уповноважені службові особи Держприкордонслужби відмовляють їм у перетинанні державного кордону в порядку, визначеному частиною першою статті 14 Закону № 1710.

У відповідності до ч. 1 ст. 14 Закону № 1710 іноземцю або особі без громадянства, які не відповідають одній чи кільком умовам перетинання державного кордону на в`їзд в Україну або на виїзд з України, зазначеним у частинах першій, третій статті 8 цього Закону, а також громадянину України, якому відмовлено у пропуску через державний кордон при виїзді з України у зв`язку з відсутністю документів, необхідних для в`їзду до держави прямування, транзиту, в передбачених законодавством випадках або у зв`язку з наявністю однієї з підстав для тимчасового обмеження його у праві виїзду за кордон, визначених статтею 6 Закону України "Про порядок виїзду з України і в`їзду в Україну громадян України", відмовляється у перетинанні державного кордону лише за обґрунтованим рішенням уповноваженої службової особи підрозділу охорони державного кордону із зазначенням причин відмови. Уповноважена службова особа підрозділу охорони державного кордону про прийняте рішення доповідає начальнику органу охорони державного кордону. Таке рішення набирає чинності невідкладно. Рішення про відмову у перетинанні державного кордону оформляється у двох примірниках. Один примірник рішення про відмову у перетинанні державного кордону видається особі, яка підтверджує своїм підписом на кожному примірнику факт отримання такого рішення. У разі відмови особи підписати рішення про це складається акт.

Отже, рішення про відмову в перетині державного кордону повинно відповідати критерію обґрунтованості.

Відповідно до правових висновків Верховного Суду, що висловлені у постанові від 18.03.2021 у справі №280/4057/19, загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб`єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Перевіривши юридичну та фактичну обґрунтованість мотивів, покладених суб`єктом владних повноважень в основу оскаржуваного рішення на відповідність вимогам частини 2 статті 2 КАС України, суд встановив, що спірне рішення є необґрунтованим, оскільки відповідачем не визначено конкретних підстав прийнятого рішення у спірному рішенні не визначено, які саме фактичні підстави слугували його прийняттю.

Суд звертає увагу, що для прийняття рішення про відмову в перетинанні державного кордону України недостатньо лише самого посилання на норми законів, рішення повинно містити опис фактичних підстав на яких воно базується.

Невмотивованість рішення суб`єкта владних повноважень є підставою для його скасування.

При цьому, суд відхиляє посилання відповідача щодо наявності в базах даних відомостей про позивача як особу, яка ухиляється від проходження військової служби, оскільки оскаржене рішення таких відомостей не містить, що і є підтвердженням його необґрунтованості.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.