Колишній член Вищої ради правосуддя Віктор Грищук відсудив у ВРП більше 650 тисяч грн у Верховному Суді

Факт ухвалення Етичною радою рішення про те, що член Вищої ради правосуддя не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності, не позбавляє такого члена ВРП права на отримання винагороди, а має наслідком лише відсторонення від посади та зупинення повноважень. Відповідний висновок зробила Велика Палата Верховного Суду у постанові від 20 березня 2025 року по справі 990/317/23.

Обставини справи

Як відомо, у серпні 2021 року набрав чинності закон 1635-ІХ, яким була запроваджена перевірка на відповідність критеріям професійної етики та доброчесності діючих членів Вищої ради правосуддя. Ця перевірка проводилася Етичною радою за вирішальної ролі міжнародних експертів. Таку процедуру оцінювання виявив бажання пройти і на той час член ВРП Віктор Грищук.

Однак рішенням Етичної ради від 7 травня 2022 року Віктор Грищук був визнаний таким, що не відповідає критеріям професійної етики та доброчесності для зайняття посади члена ВРП. Відповідно, було вирішено внести до з`їзду представників юридичних вишів та наукових установ рекомендацію про його звільнення.

З дня прийняття Етичною радою рішення Віктор Грищук відсторонявся від посади, а його повноваження зупинялися до ухвалення рішення з’їздом.

Наказом ВРП №106-к від 9 травня 2022 року Віктору Грищуку у зв`язку з відстороненням від посади та зупиненням повноважень було припинено нарахування та виплату винагороди до ухвалення рішення з’їздом. Втім, у серпні 2022 року з`їзд представників юридичних вишів не зміг ані задовольнити, ані відхилити рекомендацію Етичної ради. Тож, він вважався звільненим з посади відповідно до закону 1635-ІХ.

Віктор Грищук звернувся до Касаційного адміністративного суду Верховного Суду з позовом до Вищої ради правосуддя, у якій просив стягнути з ВРП на його користь невиплачену винагороду у розмірі 817 238,05 грн.

Вказав, що постановою Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2022 у справі 990/99/22 наказ в. о. голови ВРП від 9.05.2022 №106-к про припинення йому нарахувань та виплат визнаний протиправним та скасований. У цій постанові ВП ВС зроблено висновок, що позбавлення його як діючого члена ВРП винагороди у зв`язку з його відстороненням від посади та зупиненням його повноважень до моменту звільнення його з посади у порядку, встановленому Законом 1635-ІХ, порушує його право на належну оплату праці та гарантії його незалежності через зниження рівня його матеріального забезпечення.

Отже, його право отримувати винагороду члена ВРП з 7.05.2022 поновлено судом, а у ВРП виник обов`язок нарахувати та виплатити йому винагороду. Однак 8.09.2022 його звільнено з посади та видано трудову книжку з відповідним записом, проте винагорода за період з 7.05.2022 по 8.09.2022 при звільненні виплачена не була.

КАС ВС 6 листопада 2024 року позов Грищука задовольнив частково: стягнув з ВРП на його користь невиплачену винагороду у розмірі 658 986,07 грн, у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовив.

ВРП звернулася до Великої Палати Верховного Суду з апеляційною скаргою, вказавши, що оскільки винагорода виплачується за здійснення повноважень члена ВРП, то з огляду на те, що з моменту відсторонення від роботи Віктор Грищук повноваження члена ВРП не виконував, то і підстав для виплати йому винагороди немає.

Грищук також подав апеляційну скаргу, вказавши, що його позов слід було задовольнити повністю. Зазначив, що оскільки наказ про звільнення його з посади члена ВРП не видавався, то датою звільнення є дата видачі йому трудової книжки, яку він отримав 8.09.2022.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Велика Палата Верховного Суду, як і у постанові від 16.02.2023 по справі 990/99/22, висловила позицію, що право на отримання діючим членом ВРП винагороди є гарантією його незалежності та невід`ємною складовою його статусу.

Чинним законодавством не передбачено жодних підстав для припинення нарахування та виплати винагороди діючому члену ВРП. Не може бути підставою для цього, зокрема, й відсторонення члена ВРП від посади та зупинення його повноважень у зв`язку із ухваленням Етичною радою відповідного рішення.

Віктор Грищук як член ВРП має право на отримання відповідної винагороди до дня звільнення з посади у порядку, встановленому чинним законодавством. Факт ухвалення Етичною радою стосовно позивача рішення не позбавив його статусу члена ВРП, складовою частиною якого є, зокрема, право на отримання винагороди, а мав наслідком лише відсторонення позивача від посади та зупинення його повноважень.

Наведене вище дає підстави визнати висновок суду першої інстанції, що позивач має право на отримання винагороди члена ВРП за період з 7.05.2022 (дата, з якої виплату винагороди припинено) до 22.08.2022 (дата звільнення позивача з посади члена ВРП), правильним. Суд першої інстанції обґрунтовано відхилив довід ВРП щодо того, що позивач в цей час фактично не виконував повноваження члена ВРП через відсторонення від посади.

Оскільки незаконного відсторонення Грищука з посади не було, суд першої інстанції виснував, що стягненню на його користь підлягає невиплачена йому винагорода члена ВРП за вказаний період, а не середній заробіток за час вимушеного прогулу, як зазначив позивач (з розрахунком відповідної суми) у позовній заяві.

Щодо доводу позивача, що суд першої інстанції безпідставно відмовив йому в задоволенні позову про стягнення винагороди члена ВРП за період з 23.08.2022 по 8.09.2022 (день отримання трудової книжки), Велика Палата Верховного Суду зауважує таке.

З'їзд представників юридичних вищих навчальних закладів та наукових установ, розглянувши 19.08.2022 рекомендацію Етичної ради про звільнення Грищука з посади члена ВРП, будь-якого рішення із цього питання не ухвалив.

Згідно з випискою з протоколу з`їзду головуючий зазначив, що відповідно до законодавства в такому випадку член ВРП Віктор Грищук вважається звільненим з посади після спливу 3-місячного строку з дати внесення з`їзду рекомендації Етичної ради. Позивач був присутнім на з`їзді та обізнаний про результати розгляду рекомендації Етичної ради.

Оскільки Грищук вважається звільненим з посади члена ВРП в силу закону, в наказі № 232-к як підставу зазначено пункт 4 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1635-IX (яким власне і передбачено звільнення), а позивач був обізнаний із цим наказом 22.08.2022, його вимоги про стягнення винагороди за період з 23.08.2022 по 8.09.2022 не ґрунтуються на нормах права.

Велика Палата Верховного Суду відхиляє довід позивача, що ці його вимоги підлягають задоволенню на підставі норми частини п`ятої статті 235 КЗпП, яку, як вважає позивач, слід застосовувати у спірних правовідносинах.

Частиною п`ятою статті 235 КЗпП передбачено, що у разі затримки видачі копії наказу (розпорядження) про звільнення з вини роботодавця працівникові виплачується середній заробіток за весь час вимушеного прогулу.

Наведеною нормою до вимушеного прогулу прирівнюється затримка видачі працівникові копії наказу (розпорядження) про звільнення. Разом з тим, Віктор Грищук вважається звільненим в силу закону; наказом в. о. голови ВРП від 22.08.2022 № 232-к було оформлено припинення трудових відносин між ним та ВРП; електронну копію зазначеного наказу позивач отримав 22.08.2022. У зв`язку із цим довід позивача, що наказ про його звільнення не видавався, а тому він знаходися у вимушеному прогулі до 8.09.2022, недоречний.

Отже, суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права та дійшов обґрунтованого висновку, що позивач має право на отримання винагороди члена ВРП за період з 07.05.2022 по 22.08.2022 у розмірі 658 986,07 грн.

Аналізуючи довід ВРП про невідповідність позовних вимог визначеним КАС способам захисту порушеного права, Велика Палата Верховного Суду враховує свій висновок у постанові від 12.10.2023 у справі 990/156/23, що спір про виплату винагороди члену ВРП є предметом судового контролю, оскільки від того, що позивач вимагає сплатити йому на підставі закону заборговану суму винагороди члена ВРП, не змінюється ані правове становище ВРП, ані його повноваження, обсяг владних функцій, ані правова природа взаємин, які склалися й існують між позивачем та відповідачем стосовно права на винагороду члена ВРП, яка за статтею 21 Закону 1798-VIII є не стільки платнею за виконання обов`язків члена ВРП, скільки гарантією його діяльності, сенс якої (гарантії), серед іншого, дозволяє визначити, що вимоги позивача спрямовані насамперед на законність дій ВРП в частині права позивача на винагороду члена ВРП.

Цей висновок є базовим, щоб визнати довід ВРП, що в разі спору про виплату винагороди члену ВРП вимога про стягнення невиплаченої винагороди може бути заявлена лише одночасно з вимогою про визнання відповідної бездіяльності протиправною, безпідставним.

Отже, ВП ВС залишила рішення КАС ВС про стягнення коштів на користь Віктора Грищука без змін.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.