Примусове відчуження приватного житла можливе лише за дотримання принципу пропорційності та з наданням альтернативного житла – Верховний Суд

Криворізька районна військова адміністрація звернулася до суду з позовом до особи, у якому просила примусово відчужити земельну ділянку площею 0,1 га та житловий будинок площею 40,9 кв м, розташовані у Криворізькому районі, з мотивів суспільної необхідності – для розміщення та обслуговування об’єктів санітарно-захисної зони товариства. Позов містив вимоги про викуп майна за рахунок товариства та зобов’язання відповідача звільнити ділянку і будинок після отримання компенсації.

Рішенням Третього апеляційного адміністративного суду від 5 листопада 2024 року у задоволенні позову відмовлено. Суд вказав, що позивач не дотримався процедури примусового відчуження, зокрема не запропонував відповідачу альтернативного житла, як це передбачено частиною сьомою статті 4 Закону 1559-VI. Також підтверджено, що особа є належним відповідачем, оскільки прийняв спадщину, незважаючи на відсутність свідоцтва про право на спадщину.

Апеляційну скаргу на це рішення подала Криворізька РВА, яка посилалась на неправильне застосування судом першої інстанції статті 4 Закону № 1559-VI та наполягала, що відповідачу не потрібно було пропонувати інше житло, оскільки він є одночасно власником і земельної ділянки, і будинку. Також зазначалося, що вимога про відчуження житлового будинку є похідною від відчуження землі.

Що вирішив Верховний Суд

Верховний Суд залишив апеляційну скаргу без задоволення. Суд погодився з висновком суду першої інстанції, що позивач не дотримався вимог закону щодо процедури примусового викупу, не забезпечив право власника на альтернативне житло або справедливу компенсацію та не довів неможливість досягнення суспільної мети іншим способом.

У постанові Верховного Суду підкреслено, що згідно з ч. 7 статті 4 Закону 1559-VI примусове відчуження житлового будинку «здійснюється за умови надання його власнику [...] іншого благоустроєного житлового будинку [...] якщо інше не погоджено з власником». Суд зазначив, що відмова особи від грошового відшкодування не є відмовою від гарантованого законом альтернативного житла.

Суд також вказав, що «примусове відчуження є винятковим заходом, який має відповідати критерію необхідності та пропорційності» та не може застосовуватись без доведення, що мета не може бути досягнута іншим способом (пункти 88–89 постанови). Посилання позивача на частину другу статті 3 Закону 1559-VI не звільняє його від обов’язку дотримання приписів частини сьомої статті 4 цього ж Закону.

Верховний Суд послався на статтю 41 Конституції України, відповідно до якої «ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності», а також на частину другу статті 19 Конституції України, яка зобов’язує органи влади діяти виключно на підставі та в межах закону.

Суд нагадав, що Закон 1559-VI встановлює обов’язкову процедуру викупу, яка включає повідомлення власника, проведення переговорів та обґрунтовану пропозицію, що має враховувати ринкову вартість майна, упущену вигоду та витрати, пов’язані з його відчуженням (стаття 5 Закону 1559-VI). У цій справі позивач не довів, що запропонована сума відповідає цим вимогам.

У контексті практики ЄСПЛ Верховний Суд звернувся до рішень у справах Kozacioğlu v. Turkey (заява № 2334/03, пункт 64), Трегубенко проти України (заява № 61333/00, пункт 53) та Федоренко проти України (заява № 25921/02, пункт 23), які встановлюють, що втручання в право власності повинно бути пропорційним і відповідати принципу «справедливого балансу» між інтересами суспільства та особи.

Суд також підтвердив правовий статус особи як законного спадкоємця відповідно до статей 1268, 1269, 1296 Цивільного кодексу України, незалежно від факту відсутності свідоцтва про право на спадщину, оскільки він фактично прийняв спадщину.

Основні правові висновки Верховного Суду у цій справі пролягають у наступному:

- примусове відчуження житлового будинку можливе лише за умови надання власнику рівноцінного житла або повного попереднього відшкодування вартості, якщо інше не погоджено з власником.

- відсутність альтернативного житла, формальний характер переговорів і недоведеність неможливості досягнення суспільної мети іншим способом виключають можливість примусового відчуження майна.

Постанова Верховного Суду від 19 березня 2025 року у справі 852/2а-6/24 (адміністративне провадження № А/990/29/24).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.