Суд підтвердив законність накладення штрафу за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних на суму більше 573 тисяч гривень

Податкова служба в Одеській області повідомляє, що апеляційний суд визнав обґрунтованим застосування штрафних санкцій за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних.

Так, постановою П’ятого апеляційного адміністративного суду у справі № 420/13577/24 задоволена апеляційна скарга Головного управління ДПС в Одеській області та прийнято нове рішення, яким у задоволенні позову Товариства (далі також – ТОВ, платник, позивач) щодо скасування податкового повідомлення-рішення про визначення штрафу у розмірі 573,3 тис грн за несвоєчасну реєстрацію податкових накладних відмовлено.

Контролюючим органом була проведена камеральна перевірка ТОВ щодо дотримання порядку реєстрації податкових накладних та розрахунків коригування до таких накладних з податку на додану вартість в Єдиному реєстрі податкових накладних (надалі - ЄРПН), за її результатами складений акт від 30.11.2023.

Перевіркою встановлено, що ТОВ у період за 2022-2023р. складено 177 податкових накладних/розрахунків коригування, які зареєстровані в ЄРПН з порушенням законодавчо встановлених термінів.

На підставі встановлених порушень, 09.01.2024 ГУ ДПС прийнято податкове повідомлення-рішення, яким за даними ЄРПН за звітні періоди: 2022-2023р. встановлено порушення граничних строків реєстрації податкових накладних розрахунків коригування до податкових накладних, визначених ст.201 ПК України та згідно із п.120-1 ст.120-1 ПК України за затримку реєстрації податкових накладних/розрахунків коригування до податкових накладних застосовано штраф у сумі 573,3 тис. грн.

У цій справі апеляційний суд зазначає, що позивач не надав ані податковому органу, ані суду належного документа відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», який засвідчує факт настання форс-мажорних обставин для нього з 24.02.2022р., а саме сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили).

Отже, суд зазначив про необґрунтованість доводів позивача про те, що він підлягає звільненню від фінансової відповідальності на підставі пп.112.8.9 п.112.8 ст.112 ПК України.

Також безпідставним є посилання позивача на мораторій на застосування штрафних санкцій, встановлений пунктом 52-1 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК, оскільки з 27 травня 2022 р. набрав чинності підпункт 69.2 пункту 69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Кодексу в редакції Закону України від 12.05.22 р. № 2260- ІХ, який був чинний до 01.08.2023р.

Приписами абз.18 пп.69.2 п.69 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПКУ визначено, що у разі виявлення порушень законодавства за результатами проведення перевірок до платників податків застосовується відповідальність згідно з Кодексом, законами, контроль за виконанням яких покладено на контролюючі органи, з урахуванням обставин, передбачених підпунктом 112.8.9 пункту 112.8 статті 112 Кодексу, що звільняють від фінансової відповідальності. При цьому вимоги законодавства щодо мораторію (зупинення) застосування штрафних (фінансових) санкцій (штрафів) на період дії воєнного, надзвичайного стану та/або на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), не застосовуються (у редакції чинній на момент вчинення порушення).

Що стосується застосування розміру штрафних санкцій, передбачених п.90 підрозділу 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, то судова колегія виходить з наступного.

Так, Законом України «Про внесення змін до розділу XX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України щодо відновлення обмеження перебування грального бізнесу на спрощеній системі оподаткування» від 12.01.2023р. за №2876-IX (набрав чинності 8 лютого 2023р.) підрозділ 2 розділу XX «Перехідні положення» ПК України доповнений п.89 та 90, якими на період дії воєнного стану збільшені строки реєстрації в ЄРПН податкових накладних/розрахунків коригування та зменшені розміри штрафних санкцій за їх порушення.

Як зазначив Конституційний Суд України у рішенні від 13 травня 1997р. №1-зп/1997, стаття 58 Конституції України 1996р. закріплює один з найважливіших загальновизнаних принципів сучасного права - закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності. Закріплення названого принципу на конституційному рівні є гарантією стабільності суспільних відносин, у тому числі відносин між державою і громадянами, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього закону чи іншого нормативно-правового акту.

Апеляційний суд вважає, що Закон №2876-IX не містить прямої вказівки про надання його нормам зворотної дії в часі, а отже, його дія не розповсюджується на період до набрання ним чинності.

Окрім того, відповідальність, встановлена п.90 підрозділу 2 розділу XX ПК України, застосовується за порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого для п.89 цього розділу, тобто прямо пов`язана зі збільшеними строками реєстрації податкових накладних.

Податкове правопорушення у вигляді несвоєчасної реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних є триваючим порушенням, початком якого є наступний день за останнім (граничним) днем реєстрації податкової накладної, а припиняється таке порушення в день фактичної реєстрації податкової накладної. А тому розповсюджувати дію пунктів 89, 90 на правовідносини, які були припинені (тобто податкові накладні складені та зареєстровані з порушенням строку, який визначений пунктом 201.1 статті 201 ПК України, до внесення змін Законом № 2876-IX) є неможливим.

Тобто, зменшений розмір штрафних санкцій може бути застосований лише щодо податкових накладних, складених та зареєстрованих несвоєчасно після набрання чинності Законом № 2876-IX або до накладних, строк реєстрації яких не скінчився станом на день набрання чинності цим Законом (8 лютого 2023р.).

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 30.01.2024р. у справі за №280/4484/23 та постанові від 6.02.2024р. у справі за №160/10740/23.

Таким чином, враховуючи вищезазначене, суд вважає, що в даному випадку неможливе застосування до спірних правовідносин лише положення спеціальних норм пунктів 89 та 90 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.