Олександр Мережко пояснив, чи потрібна ратифікація технічних угод, де будуть всі деталі реалізації угоди про надра

Як раніше повідомлялося, вже 8 травня Верховна Рада планує розглянути питання про ратифікацію так званої Угоди про надра. Йдеться про законопроект 0309 про ратифікацію вже підписаної у Вашингтоні Угоди між Урядом України та Урядом США про створення Американсько-Українського фонду відбудови.

6 травня має відбудеться засідання парламентського комітету закордонних справ, очолюваного Олександром Мережко, на якому буде розглядатися даний законопроект 0309. Однак невідомо, чи продемонструють депутатом також технічні угоди, в яких будуть деталі механізму реалізації угоди про надра.

Так, прем’єр-міністр Денис Шмигаль під час свого виступу у Верховній Раді 2 травня заявив, що українська та американська сторони погодили дві інші міжінституційні угоди, в яких містяться деталі реалізації угоди стосовно корисних копалин. Дві інші технічні угоди, за його словами, ратифікації у Верховній Раді не потребують.

Серед цих документів – Угода про обмежене партнерство, яка уточнює, як реально працює механізм, хто і які права має, де зареєстрований фонд, куди йдуть гроші.

У тому числі, у «технічній» Угоді про обмежене партнерство, як писала «Судово-юридична газета», буде передбачено механізм реалізації норми угоди про надра стосовно того, що якщо після дати набрання чинності Уряд США надаватиме Уряду України нову військову допомогу в будь-якій формі (включаючи передачу систем озброєнь, боєприпасів, технологій або навчання), капітальний внесок партнера від США вважатиметься збільшеним на оціночну вартість такої військової допомоги.

У суспільстві та політикумі виникли певні питання стосовно співвідношення між Угодою про надра як «основною угодою» та згаданими «технічними угодами».

Голова Комітету Верховної Ради з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва Олександр Мережко спробував відповісти, як співвідносяться між собою «основна угода» та «технічні угоди», а також – чи повинна ратифікація Верховною Радою «основної угоди» охоплювати «технічні угоди».

«Питання укладення міжнародних договорів України регулюється такими основними джерелами права, як: Конституція України, Закон України про міжнародні договори України, а також Віденська конвенція про право міжнародних договорів 1969 року, учасницею якої є Україна.

Насамперед варто визначити юридичну природу Угоди про надра. У праві міжнародних договорів вирізняють три види договорів: 1) міждержавні, 2) міжурядові і 3) міжвідомчі.

За своєю природою Угода про надра є міжурядовим міжнародним договором, тобто договором, який укладається не від імені України, а від імені Уряду України.

Як такий, цей міжурядовий договір не має суперечити не тільки Конституції України, але й також має меншу юридичну силу, ніж закони України.

Стаття 9 (2) Закону про міжнародні договори України передбачає, що ратифікація підлягають загальноекономічні договори України, у тому числі ті, які торкаються економічного співробітництва; а пункт 3 цієї статті передбачає те, що пропозиції щодо ратифікації міжнародного договору України подаються МЗС протягом 6 місяців з дня його підписання: «стосовно міжнародних договорів, що укладаються від імені Уряду України, - Кабінету Міністрів України», зазначив голова комітету.

На запитання Надзвичайного і Повноважного Посла України у США (2015—2019) Валерія Чалого, як тоді бути стосовно норми статті 3 Закону «Про міжнародні договори України» стосовно того, що міжнародні договори України про використання території та природних ресурсів України укладаються від імені України (а не від імені Уряду, як вказав голова комітету), Олександр Мережко відповів, що предмет даного договору – створення інвестиційного фонду. «Виходячи з цього предмету тут цілком можна укласти міжурядовий договір, оскільки це відноситься до категорії загальноекономічних питань» – вважає він.

Чим є ратифікація міжнародного договору?

«Річ у тому, що з цього питання в теорії та практиці іноді виникає плутанина, оскільки цей інститут права має два аспекти, два виміри: міжнародний та національно-правовий, що іноді і спричиняє цю плутанину.

З точки зору права міжнародних договорів, ратифікація в її зовнішньому аспекті – це, як формулює Віденська конвенція про право міжнародних договорів, «міжнародний акт, який має таке найменування і за допомогою якого держава виражає в міжнародному плані свою згоду на обов'язковість для неї договору».

Тобто, йдеться не про внутрішній акт, наприклад, закон, а саме про міжнародний акт, за допомогою якого держава виражає свою згоду на обовʼязковість договору саме в міжнародному, а не національному плані.

З точки зору національного права, зокрема Закону України про міжнародні договори України, ратифікація – це «форма надання згоди України на обов'язковість для неї міжнародного договору».

Тобто, як передбачає стаття 8 цього Закону, згода України на обов'язковість для неї міжнародного договору може надаватися різними шляхами, у тому числі шляхом ратифікації.

Згідно зі статтею 9 Закону України про міжнародні договори України: «Ратифікація міжнародних договорів України здійснюється шляхом прийняття закону про ратифікацію, невід'ємною частиною якого є текст міжнародного договору».

Зазначимо також, що міжнародний договір може міститься в одному чи декількох пов'язаних між собою документах», вказав Олександр Мережко.

«Що це означає у випадку Угоди про надра?

Це означає, що цей міжнародний договір, який підлягає ратифікації Верховною Радою, міститься лише в одному 12-сторінковому документі. Свою згоду на обовʼязковість Верховна Рада дає лише цьому договору, лише цьому документу. Саме цей договір, згідно зі статтею 9 Конституції України, стане «частиною національного законодавства України».

Хоча тут точніше було б сказати «частиною національного права України», оскільки за логікою міжурядовий договір, створений за участю Уряду, не може бути вище актів законодавчої влади.

Щодо «технічних договорів», то їх статус ще не є зрозумілим, тобто чи є вони (або чи взагалі будуть?) міжурядовими договорами і чи підлягатимуть вони взагалі ратифікації.

Не виключено, що ці майбутні угоди можуть не бути справжніми міжнародними договорами (наприклад, можуть бути міжнародними контрактами чи юридично необовʼязковими домовленостями).

Невідомо також, якщо навіть ці угоди і будуть міжнародними договорами, чи підпадатимуть вони під той перелік міжнародних договорів, котрі підлягають ратифікації згідно із Законом про міжнародні договори України.

Головне полягає в тому, що оскільки ці угоди не є частиною Угоди про надра, то вони мають окремий статус, повинні розглядатися окремо, без якоїсь привʼязки до Угоди про надра. І, відповідно, Верховна Рада може виразити свою згоду на обовʼязковість шляхом ратифікації лише стосовно Угоди про надра, а не по відношенню до якихось інших угод», підсумував голова Комітету.

Як писала «Судово-юридична газета», Уряд також зареєстрував у парламенті законопроект 13256 про внесення змін до Бюджетного кодексу щодо реалізації Угоди між Урядом України та Урядом США про створення американсько-українського інвестиційного фонду відбудови.

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.