Попри формальне визнання вини, засуджений військовослужбовець по суті заперечував фактичні обставини вчиненого – Верховний Суд скасував рішення через неякісний допит судом

Якщо суд у порядку ч. 3 ст. 349 КПК обмежився лише допитом обвинуваченого, то будь-яких спрощень, поверховості в такому допиті, нез’ясування істотних фактичних обставин не допускається.

Особливе значення має якість цього допиту, підтвердження фактичних обставин обвинуваченим, відсутність будь-яких сумнівів, що він визнає всі фактичні обставини, які мають значення для висновку про винуватість особи та правильність кваліфікації його дій. На це вказала у своїй постанові від 10 червня 2024 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду по справі №331/2750/23.

Позиції судів

Місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, визнав винуватим та засудив військовослужбовця за ч. 4 ст. 405 КК, ч. 5 ст. 407 КК до п’яти років позбавлення волі.

Нагадаємо, стаття 405 КК передбачає відповідальність за погрозу або насильство стосовно начальника, а стаття 407 КК – за самовільне залишення військової частини.

У касаційній скарзі захисник стверджує, що суд першої інстанції порушив вимоги ч. 3 ст. 349 КПК, оскільки не з’ясував правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин і того, чи немає сумніву в добровільності його позиції, крім того, у частині обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 405 КК, попри формальне визнання засудженим вини, він по суті заперечував фактичні обставини вчиненого.

Позиція Верховного Суду

Касаційний кримінальний суд скасував рішення судів попередніх інстанцій та призначив новий розгляд у суді першої інстанції.

В обґрунтування позиції ККС вказує, що суд першої інстанції під час розгляду кримінального провадження та ухвалення вироку щодо засудженого не дотримався вимог ч. 3 ст. 349 КПК, з огляду на таке.

Відповідно до технічного запису судового засідання, суд, з’ясувавши позицію учасників щодо обсягу та порядку дослідження доказів, ухвалив рішення про їх дослідження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК і перейшов до допиту обвинуваченого.

Оскільки суд прийняв рішення обмежитися лише допитом обвинуваченого, особливе значення має якість цього допиту, підтвердження фактичних обставин обвинуваченим, відсутність будь-яких сумнівів, що він визнає всі фактичні обставини, які мають значення для висновку про винуватість особи та правильність кваліфікації його дій. При цьому, будь-яких спрощень, поверховості в допиті, не з’ясування істотних фактичних обставин не опускається.

Проте, відповідно до вказаного звукозапису судового засідання, засуджений стосовно трьох епізодів інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК, був допитаний вкрай поверхово, а в частині обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК, не підтвердив усіх обставин, зазначених в обвинувальному акті.

Так, щодо епізоду конфлікту з потерпілим (ч. 4 ст. 405 КК), пояснив, що з останнім відносини не склалися. Коли обвинувачений прибув до військової частини, потерпілий ніс службу як черговий по військовому містечку. Побачивши засудженого, потерпілий розпочав конфлікт, став його ображати, потім різко піднявся та пішов на нього. Після таких дій потерпілого засуджений витягнув руку в сторону потерпілого з метою захисту, але одразу був повалений трьома військовослужбовцями. Видимих ушкоджень на потерпілому не бачив, за винятком того, що з носа була трохи кров.

Після розмови між ними обвинувачений вважав, що інцидент вичерпано.

З наведеного вбачається, що засуджений хоч і визнав у судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, однак не в повному обсязі підтвердив фактичні обставини справи та заперечив, у тому числі наявність умислу на заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому.

За таких обставин суду першої інстанції необхідно було повернутися до обговорення питання про визначення обсягу доказів та встановлення порядку їх дослідження, оскільки наявність зазначених вище суперечностей свідчить про те, що обвинувачений фактично оспорював обставини вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 405 КК, і суд мав розглянути кримінальне провадження в загальному порядку, а не застосовувати процедуру, що визначена ч. 3 ст. 349 КПК.

Верховний Суд зауважує, що обов’язковими передумовами можливості розгляду провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК є: повне визнання вини обвинуваченим, не заперечення фактичних обставин кримінального провадження, кваліфікації дій, правильне розуміння та усвідомлення змісту обставин злочину, в якому обвинувачується особа, правові наслідки розгляду за спрощеною процедурою, а також відсутність сумнівів у добровільності позиції щодо усвідомлення обвинуваченим цих обставин.

За відсутності факту з’ясування усіх обставин вчинення кримінального правопорушення, його об’єктивних та суб’єктивних ознак, суд першої інстанції був позбавлений можливості зробити висновки про те, що обвинувачений у повній мірі визнав свою вину у його вчиненні, тобто не заперечував фактичних обставин кримінального провадження у цій частині. Вказані порушення не були усунуті в процесі перегляду вироку місцевого суду в порядку апеляційної процедури.

Автор: Наталя Мамченко 

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.