Електрика, який є Свідком Єгови, засудили за неявку за повісткою, хоча на час розгляду справи він уже був заброньований
Суд на Полтавщині засудив електромонтера, який є священнослужителем релігійної організації Свідків Єгови, за ухилення від призову під час мобілізації.
Чоловік відмовився прибути до ТЦК, пояснюючи це своїми релігійними переконаннями та наполягаючи на праві проходити альтернативну (невійськову) службу. На момент розгляду справи він також повідомив суду, що працює на підприємстві критичної інфраструктури та, за його словами, має бронювання.
Диканський районний суд Полтавської області визнав його винним, зазначивши, що чинне законодавство не передбачає можливості заміни військової служби за призовом під час мобілізації альтернативною (невійськовою) службою. Водночас чоловіка звільнили від відбування покарання з випробуванням.
Обставини справи
Суд встановив, що у березні 2025 року чоловік пройшов військово-лікарську комісію, яка визнала його придатним до військової служби. 10 березня він особисто отримав під підпис повістку із вимогою прибути наступного дня до територіального центру комплектування та соціальної підтримки для призову під час мобілізації і подальшого направлення до навчального центру. Проте у визначений день до ТЦК він не з’явився.
У судовому засіданні обвинувачений вини не визнав. Він пояснив, що є Свідком Єгови та священнослужителем цієї релігійної організації. За його словами, релігійні переконання не дозволяють йому носити військову форму, брати до рук зброю та підкорятися військовому командуванню. Він наголосив, що не відмовляється від виконання громадянського обов’язку і готовий приносити користь державі, однак лише в межах невійськової цивільної служби.
Суд дослідив докази того, що чоловік багато років є членом релігійної організації Свідків Єгови та обіймає посаду старійшини (єпископа) збору. Також встановлено, що після отримання повістки він звернувся до ТЦК із заявою про направлення на альтернативну (невійськову) службу з огляду на свої релігійні переконання. Працівник ТЦК підтвердив у суді, що така заява була розглянута, однак заявнику письмово повідомили: чинне законодавство не передбачає проходження альтернативної служби під час дії воєнного стану.
Водночас суд не надав окремої правової оцінки доводам обвинуваченого про те, що на момент розгляду справи він уже працював на підприємстві критичної інфраструктури та був заброньований. Суд виходив із того, що предметом розгляду була неявка до ТЦК за повісткою, врученою 10 березня 2025 року.
Позиція суду
Суд зазначив, що Конституція України та стаття 9 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантують свободу світогляду, совісті та віросповідання. Водночас це право не є абсолютним і може бути обмежене законом в інтересах громадської безпеки та захисту прав і свобод інших осіб. Крім того, Конституція України прямо встановлює, що ніхто не може бути увільнений від виконання обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів з мотивів релігійних переконань.
Суд підкреслив, що Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» регулює заміну лише строкової військової служби альтернативною службою. Водночас чинне законодавство не передбачає можливості заміни військової служби за призовом під час мобілізації альтернативною (невійськовою) службою.
При цьому суд не поставив під сумнів щирість і послідовність релігійних переконань обвинуваченого. Однак він дійшов висновку, що за умов воєнного стану та загальної мобілізації такі переконання не звільняють громадянина від виконання конституційного обов’язку щодо захисту держави.
Обґрунтовуючи цей висновок, суд послався на практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої свобода віросповідання може бути обмежена за наявності передбачених Конвенцією підстав, а під час оцінки таких обмежень необхідно враховувати особливі суспільні потреби. Також суд врахував правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 27 жовтня 2025 року у справі №573/838/24, згідно з якою чинне законодавство не допускає відмови від призову під час мобілізації з мотивів релігійних переконань, навіть якщо їх щирість і послідовність не викликають сумніву.
З огляду на це суд визнав доведеним, що обвинувачений, будучи придатним до військової служби, знаючи про обов’язок прибути за повісткою, без поважних причин не з’явився до ТЦК, чим ухилився від призову під час мобілізації. Його дії кваліфіковано за статтею 336 Кримінального кодексу України.
Яке покарання призначив суд
Суд призначив чоловікові покарання у виді трьох років позбавлення волі.
Разом із тим, врахувавши, що він раніше не судимий, позитивно характеризується, має міцні соціальні зв’язки, є священнослужителем релігійної організації Свідків Єгови, а досудова доповідь органу пробації свідчить про можливість його виправлення без ізоляції від суспільства, суд застосував статтю 75 КК України. Засудженого звільнили від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк один рік.
Суд у справі 529/609/25 також звернув увагу, що Кримінальний кодекс України не містить заборони застосовувати звільнення від відбування покарання з випробуванням до осіб, засуджених за статтею 336 КК України, а також не ставить можливість застосування статті 75 КК України у залежність від визнання чи невизнання обвинуваченим своєї вини.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
