Помічник судді не може замінити собою суддю: презентовано Висновок КРЄС

16 грудня у приміщенні Верховного Суду відбувся круглий стіл, присвячений непересічній події — презентації нового Висновку №22 Консультативної ради європейських суддів «Роль помічників суддів». Захід був організований проектом Ради Європи «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні». Участь у заході взяли керівник проекту Ілля Черногоренко, заступниця голови Офісу Ради Європи в Україні Олена Литвиненко, керівник секретаріату Консультативної ради європейських суддів Арташес Мелікян, професор Білефельдського університету доктор Анне Сандерс, суддя Конституційного Суду України Віктор Городовенко, заступник голови Верховного Суду, голова КГС ВС Богдан Львов, голова Ради суддів України Богдан Моніч, голова ГО «Асоціація помічників суддів» Ольга Примак-Березовська та ін.

Одне з ключових питань Висновку стосується того, в якій мірі суддя може делегувати свої завдання помічнику, чи може останній готувати за суддю проекти рішень тощо.

Чи можна за рахунок збільшення помічників вирішити проблему навантаження?

КРЄС зазначає, що за рахунок збільшення кількості помічників судді не можна вирішувати проблему незаповненості суддівських вакансій та навантаження на суддів через це.

Зокрема, у п. 14 Висновку зазначено, що «помічників суддів не слід використовувати на шкоду призначенню достатньої кількості суддів».

«Якщо навантаження на суддів занадто високе, це може посилити спокусу делегувати помічникам суддів виконання більшого, аніж бажано, обсягу обов’язків», — підкреслюється у Висновку.

«Роль помічника суддів випливає з ролі судді. Помічники суддів мусять підтримувати, а не замінювати суддів у виконанні ними своїх функцій. Якими б не були їхні обов’язки, вони мусять перебувати під наглядом судді або суддів, що відповідають за всі аспекти винесення рішень. Однак, підтримуючи суддів протягом судового процесу, помічники суддів беруть участь у виконанні судових завдань. Тому вони мусять відповідати високим професійним та етичним нормам і тим самим сприяти зміцненню суспільної довір до судових установ», — зазначено у п. 19 Висновку.

Також окремо у Висновку закцентовано на тому, що «помічники суддів, які служать у верховних і конституційних судах, часто готують короткий виклад обставин справ і відповідного законодавства та вносять свої пропозиції щодо прийняття заяви до розгляду касаційним чи конституційним судом».

«Така допомога у «відсіюванні» заяв може сприяти зосередженню суддів на важливих справах, тоді як помічники допомагатимуть швидше розібратися з рутинними справами. Однак існує ризик того, що помічники суддів впливатимуть на відбір справ. Держави-члени мусять усвідомлювати ці ризики та забезпечувати, щоб за суддями зберігався контроль над винесенням рішень та відбором справ», — підкреслено у Висновку.

Чи може помічник судді писати рішення за суддю?

Помічники суддів можуть допомагати в дослідженні фактів, наприклад, упорядковуючи та пильно вивчаючи великі документи під керівництвом і наглядом судді. Оскільки ухвалення судових рішень спирається на факти, встановлення та оцінювання фактів залишається виключною відповідальністю судді. Відповідно, роль помічника в цьому плані має залишатися обмеженою, зазначається у Висновку.

«У багатьох державах-членах помічники суддів беруть участь у підготовці рішень і постанов. Це може також включати до себе підготовку процесуальних рішень. Однак у деяких державах-членах залучати помічників суддів до процесу підготовки не дозволяється. Якщо помічники суддів беруть участь у процесі підготовки рішень, їм слід працювати під пильним наглядом і згідно з вказівками судді. Тому державам-членам слід розглянути питання про те, чи варто і наскільки доцільно дозволяти присутність і участь помічників суддів в обговоренні судових справ.

Якщо помічники суддів готуватимуть проекти рішень цілком, є ризик того, що пропозиції помічника впливатимуть на хід думок судді («якірний ефект»). Цей ефект може також виникати тоді, коли помічник судді лише готуватиме пропозицію, як слід вирішити справу. Ці ризики можуть бути особливо високі, якщо помічники суддів без вказівок з боку судді готують перший варіант рішення або пропозицію. Однак, навіть якщо такий проект рішення або пропозиція підготовлені вже після того, як суддя висловив попередню думку, доручати їх написання помічників може перешкодити тому, щоби суддя повною мірою ознайомився зі справою.

За таких обставин суддя може не усвідомлювати, що перше враження може змінитися після детальнішої роботи над проектом рішення. Судді мають усвідомлювати ці ризики та забезпечувати свою неодмінну відповідальність за судові рішення», — зазначається у Висновку.

Відвід помічнику

Цікавим є питання, якого торкнулися експерти у Висновку, стосовно безсторонності помічника.

«Сторони, що приходять до суду, розраховують на безсторонність не лише судді, який розглядає їх справу, але також і помічника судді, що допомагає суддів в роботі над справою. Відповідно, помічники суддів зобов’язані сповіщати про наявність будь-якого конфлікту інтересів.

Крім того, державам-членам слід розглянути питання про впровадження норм, які зобов’язують помічників суддів заявляти самовідвід за тими ж критеріями, що застосовуються до самовідводу судді. КРЄС рекомендує державам-членам розглянути можливість ухвалення нормативного акту, який би дозволяв сторонам заявляти відвід помічникові судді», — йдеться у п. 55 Висновку.

Помічники не мають «застрягати» на своїх посадах

Не оминули увагою автори Висновку і питання подальшої кар’єри помічника судді, а також проблему тривалого знаходження людини на такій посаді.

Зокрема, серед недоліків, які виникають, коли помічники суддів занадто довго залишаються на своїх посадах, зазначається наступне: «Якщо помічники суддів стають дуже досвідченими, вони можуть користуватися вельми значним впливом на процес винесення судових рішень. Це створюватиме проблеми з огляду на зазначені вище гарантії за статтею 6 ЄКПЛ. Якщо робота помічником судді переслідує освітню мету, особливо важливим є те, щоби помічники суддів не затримувалися на своїх посадах. Крім того, регулярні зміни у складі помічників суддів допомагають судам і суддям зберігати динамізм і обізнаність про нововведення».

Також у Висновку зазначено: «Якщо це можливо у відповідній судовій системі, найдосвідченіших помічників суддів слід заохочувати до того, щоб вони стали суддями, та підтримувати їх у цьому».

Окрім того, автори Висновку наголошують на тому, що праця помічників суддів має гідним чином оплачуватися: «Якщо помічники суддів працюватимуть на низькооплачуваних посадах, можуть виникати корупційні ризики».

Основні рекомендації висновку:

• помічники суддів мають підтримувати, а не замінювати суддів у виконанні ними функцій;
• держави-учасниці мають забезпечувати достатнє фінансування, щоб наймати кваліфікований персонал;
• держави-учасниці мають знаходити баланс між довгостроковим та короткостроковим працевлаштуванням помічників суддів;
• саме судова, а не виконавча влада мають нести відповідальність за добір помічників суддів у рамках прозорого процесу на основі об’єктивних критеріїв;
• поведінка помічників суддів безпосередньо впливає на довіру до суду;
• державам-учасницям слід розглянути можливість законодавчого врегулювання питань відводу та самовідводу помічників суддів;
• наближеність помічників суддів до суддів не має бути об’єктом зловживання в порушення незалежності суддів