Будущее скандала с ВККС: европейский опыт или украинские «картонки»?

Інна Отрош,

кандидат юридичних наук, викривач професійних активістів

У 2024 році у судовій системі Бельгії відбувся гучний скандал. Кількох прокурорів і одного генерального адвоката звільнили через причетність до витоку завдань іспиту на посаду магістрата. В Бельгії посада магістрата («magistraat») – це загальна назва судових та прокурорських посад (вся судова влада складається з магістратів-суддів та магістратів-прокурорів). Призначення на посаду магістрата відбувається через процедуру конкурсу, який організовує Вища рада правосуддя (Hoge Raad voor de Justitie).

Як повідомляє HLN, дисциплінарний суд ухвалив рішення про звільнення генерального адвоката Carl B., якого звинуватили в тому, що він передав екзаменаційні питання кандидатам ще до початку випробувань на посади магістратів. Генеральний адвокат («advocaat-generaal”) є, по суті, високопоставленим прокурором при судах вищих інстанцій у Бельгії.  

Carl B. входив до складу екзаменаційної комісії й мав доступ до матеріалів іспиту. Розслідування встановило, що частина завдань потрапила до деяких кандидатів завчасно. Суд дійшов висновку, що його дії поставили під загрозу «нормальне функціонування судової системи» та «серйозно підірвали довіру суспільства до правосуддя».

«Такі дії несумісні з роллю охоронця закону та справедливості», — йдеться у рішенні дисциплінарної палати.

Крім того, за даними VRT NWS апеляційна дисциплінарна інстанція згодом розширила коло звільнених. Після перегляду справи остаточне рішення ухвалено щодо J.L., прокурора з Іпра, та A.V., юристки прокуратури у Брюгге. Розслідування показало, що прокурор J.L. отримав екзаменаційні матеріали від генерального адвоката та передав їх своєму синові, який складав іспит. A.V. зізналася, що отримала конкретний кейс від того ж Carl B., і саме цей кейс потім з’явився на іспиті.

«Такі дії руйнують основу довіри суспільства до правосуддя і дискредитують систему відбору магістратів», — зазначено в рішенні суду.

Екзаменаційна комісія вирішила анулювати письмовий тест з кримінального та договірного права, який кандидати складали у січні 2024 року.

За даними De Standaard довіра до бельгійського правосуддя «пошкоджена на необоротному рівні». Міністерство юстиції вже розглядає можливість реформування системи: йдеться, зокрема, про зміну складу екзаменаційних комісій, щоб унеможливити вплив чинних магістратів на підготовку й перевірку завдань. Скандал із витоком екзаменаційних матеріалів продемонстрував, що навіть внутрішня система відбору суддів у Бельгії не застрахована від зловживань. Рішуча реакція дисциплінарних органів — звільнення високопосадових прокурорів — свідчить про прагнення зберегти авторитет правосуддя та відновити довіру громадян.

Приклад з Бельгією був наведений для демонстрації того, що проблеми у судовій системі, зокрема, з порушеннями під час конкурсу на посаду судді, існують не лише в Україні, але і в ЄС, а також для розуміння того, наскільки жорстко та нетерпимо європейці реагують навіть на мінімальні та одиничні порушення під час відбору суддів – шляхом звільнення високопосадовців, зміни складу комісій з відбору суддів та анулювання результатів конкурсу.

Повертаємось додому…

2025 рік… Йшов 11-й рік перманентної судової реформи в Україні, яка фінансується європейськими інституціями та декларує євроінтеграційну мету: досягнення високих стандартів відправлення правосуддя і функціонування незалежного суду як гарантії забезпечення права громадян на справедливий суд.

За цей час українська судова система зазнала як якісних змін, так і отримала травми, несумісні з життям того самого незалежного суду.

Нещодавно українське суспільство та представники юридичної спільноти стали свідками численних скандалів у судовій системі, причиною яких є діяльність нинішнього складу ВККС. Тієї саме, що була відібрана сумнівним складом Комісії з відбору членів ВККС за участю іноземного елементу.

На днях у публічній мережі youtube було оприлюднено відеозапис засідання Тимчасової слідчої комісії Верховної Ради України з питань розслідування можливих фактів корупційних або пов'язаних з корупцією правопорушень у правоохоронних органах, судах та органах судової влади (від 21.10.2025).

Ця ТСК досліджувала питання щодо проведення ВККС конкурсу в апеляційні суди, розглядаючи численні звернення суддів, кандидатів та сторонніх спостерігачів щодо порушень ВККС.

Громадяни мали можливість побачити, що насправді відбувається з конкурсом до апеляційних судів, який проводить ВККС. І це лише один публічно викритий випадок, який, насправді,  може бути вершиною айсбергу - стабільної системи зловживань ВККС.

Голова ВККС А. Пасічник, який був членом екзаменаційної комісії з перевірки практичних робіт кандидатів до апеляційних адміністративних судів, надавав показання як свідок щодо порядку перевірки ним відповідних робіт.

Як з’ясувалось, ця особа, перебуваючи на лікарняному, порушила передбачений самою ж ВККС порядок перевірки робіт (пункт 5.1 Положення, затвердженого рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України 19 червня 2024 року № 185/зп-24) та замість перевірки їх у інформаційній системі ВККС, яка може здійснюватись виключно з робочого місця члена ВККС, - перевіряла їх вдома (і питання чи перевіряла взагалі?). Крім того, доступ до вказаних робіт мають лише члени екзаменаційної комісії (С. Чумак, Р. Сабодаш, А. Пасічник).

Водночас, А. Пасічник повідомив, що невідома особа передала йому ці роботи електронною поштою, а він їх роздрукував, перевірив (начебто) та потім спалив роздруківки! При цьому, на запитання членів ТСК, хто ж передав йому ці роботи, - голова ВККС відмовився відповідати, пославшись на ст. 63 Конституції України.

Ст.  63 Конституції України, дійсно, надає право особі відмовитись від дачі показань та пояснень щодо себе, членів сім'ї чи близьких родичів, коло яких визначається законом.

Однак, чи може посадова особа ВККС відмовитись надати пояснення щодо порядку виконання своїх службових обов’язків щодо перевірки практичних завдань кандидатів, посилаючись на ст. 63 КУ? Чи не свідчать такі дії про явне усвідомлення цією особою порушення закону та можливу кримінальну відповідальність за такі дії? Та як це корелюється з етикою та доброчесністю члена ВККС, який уповноважений перевіряти доброчесність суддів?

З цього слідує висновок, що невстановлена особа (відома лише А. Пасічнику) отримала доступ до робіт кандидатів (доступ до яких повинні мати лише члени екзаменаційної комісії) та направила їх електронною поштою А. Пасічнику. Виникає ряд питань: кому ще ця невідома особа могла надати ці роботи? Чи відповідали ці роботи їх оригіналам, які знаходяться в інформаційній системі ВККС? Чи міг Пасічник надати їх певним кандидатам для встановлення їх авторства та виставлення потрібних балів?

Крім того, виникло питання і щодо законності передання електронною поштою робіт кандидатів в частині використання незахищеного каналу зв’язку. Адже, на запити конкурсантів ВККС відмовлялась надавати перевірені роботи шляхом направлення на електронну пошту кандидатів, посилаючись саме на незахищеність цього каналу зв’язку. Але голову ВККС не збентежив цей факт при оголошенні його версії подій. Ну а що? У кандидатів канал незахищений, а електронна пошта А. Пасічника, звичайно, «захищена».

Так відповідно до п. 14 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України (затверджених наказом голови Комісії 05 квітня 2017 року № 24), до службової інформації відноситься інформація, що міститься, зокрема, у зошитах із практичними завданнями (анонімними практичними завданнями) та зошитах для виконання практичних завдань (анонімних практичних завдань).

Відповідно до п. 11 Типової інструкції про порядок ведення обліку, зберігання, використання і знищення документів та інших матеріальних носіїв інформації, що містять службову інформацію (затверджена постановою Кабміну від 19 жовтня 2016 р. № 736), передбачено заборону використання для передачі службової інформації відкритих каналів зв’язку.

Отже, голова ВККС знову порушив закон, якщо його версія відповідає дійсності.

Далі ми дізнаємось, що голова ВККС заходив в інформаційну систему у будівлі ВККС лише один раз у неділю (!) для виставлення балів за 210 практичних робіт (все ще перебуваючи на лікарняному). Факт перебування Пасічника на робочому місці, крім слів самого голови ВККС, нічим не підтверджується. Виставлення балів за роботи кандидатів відбувалось з періодичністю в хвилини та секунди, що виключає можливість перевірки робіт саме в системі, з огляду на обсяг (7-10 сторінок) практичних робіт та їх загальну кількість (210).

Усім зрозуміло, що та сама невідома особа (якою, наприклад, може бути помічник Пасічника – Р. Раімов, який успішно пройшов конкурс саме з адмінюрисдикції!) могла незаконно (з використанням електронного ключа А. Пасічника) зайти в інформаційну систему ВККС як для копіювання та передачі робіт А. Пасічнику, так і для самостійного виставлення балів за ці роботи (за дорученням А. Пасічника).

Член ВККС Р. Сабодаш, який також був у цій екзаменаційній комісії, на засіданні ТСК так само послався на ст. 63 Конституції, відповідаючи на запитання чи передавав він Пасічнику практичні роботи кандидатів. Це все свідчить про явне приховування членами ВККС інформації від суспільства про протиправні дії членів ВККС під час перевірки практичних робіт конкурсантів.

Крім того, під час розгляду справ у Верховному Суді (було подано більше 70 позовів лише щодо цього конкурсу), а так само на засіданні ТСК, члени ВККС надають пояснення, з яких стає зрозумілим, що під час перевірки практичних робіт вони не виконували вимоги, передбачені Методичними вказівками, затвердженими рішенням самої ж ВККС (від 19.07.2024 номер 228/зп-24): не виставляли бали окремо за кожен елемент роботи (граматику, мотивувальну частину, резолютивну тощо), а виключно єдиний бал за всю роботу. Вказане не дає можливості зрозуміти, за що саме члени ВККС знизили бали одним кандидатам або, навпаки, виставили високі бали іншим, тобто позбавляє можливості і кандидатів, і суд встановити обгрунтованість виставлення певної оцінки.

Усе це свідчить про непрозорість перевірки робіт конкурсантів, порушення власних нормативно-правових актів ВККС та про потенційну можливість маніпулювання при виставленні балів.

Але перевірка практичних робіт була не єдиним проблемним питанням цього конкурсу. Не менше питань виникає і до співбесід з кандидатами, де рівень дискреції ВККС є, фактично,  необмеженим. Кількість балів, які кандидат міг отримати за практичні завдання та тести дорівнює кількості балів, які кандидат міг отримати на співбесіді. Під час співбесіди ВККС визначає рівень доброчесності кандидата, досліджуючи дос’є та висновки ГРД (за наявності). Які ж питання виникнуть у стороннього спостерігача під час перегляду цих співбесід?

Першим, що привертає до себе увагу, є явно дискримінаційний підхід до кандидатів у конкурсі, а так само і до суддів під час співбесід у процедурі загального оцінювання на відповідність посаді. Одні і ті ж обставини в одних випадках стають підставою для визнання судді недоброчесним та звільнення з посади/припинення участі у конкурсі, а в інших – для визнання доброчесним та рекомендації для призначення на посаду судді апеляційної інстанції.

Важливу роль під час оцінювання доброчесності судді відіграють висновки ГРД, наявність яких крім того ускладнює процедуру співбесіди у зв’язку з покладенням на кандидата обов’язку пройти спочатку палатний, а потім – пленарний розгляд ВККС. Так ось поведінка ГРД не особливо відрізняється від поведінки членів ВККС: в одних випадках ГРД надає висновки щодо невідповідності кандидата критеріям доброчесності та етики, а в інших – щодо кандидатів з такими ж обставинами/питаннями – ГРД такий висновок не надає.

Яскравим прикладом є випадок з кандидатом до апеляційного адміністративного суду - суддею Львівського окружного адміністративного суду Р. Москалем, який за інформацією ЗМІ був однокурсником члена ВККС Романа Кидисюка та одіозного члена ВРП Романа Маселка.  Суддя, який ухвалив 11 рішень “по Майдану” та має питання щодо законності набуття цінного нерухомого майна, не отримав висновок від ГРД і отримав найвищі бали на співбесіді, тоді як інших суддів за такі ж справи та майнові питання визнавали такими, що не відповідають посаді, та звільняли, а конкурсантів визнавали такими, що не здатні здійснювати правосуддя в апеляційному суді.

Виборковість в роботі ВККС та ГРД під час проведення співбесід свідчить про дискримінаційний підхід до кандидатів та явну непрозорість конкурсу і можуть викликати у стороннього спостерігача обґрунтований сумнів щодо корупційних шляхів вирішення питань певними кандидатами з членами ГРД та ВККС.

У цьому контексті слід згадати і про скандал, який мав місце з обранням останнього складу ГРД, коли частина колишніх членів ГРД виступила із заявами про маніпулювання та здійснення впливу М. Жернаковим з метою призначення “своїх” кандидатів до складу ГРД.

Останній є очільником “Фундації Dejure”, яка отримує мільйонні гранти та, зазвичай, має найбільший відсоток представництва у ГРД. Чи можна вважати обґрунтованим сумнів, що метою обрання «своїх» кандидатів є бажання мати вирішальний вплив на роботу ГРД та капіталізація такого впливу – отримання незаконної вигоди за складання/нескладання висновків певним кандидатам?

Яскравим прикладом недоброчесності конкурсу до апеляційних судів стала не просто участь, але і  “несподіваний” успіх у конкурсі діючих членів ВРП, родичів членів ВККС та ВРП, а так само їх інспекторів/помічників.

У ЗМІ та соцмережах навіть з’явився неологізм - «раімовщина» (від прізвища інспектора голови ВККС Р. Раімова), який описує форму корупції (непотизму, кумівства), що виражається у наданні членами ВККС очевидних переваг під час конкурсу на зайняття посади судді родичам або знайомим.

Зважаючи на те, що конкурси на посаду судді проводить ВККС, члени якої призначаються ВРП, участь членів ВРП у конкурсі на зайняття посади судді породжує потенційний конфлікт інтересів та корупційні ризики. Крім того, члени ВРП, які беруть участь у конкурсі на посаду судді, повинні пройти процедуру призначення за участі самої ВРП, яка вносить відповідне подання про призначення на посаду судді. 

Варто відзначити, що сам факт одночасної участі у конкурсі на посаду судді членів ВРП, та осіб, які мають родинні зв’язки з членами ВРП та ВККС, створює додаткову загрозу «кругової поруки», коли у членів вказаних органів виникають одночасні зустрічні приватні інтереси, що формує високі корупційні ризики.

Так само потенційні ризики нерівності та преференцій мають і осіб, які займають будь-які інші посади у ВККС та ВРП, адже ці особи можуть мати доступ до матеріалів іспиту/тестових завдань, іншої службової інформації, яка стосується проведення конкурсу.

Про реальність вказаних загроз свідчать результати складання іспитів та проведення співбесід в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах, а саме отримання високих балів членами ВРП (Ю. Боковою, М. Морозом), численними родичами членів ВРП та ВККС, а також працівниками цих органів (зокрема, інспектором та помічником голови Комісії Р. Раімовим), а так само явна різниця у ставленні членів ВККС до таких конкурсантів під час співбесід у порівнянні з іншими конкурсантами (що проявилось у різній складності питань та явному проявленні симпатії та компліментарній формі проведення співбесіди).

Усе це викладено у пояснювальній записці до проекту Закону про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення справедливості та рівності під час призначення суддів № 13698 від 26.08.2025, який з’явився на запит суспільства та масову критику у ЗМІ такого стану речей.

Але законодавець, на жаль, не поспішає з прийняттям відповідного закону…

Члени ВККС та ВРП явно забули, що саме на них законом покладено обов’язок щодо утвердження та забезпечення авторитету судової влади, та що незалежність суду повинна гарантуватись державою уже на етапі проведення конкурсу та призначення суддів в рамках прозорої процедури, що буде гарантією зміцнення довіри суспільства до судової влади.

Що зробила ВККС після оприлюднення запису засідання ТСК?

Після епічного викладу засідання ТСК у публічний простір та споглядання ганебної поведінки голови ВККС мільйонами громадян України - ВККС вирішила звернутись до ВРП за захистом своєї “незалежності” від ТСК, а заразом і від закону та здорового ґлузду. Рівень цинізму членів ВККС просто зашкалює.

Юридична спільнота з нетерпінням чекає, чи буде ВРП рятувати Пасічника та інших горе-членів ВККС, враховуючи, що діючі члени ВРП та дружина одного з членів ВРП успішно пройшли конкурс до апеляційних судів завдяки тим самим членам ВККС.

Більше того, ВРП, спостерігаючи за порушеннями ВККС та після перегляду засідання ТСК, - спокійно продовжує розгляд подань про призначення на посаду судді апеляційного суду за результатами того самого конкурсу!

Після такого скандалу у будь-якій європейській державі голова ВККС разом з усіма членами мали б уже написати заяву про звільнення та, схиливши голови перед українським суспільством, вибачитись за свої ганебні дії. Крім того, результати конкурсу мали б бути скасовані, а роботи усіх кандидатів мали б бути перевірені повторно (бажано новим складом ВККС). При цьому, участь у конкурсі членів ВРП, родичів членів ВРП та ВККС разом з їх помічниками мала б бути припинена (а ВРП мала б бути позбавлена права вносити подання щодо таких осіб).

Та чи можна сподіватись на такий же розвиток подій з конкурсом та членами ВККС в Україні, як це відбулось у Бельгії? Хотілось би вірити... Але однієї віри замало!

Кожен суддя, представник юридичної спільноти і просто свідомий громадянин України повинен створити максимальний розголос цієї ситуації та, врешті-решт, вийти з відомими картонками під стіни ВККС та ВРП! Лише так ми зможемо запровадити європейські стандарти забезпечення авторитету правосуддя в Україні!

Судді можуть поставити питання: а чи не буде це порушенням Кодексу суддівської етики?

Відповідь: ні! Оновлений у минулому році Кодекс суддівської етики (ст. 1) прямо передбачає право судді виступати на захист незалежності та авторитету судової влади як на національному, так і на міжнародному рівнях у ситуаціях, коли вони під загрозою.

Чи хтось ще має сумніви, що дії членів ВККС щодо проведення конкурсу в апеляційні суди становлять загрозу для незалежності та авторитету судової влади?

P.S. Більше того, судді у ситуації, що склалась, зобов’язані виступити на захист авторитету судової влади, так як члени органів, які повинні були б це робити – ВККС та ВРП – самі і руйнують основу довіри суспільства до правосуддя та дискредитують систему формування суддівського корпусу.

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.