Солидарная ответственность при сокрытии банкротства: практика и право

Пригуза Павло Дмитрович,

канд.юр.наук,

суддя Господарського суду Закарпатської області

Застосування в судовій практиці норм Кодексу України з процедур банкрутства та Цивільного кодексу України, якими передбачається юридична відповідальність за шкоду, завдану кредиторам органами управління боржника (керівником) в період знаходження боржника у стані фактичної неплатоспроможності, зводиться до того, що інститути солідарної та субсидіарної відповідальності не можуть застосовуватися до дня завершення ліквідаційної процедури. Правові позиції судів у таких справах є дискусійними і обговорюються систематично на усіх науково-практичних заходах, присвячених банкрутству та захисту інтересів кредиторів.

Актуальність цих питань проявляється в численних публікаціях учасників правовідносин банкрутства: суддів, арбітражних керуючих, адвокатів, науковців.

Приводом для цього аналізу і узагальнень стала розглянута справа про банкрутство в частині вимоги про покладення солідарної відповідальності на керівників та учасників товариства за порушення вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ у справі 907/805/20. Ухвалою від 04.11.2025 у задоволенні заяви було відмовлено повністю з підстав відсутності у діях (бездіяльності) відповідачів складу правопорушення.

Нижче наведемо узагальнені правові висновки судової практики та особистий юридичний аналіз тих самих норм права, на яких ґрунтується  особиста практика автора з розгляду справ про солідарну відповідальність, без коментарів.

І. Основні новітні правові критерії, по яких направляється судова практика, формулюються так.

1. За правовою природою відповідальність третіх осіб, передбачена ч. 2 ст. 61 КУзПБ, є відповідальністю порушника за збитки, завдані юридичній особі, що відповідно до ст. 22 ЦКУ дає право банкруту пред’явити вимоги до третьої особи на суму збитків.
2. Стягнення коштів з керівника (органів управління) боржника на підставі ч.6 ст.34 КУзПБ має здійснюватися на користь саме боржника, із зарахуванням стягнутих коштів до ліквідаційної маси.
3. Відшкодування боржнику збитків є джерелом задоволення вимог кредиторів при банкрутстві.
4. Арбітражний керуючий діє від імені боржника та захищає його права та інтереси, та лише опосередковано діє і в інтересах кредиторів.
5. Солідарна відповідальність, як і субсидіарна, має деліктну природу (ч. 1 ст. 1166 ЦКУ): майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну таких осіб, має відшкодовуватися у повному обсязі особою, яка її завдала.
6. Солідарна відповідальність за приписами ч.6 ст. 34 КУзПБ за своєю деліктною правовою природою та механізмом реалізації є подібною із субсидіарною відповідальністю.
7. Вимоги кредиторів мають кваліфікуватися як похідні, оскільки вимога висуваються про відшкодування збитків на користь самого боржника. Збільшення майнової сфери боржника підвищує ймовірність кредиторів більш повно задовольнити свої вимоги.
8. Винні у приховуванні банкрутства чи доведенні до банкрутства особи не відповідають перед кредиторами, або іншими словами - Кредитори боржника не є кредиторами щодо винних осіб.
9. Звернення до суду із вимогами про покладення солідарної відповідальності за зобов`язаннями боржника у справі про банкрутство потребує визначення заявником розміру цієї відповідальності та заявлення ним до суб`єкта солідарної відповідальності вимоги щодо стягнення відповідної суми задля задоволення тих вимог кредиторів, що лишились незадоволеними внаслідок допущеного таким суб`єктом відповідного порушення.
10. Деліктна природа солідарної відповідальності в розумінні ч. 6ст. 34 КУзПБ(з урахуванням правового висновку, викладеного в постанові Верховного Суду в складі суддів палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду в постанові від 04.09.2024 у справі №908/3236/21) зумовлює необхідність визначення розміру такої відповідальності, виходячи з обсягу майнової шкоди, заподіяної кредиторам неправомірною бездіяльністю керівника (органів управління) боржника, яка полягає в незадоволенні вимог кредиторів.
11. Неправильним є визначення солідарної відповідальності у загальному розмірі всіх грошових вимог кредиторів до боржника без урахування того, яка частина з них може бути погашена в процесі банкрутства, зокрема, за рахунок реалізації майна боржника, включеного до ліквідаційної маси, адже керівник (член органу управління) боржника має нести відповідальність саме за незадоволення вимог кредиторів.
12. У разі, якщо керівник (орган управління) боржника припустився порушень вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ, але його майна / активів у складі ліквідаційної маси (зокрема внаслідок вчинення арбітражним керуючим передбачених КУзПБдій, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, визнання недійсними певних правочинів та спростування майнових дій боржника тощо) виявилося достатньо для задоволення визнаних у справі вимог кредиторів, досягається виконання одного із основних завдань провадження у справі про банкрутство - задоволення вимог кредиторів неплатоспроможного боржника (положення преамбули КУзПБ).
13. Достатність майна боржника, що включається до складу ліквідаційної маси і спрямовується на задоволення вимог кредиторів боржника, виключає застосування солідарної відповідальності у справі про банкрутство (з урахуванням її деліктної природи в розумінні вказаної норми), оскільки в такому випадку відсутні негативні наслідки, завдані кредиторам боржника внаслідок неправомірної бездіяльності його керівника (органу управління).
14. У разі недостатності майна / активів боржника для погашення вимог кредиторів, розмір солідарної відповідальності керівника (органу управління) боржника в разі допущення ним відповідного порушення належить визначати, виходячи з різниці між сумою вимог кредиторів і ліквідаційною масою, яка саме й становитиме розмір непогашених вимог кредиторів, тобто розмір заподіяної ним шкоди.
15. Визначення суми збитків кредиторам можливе лише після завершення реалізації об`єктів, включених до ліквідаційної маси банкрута, та розрахунків з кредиторами на підставі проведення такої реалізації у ліквідаційній процедурі, тому звернення із заявою про покладення солідарної відповідальності на винних осіб та задоволення такої заяви судом до встановлення факту недостатності майна боржника за результатами погашення грошових вимог кредиторів є передчасним.
16. Висновки Верховного Суду викладені у постанові від 19.06.2024 у справі №906/1155/20(906/1113/21) щодо застосування субсидіарної відповідальності за ч. 2 ст. 61 КУзПБ підлягають врахуванню mutatis mutandis при вирішенні питань про визначення розміру солідарної відповідальності за ч. 6 ст. 34 КУзПБ, оскільки: правовідносини є подібними; деліктну природу; мети норми права (телеологічне тлумачення); загальну спрямованість (дух закону); стягнення коштів саме на користь боржника тощо.
17. Визначення суми вимоги до винної особи у розмірі суми вимог, внесених до реєстру вимог кредиторів, є очевидно несправедливим результатом, коли на особу, що порушила вимоги ч. 6 ст. 34 КУзПБ, може бути покладена відповідальність у розмірі більшому, ніж шкода, заподіяна кредиторам внаслідок такого порушення, або навіть і за відсутності такої шкоди.
18. Поняття «субсидіарна відповідальність за зобов’язаннями боржника» використане у ч. 2 ст. 61 КУзПБ має інше значення, ніж у ЦКУ.
19. Термін «солідарна відповідальність за незадоволення вимог кредиторів» у ч. 6 ст. 34 КУзПБ застосовується в іншому значенні, ніж згідно з положеннями ЦКУ. Тому положення ч. 6 ст. 34 КУзПБ з урахуванням ст. 22 ЦКУ та mutatis mutandis висновків ВП ВС, викладених у постанові від 28.09.2021 у справі №761/45721/16-ц, слід розуміти як відповідальність порушника за збитки, завдані боржнику та, відповідно, його кредиторам.
20. Водночас термін «органи управління боржника» у ч. 6 ст. 34 КУзПБ застосовується не у тому значенні, яке має цей термін за положеннями ЦКУ.

ІІ. Визначення ознак дій з приховування банкрутства та визначення розміру шкоди кредиторам: власне бачення.

Після скасування з 28.08.2025 ГК України стали чинними ряд норм у КУзПБ, які практика ще не помічає, але найближчим часом вони мають викликати необхідність перегляду багатьох правових позицій, що сьогодні практикуються, зокрема щодо «загрози неплатоспроможності», яка за чинними нормами ч. 6 ст. 34 КУзПБ більше не застосовується для застосування солідарної відповідальності.  

За приписами ч. 4 ст. 9-1 КУзПБ приховуванням банкрутства визнається умисне невиконання керівником (органом управління) боржника передбаченого цим Кодексом обов’язку у визначений строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі стійкої фінансової неспроможності боржника і відкриття господарським судом провадження у справі про банкрутство за заявою кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 39 КУзПБ якщо провадження у справі відкривається за заявою кредитора, господарський суд перевіряє можливість боржника виконати майнові зобов’язання, строк яких настав. Боржник може надати підтвердження спроможності виконати свої зобов’язання та погасити заборгованість.

За юридичним змістом цієї норми законодавцем встановлено презумпцію приховування боржником свого банкрутства, у разі якщо до господарського суду із заявою про відкриття справи про банкрутство боржника звернувся кредитор, а боржник з дня постановлення господарським судом ухвали про прийняття заяви до розгляду протягом часу до дня відкриття справи про банкрутство у підготовчому засіданні (провадженні) господарського суду не довів своєї здатності погасити заборгованість перед кредитором.

Юридична відповідальність органів управління боржника у формі солідарного відшкодування за незадоволені зобов’язання юридичної особи-боржника настає у разі наявності сукупності фактичних обставин та шкоди кредиторам, яка завдана порушенням органами управління боржника заборон, передбачених ч. 6 ст. 34 КУзПБ та ст. 42 КУзПБ щодо вчинення правочинів з наданням переваг одним кредиторам перед іншими кредиторами, або якщо розмір грошових зобов’язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника.

Згідно абзацу 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ - боржник зобов’язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про банкрутство у разі виникнення неплатоспроможності, зокрема якщо задоволення вимог одного або кількох кредиторів призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами або якщо розмір грошових зобов’язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Абзац 2 ч. 6 ст.34 КУзПБ – якщо органи управління боржника допустили порушення цих вимог, вони несуть солідарну відповідальність за незадоволення вимог кредиторів. Питання порушення органами управління боржника зазначених вимог підлягає розгляду господарським судом під час здійснення провадження у справі. У разі виявлення такого порушення про це зазначається в ухвалі господарського суду, що є підставою для подальшого звернення кредиторів своїх вимог до зазначених осіб.

Вказана норма права встановлює імперативний припис боржнику звернутися до господарського суду із заявою про банкрутство боржника.

Така дія боржника вважається превентивним засобом зупинення виконання зобов’язань перед усіма кредиторами та збереження наявного майна конкурсної маси боржника для майбутнього рівномірного задоволення за рахунок неї вимог усіх кредиторів, що досягається завдяки дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, який вводиться одночасно з відкриттям провадження у справі про банкрутство.

З уведенням мораторію відбувається захист конкурсної маси боржника від кредиторів. В доктрині та судовій практиці такий захист конкурсної маси називається імунітетом конкурсної маси (конкурсний імунітет).

Мораторій, відповідно до КУзПБ, - це законне зупинення виконання боржником грошових зобов’язань і зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), строк виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов’язань та зобов’язань щодо сплати податків і зборів (обов’язкових платежів), застосованих до дня введення мораторію; зупинення вчинення виконавчих дій; не нараховується неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші фінансові санкції за невиконання чи неналежне виконання зобов’язань із задоволення всіх вимог, на які поширюється мораторій; зупиняється перебіг позовної давності на період дії мораторію; не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

З цієї норми прямо випливає правило, що у стані неплатоспроможності, боржник не має права здійснювати задоволення вимог окремих кредиторів, оскільки стан неплатоспроможності змушує його діяти імперативно лише через застосування процедур, передбачених цим Кодексом (абзац ч. 1 ст. 1 КУзПБ – «не інакше як»): заява до господарського суду має бути подана обов’язково, має бути відкрита справа про банкрутство, уведено мораторій, розподіл залишків активів у разі банкрутства і припинення господарської діяльності має бути здійснений за правилами ліквідаційної процедури.

Визначення розміру шкоди кредиторам за порушення вимог абзацу 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ (юридичний аналіз).

Частина 6 ст. 34 КУзПБ містить два самостійних склади правопорушення  неплатоспроможного боржника (дві гіпотези, диспозиції та санкції) у разі порушення вимоги щодо звернення із заявою про банкрутство до суду.

Перша гіпотеза та диспозиція за ч. 6 ст. 34 КУзПБ:

У разі неплатоспроможності боржнику забороняється задовольняти вимоги одного або кількох кредиторів, якщо це призведе до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами. За таких обставин боржник зобов’язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття справи про своє банкрутство.

Санкція-1: Порушення цього правила, а саме сплата боргу одному або або кільком кредиторам з наявної майнової маси активів боржника, якщо це призвело до неможливості виконання грошових зобов’язань боржника в повному обсязі перед іншими кредиторами, тягне солідарну відповідальність органів управління боржника за незадоволення вимог кредиторів.

У разі вибіркового задоволення вимог окремого кредитора (чи кількох кредиторів) з наявної у боржника майнової маси, інші кредитори опиняються в ситуації, коли виконання зобов’язання боржником, порівняно з тим кредитором, вимоги якого було задоволено, стають менш забезпеченими майном боржника або вимоги залишаються взагалі без такого майнового забезпечення.

Делікт правопорушення за цією гіпотезою і диспозицією полягає у тому, що органи управління боржника надають переваги одному кредиторові сплачуючи йому кошти шляхом зменшення майнової маси боржника на шкоду іншому кредитору. Розмір незадоволення вимог кредиторів, на який зменшилася майнова маса боржника, в такому разі вважається шкодою, що завдана кредиторам.

Наприклад: Боржник володіє майновими активами, вартість яких становить 1млн.грн. У Боржника станом на 01.01.2026 є п’ять кредиторів з такими вимогами, строк яких настав: А-Кредитор – 400тис.грн.; Б-Кредитор – 300тис.грн. Найближчим часом настане строк виконання зобов’язань перед іншими кредиторами: В-Кредитор – 200тис.грн.; Г-Кредитор – 200тис.грн.

Всього вимог кредиторів на суму 1,1млн.грн.

Інших доходів підприємство не планує (не здатне) отримати.

За таким балансом активів і зобов’язань є наявною неплатоспроможність Боржника. Сплата в такій ситуації заборгованості перед будь-яким з кредиторів викликає порушення вимог абзацу 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ. Тут виникає обов’язок Боржника протягом місяця звернутися із заявою до господарського суду про своє банкрутство.

Якщо за таких обставин Боржник сплатить борг А-Кредитору в сумі 400тис.грн., то залишок активів для інших кредиторів зменшиться і становитиме 600тис.грн.

Для розрахунку шкоди належить врахувати основний принцип розподілу майна ліквідаційної маси між кредиторами у разі недостатності коштів для повного задоволення всіх вимог: пропорційно до суми вимог, що належить кожному кредитору однієї черги.

А-Кредитор – 36,3% від 1,1млн. = 363тис.грн.

Б-Кредитор – 27,3% від 1,1 млн. = 273тис.грн.

В-Кредитор – 18,2% від 1,1млн. = 182тис.грн.

Г-Кредитор – 18,2% від 1,1млн. = 182тис.грн.

Як вбачається з розрахунку А-Кредитор при ліквідації мав отримати з ліквідаційної маси максимально 363тис.грн. В той же час, Боржник сплатив йому 400тис.грн. в порушення вимог ч. 6 ст. 34 КУзПБ, на 37тис.грн. більше.

Шкода, яка завдана іншим кредиторам через протиправне зменшення вартості конкурсної (ліквідаційної) маси становить 37тис.грн. Це є сума незадоволення вимог кредиторів (завдані збитки): з наявної майнової маси боржника.

Таку суму коштів керівник боржника (органи управління) мають повернути до ліквідаційної маси Боржника як солідарний обов’язок перед кредиторами.

Друга гіпотеза та диспозиція за ч. 6 ст. 34 КУзПБ:

У разі неплатоспроможності, яка характеризується майновим (фінансовим) станом боржника, коли розмір грошових зобов’язань боржника, строк виконання яких настав, перевищує вартість активів боржника, боржник зобов’язаний у місячний строк звернутися до господарського суду із заявою про відкриття справи про своє банкрутство.

Санкція-2: Порушення цього правила, а саме незвернення у місячний строк до господарського суду із заявою про відкриття справи про своє банкрутство, якщо справу про банкрутство відкрито за заявою кредитора, тягне солідарну відповідальність органів управління боржника за незадоволення вимог кредиторів.

Делікт правопорушення за цією гіпотезою і диспозицією полягає у тому, що органи управління боржника порушують баланс наявних активів і заборгованості перед кредиторами, беруть зобов’язання на юридичну особу, які вона не здатна виконати через недостатність майна (майнової діяльності).

Різниця між вартістю наявного майна боржника та сумою зобов’язань боржника, що перевищує таку вартість майнової маси боржника, в такому разі вважається шкодою (збитки), що завдана кредитору (кредиторам).

Наприклад: Боржник володіє майновими активами, вартість яких становить 1млн.грн. У Боржника станом на 01.01.2026 є п’ять кредиторів з такими вимогами, строк яких настав: А-Кредитор – 400тис.грн.; Б-Кредитор – 300тис.грн.; В-Кредитор – 200тис.грн.; Г-Кредитор – 200тис.грн.

Всього вимог кредиторів на суму 1,1млн.грн.

Інших доходів підприємство не планує (не здатне) отримати.

За таким балансом активів і зобов’язань є наявною неплатоспроможність Боржника. Несплата в такій ситуації заборгованості усім кредиторам та невиконання Боржником обов’язку звернутися протягом місяця із заявою до господарського суду про своє банкрутство викликає порушення вимог абзацу 1 ч. 6 ст. 34 КУзПБ.

За такого майнового стану на практиці трапляються випадки, коли керівник Боржника, знаючи про перевищення боргів над вартістю активів та стійку неплатоспроможність Боржника, стан фактичного банкрутства підприємства, продовжує укладати господарські договори, збільшуючи кредиторську заборгованість, яку завідомо не можна буде задовольнити.

Така поведінка (дії і бездіяльність) є протиправною не лише з точки зору порушення приписів ст. 1, ч. 6 ст. 34 та ч. 2 ст. 61 КУзПБ, але й норм, що були чинними до 28.08.2025, ч. 2 ст. 205 та ч. 2 ст. 226 ГК України, якими приписано, що у разі неможливості виконання зобов'язання сторона з метою запобігання невигідним для сторін наслідкам повинна негайно повідомити про це управнену сторону, що звільняє зобов'язану сторону від відповідальності за невиконання зобов'язання відповідно до вимог закону; сторона, яка порушила своє зобов'язання або напевно знає, що порушить його… повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. Також приписами ст. 538 ЦКУ встановлено, що сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов'язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону. За наявності очевидних підстав вважати, що особа не виконає свого обов'язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов'язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Заява про своє банкрутство увінчує такий обов’язок боржника, вона є публічним повідомленням не лише усіх кредиторів, але й усіх учасників господарських відносин про настання неплатоспроможності, неможливість виконувати свої господарські (цивільні) зобов`язання. Така заява, по своїй суті скликає як кредиторів до розподілу майна, так і потенційних інвесторів до вирішення питання про відновлення платоспроможності боржника.

Невиконання, перш за усе керівником боржника, такого обов’язку викликає солідарний обов`язок задовольнити грошові зобов`язання боржника з грошових сум перевищення вартості майна боржника. Керівник боржника порушує цілу низку своїх обов’язків, діючи умисно, не поставивши до відома кредиторів про свою неплатоспроможність, через що, зокрема, кредитори вступають у правовідносини з ним, хоча могли би цього не робити (відмовитися від виконання поставки тощо), внаслідок чого позбавлені можливості задовольнити наявні в них вимоги до боржника.

Шкода, яка завдана кредиторам тут розраховується з різниці між ліквідаційною масою та розміром вимог боржника. Вона становить 100тис.грн. (1,1млн. – 1,0млн. = 100тис.).

Таку суму коштів керівник боржника (органи управління) мають повернути до ліквідаційної маси Боржника як солідарний обов’язок перед кредиторами.

Про права кредитора щодо солідарного боржника - пояснювати не варто.

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.