КУоАП: упорядочение должного уведомления лица о судебном разбирательстве

Артем Щербіна

Суддя Київського районного суду міста Одеси,

доктор філософії в галузі права

«Питання не у надмірній бюрократії чи покладанні на громадян додаткових обов’язків або утвердженні поліцейської держави — це питання у забезпеченні правопорядку на суверенній території та невідворотності притягнення до юридичної відповідальності осіб, які, нехтуючи добросовісністю, намагаються її уникнути».

У доповнення до теми цифровізації окремих процедур у судовій системі, підвищення їх ефективності та раціональної економії коштів судової влади, яка була висвітлена у недавній публікації «Верховна Рада планує вилучити з КПК норму про публікацію повісток у ЗМІ», також хотіли б звернути увагу законотворця на питання належного повідомлення осіб, які притягаються до адміністративної відповідальності, про розгляд справи у суді.

У чому суть проблеми? Кодекс України про адміністративні правопорушення був прийнятий 12 липня 1984 року, а введений у дію 1 червня 1984 року. У час, коли існували інші соціально-правові умови та реалії, громадяни перебували під тотальним контролем держави та обов’язково мали «прописку» місця проживання, а дільничні інспектори міліції були фактично «всевидячим оком», які після складання протоколу про адміністративне правопорушення могли одразу, без затримок, доставити правопорушників до суду.

Проте з того часу минуло майже 42 роки, і багато що змінилося як у соціальному, так і в політико-правовому плані, однак певні процесуальні інструменти залишилися застарілими та не забезпечують тієї дієвості, на яку були розраховані.

Так, єдиним нормативно визначеним порядком повідомлення особи про судовий розгляд у справах про притягнення до адміністративної відповідальності, відповідно до ст.277-2 КУпАП, є повістка, яка вручається особі не пізніш як за три доби до дня розгляду справи у суді та в якій зазначаються дата і місце розгляду справи.

На жаль, на сьогодні більшість судових повісток, відправлених традиційним поштовим зв’язком, не знаходять своїх адресатів та, не будучи врученими, повертаються до судів. Як наслідок, особи належним чином не повідомлені, державні кошти на поштові відправлення витрачаються неефективно, а розгляд справ із формальних причин стає неможливим.

Для довідки: на сьогодні направлення однієї судової повістки коштує платникам податків 96,00 грн. У 2025 році до загальних місцевих судів надійшло 728 987 справ про адміністративні правопорушення (розділ І E9). Тож лише у минулому році, за мінімальними оцінками, на судові повістки могло бути витрачено близько 71 440 726 грн. Водночас фінансування судової системи України в останні роки не перевищує 65 % від необхідних потреб.

Водночас навіть у таких умовах українська судова система досить швидко адаптується до викликів сучасності та знаходить шляхи вирішення проблем з метою досягнення цілей судочинства.

Так, за наявності вимог ст.277-2 КУпАП, ч.1 ст. 268 КУпАП передбачає, що за відсутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи та якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Стикаючись із проблемами належного повідомлення особи про судовий розгляд, тлумачення судами положень ч.1 ст.268 КУпАП пройшло певний еволюційний шлях — від вимоги виключно «письмового підтвердження» отримання повістки особою до визнання наявності будь-якого переконливого підтвердження її сповіщення про місце і час розгляду справи у суді. І хоча на сьогодні вже сформувалася стала судова практика з цього питання, вона все одно перебуває на межі допустимого, оскільки залишає відкритими два питання: «Чи відповідає таке тлумачення принципу передбачуваності закону?» та «Чи має доцільність накладення адміністративного стягнення переважати передбачену законом процедуру?». Відповідаючи на ці питання, хтось скаже — так, але знайдуться й ті, хто скаже — ні.

З метою зваженого розв’язання цієї проблеми доцільно звернутися до досвіду окремих держав — членів Європейського Союзу, до вступу до якого Україна активно готується.

Латвія.

Першою країною нашого короткого огляду ми обрали Латвійську Республіку — країну, яка з нашою державою має спільне минуле та після відновлення незалежності у 1991 році змогла впровадити в усіх сферах суспільно-політичного життя ефективні реформи, що дозволило їй через 12 років стати повноправним членом ЄС. Процесуальні питання притягнення до відповідальності за адміністративні правопорушення регулюються Administratīvās atbildības likums (AAL).

На особу, яка притягається до відповідальності, покладаються, зокрема, такі обов’язки: з’явитися у визначене посадовою особою або судом місце у визначений час; не затримувати та не перешкоджати перебігу провадження у справі про адміністративне правопорушення; повідомляти посадову особу або суд про зміну місця проживання, юридичної адреси або адреси електронної пошти під час провадження у справі (ч.2 ст.41 AAL).

Щодо отримання повістки, положення вказаного закону передбачають обов’язок особи прийняти відповідну повістку, а відмова від її прийняття не є перешкодою для здійснення процесуальних дій та розгляду справи про адміністративне правопорушення. При цьому повістка не оформлюється, якщо особу було повідомлено про необхідність участі у провадженні шляхом включення відповідної інформації до рішення про порушення провадження про адміністративне правопорушення або шляхом повідомлення цієї інформації іншим способом (ч.4–6 ст.79 AAL).

Справа про адміністративне правопорушення розглядається та рішення виноситься без присутності особи, яка підлягає притягненню до відповідальності, якщо: особа, яка притягнута до відповідальності, не з'явилася на розгляд справи про адміністративне правопорушення без поважної причини, але була повідомлена про час і місце розгляду справи; або особа, яка підлягає притягненню до відповідальності, незалежно від причин неявки, повторно не з'являється на розгляд справи про адміністративне правопорушення, але була повідомлена про час і місце розгляду справи (ст.135 AAL).

Цікавим є положення, яке передбачає, що документ вважається надісланим на другий робочий день після надсилання повідомлення про доступність документа на адресу електронної пошти особи, зазначену в державній інформаційній системі, або на офіційний обліковий запис електронної адреси для забезпечення доступності документа (ст.81 AAL).

Польща.

Наступною країною нашого огляду є Республіка Польща. У цій країні процедуру розгляду справ про адміністративні правопорушення (дрібні проступки) регулює «Kodeks postępowania w sprawach o wykroczenia» (kpw). Положення цього кодексу дозволяють також застосовувати окремі норми Кримінального процесуального кодексу (Kodeks postępowania karnego).

Особа, яка підозрюється у вчиненні дрібного правопорушення, зобов’язана вказати поштову адресу у Польщі. Невиконання цієї вимоги призводить до того, що документ, надісланий на останню відому адресу в Польщі або, якщо такої адреси не зазначено (чи вона не існує), доданий до матеріалів справи, вважається врученим, про що особу повідомляють і ця вказівка фіксується у протоколі (ст.38 § 2 kpw). Неявка належним чином повідомлених осіб не перешкоджає розгляду справи (ст.60 § 2 kpw).

Крім цього, слід зазначити, що з 1 жовтня 2029 року набере чинності нова редакція ст.38 § 2 kpw, яка передбачає обов’язок подати заяву про згоду на вручення документів на електронну пошту або зазначити про відсутність такої згоди. Невиконання цієї вимоги також матиме наслідком визнання документа врученим.

Німеччина.

Останньою країною нашого огляду є Федеративна Республіка Німеччина. Країна, яка є однієї із засновників ЄС та відіграє вирішальну роль у формуванні зовнішньої та внутрішньої політики Союзу.

Загальні процесуальні питання притягнення до адміністративної відповідальності регулюються федеральним законом, - Gesetz über Ordnungswidrigkeiten (OWiG). Водночас у кожній із 16 федеральних земель можуть діяти певні особливості.

Звертає на себе увагу підхід, за якого у разі вчинення адміністративного правопорушення особі виноситься повідомлення про штраф, яке набуває юридичної сили та підлягає виконанню, якщо протягом двох тижнів на нього не подано заперечення (§ 66, 67 OWiG). Особа має право подати письмове заперечення до органу, який виніс таке повідомлення. Вказане заперечення, розглядає адміністративний орган та пересилає його до місцевого суду через прокуратуру, якщо він не скасовує постанову про стягнення або не відхиляє заперечення через його недопустимість через форму або строки подання. У подальшому, рішення щодо заперечення на повідомлення про штраф приймає суддя місцевого суду (§68, 69 OWiG).

У подальшому, якщо інше не передбачено цим Законом, процедура після обґрунтованого заперечення регулюється Кримінальним процесуальним кодексом (§68, 69 OWiG).

Щодо присутності особи, яка притягається до відповідальності, то суд може утриматися від її повідомлення, якщо він виправдовує особу (§72 OWiG). В іншому випадку, особа зобов'язана з'явитися на слухання, якщо тільки суд не звільнив її від цього обов'язку на її прохання і її присутність не є необхідною для з'ясування суттєвих фактів (§72 OWiG). Якщо особа не з'являється без поважної причини на слухання і не була звільнена від обов'язку з'явитися, суд відхиляє її заперечення на повідомлення про штраф рішенням без розгляду справи по суті (§74 OWiG).

Ось виправлений варіант із коректною пунктуацією та мінімальними мовними правками:

Отже, якщо не брати до уваги певну процедурну багатоетапність, процес у Німеччині побудований таким чином, що саме особа зацікавлена у захисті своїх прав і проявляє процесуальну активність. А спроби ухилитися від участі у розгляді справи шляхом зазначення невірної поштової адреси чи місця проживання або неотримання судових повісток у даному випадку не мають абсолютно ніякого значення, оскільки процедура налаштована зовсім по-іншому.

І тут питання не у надмірній бюрократії — це питання забезпечення правопорядку на суверенній території та невідворотності притягнення до юридичної відповідальності осіб, які, нехтуючи добросовісністю, намагаються її уникнути.

Слід зазначити, що у серпні 2018 року Вища рада правосуддя направляла до Верховної Ради України пропозиції змін до КУпАП щодо врегулювання питання належного повідомлення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, про судовий розгляд, однак вони залишилися без належної уваги.

Таким чином, підсумовуючи викладене, враховуючи у тому числі ініціативи Вищої ради правосуддя, з практичного погляду, бажано було б доповнити КУпАП такими положеннями:

«1. Особа, яка притягається до адміністративної відповідальності з метою належного її повідомлення, зобов'язана при складанні протоколу про адміністративне правопорушення повідомити адресу свого проживання, або номер телефону, або адресу електронної пошти. У разі зміни цих даних та не повідомлення про таку зміну уповноважених органу чи посадової особи, ризик не отримання повістки несе особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.

2. Повістка надсилається за зареєстрованою у встановленому законом порядку адресою місця проживання (місця перебування) особи, або за адресою чи номером телефону, чи адресою електронної пошти, яка зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення, який підписано особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.
3. Повістка вважається врученою, а особа належним чином повідомленою про розгляд справи, якщо повідомлення із повісткою було направлено на зареєстровану у встановленому законом порядку адресу місця проживання (місця перебування) особи, або за адресою, чи номером телефону, чи адресою електронної пошти, яка зазначена у протоколі про адміністративне правопорушення, який підписано особою, яка притягається до адміністративної відповідальності і повернулося з причин не вручення адресату, або адресат відмовився від її отримання, або воно не було доставлено через недійсність адреси електронної пошти чи тимчасової недоступності номера телефону абонента.
4. У разі неповідомлення особою даних для її належного повідомлення про розгляд справи, повістка надсилається за останньою відомою адресою, чи номером телефону, чи адресою електронної пошти і вважається врученою, навіть якщо адресат за цією адресою більше не знаходиться або не проживає, чи не використовує адресу електронної пошти чи номер телефону.
5. Учасники провадження, які не можуть з поважних причин прибути на розгляд справи, зобов’язані завчасно повідомити про це уповноважений орган або посадову особу».

На нашу думку, зазначені зміни підвищать ефективність правосуддя та сприятимуть більш раціональному використанню обмежених ресурсів судової системи України.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.