Офіс Генпрокурора марно оскаржував рішення ВРП про відмову тимчасово відсторонити суддю

Велика Палата Верховного Суду у справі № 9901/286/20 відмовила Офісу Генерального прокурора в задоволенні апеляційної скарги, приводом для якої були спроби ОГПУ тимчасово відсторонити від роботи суддю.

ВП ВС сформулювала наступні висновки.

За змістом частини першої статті 155-1 КПК України рішення про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності ухвалюється ВРП на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника в порядку, встановленому законом.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 62 Закону № 1798-VIII (Про Вищу Раду правосуддя) суддю може бути тимчасово відсторонено від здійснення правосуддя за рішенням ВРП у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Частиною першою статті 63 Закону № 1798-VIII визначено, що тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності здійснюється ВРП на строк не більше двох місяців на підставі вмотивованого клопотання Генерального прокурора або його заступника.

Клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності подається до ВРП стосовно судді, який є підозрюваним, обвинувачуваним (підсудним), на будь-якій стадії кримінального провадження (частина друга статті 63 Закону № 1798-VIII).

Частиною десятою статті 63 Закону № 1798-VIII визначено, що за результатами розгляду клопотання про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя ВРП ухвалює рішення, копія якого не пізніше семи робочих днів направляється Генеральному прокурору або його заступнику, судді, стосовно якого ухвалено рішення, а також невідкладно направляється до суду, в якому такий суддя обіймає посаду.

Водночас Законом № 1798-VIII визначено лише підстави, за яких може бути оскаржене рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя.

Так, частиною першою статті 65 Закону № 1798-VIII установлено, що рішення ВРП про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності, продовження строку такого відсторонення може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад ВРП, який ухвалив відповідне рішення, не мав повноважень його ухвалювати;

2) рішення не підписано будь-ким зі складу членів ВРП, які брали участь у його ухваленні;

3) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків.

Отже, нормами Закону № 1798-VIII не передбачено можливості оскарження рішення ВРП про відмову в тимчасовому відстороненні судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

У цій справі позивач фактично оскаржує рішення ВРП, яке не стосується інтересів та не порушує прав Офісу Генерального прокурора, а має безпосередній вплив лише на суддю, стосовно якого воно ухвалене, тобто є актом індивідуальної дії.

Системний аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що право на оскарження рішення (індивідуального акта) суб'єкта владних повноважень надано особі, щодо якої воно прийняте або яке безпосередньо стосується прав, свобод та інтересів цієї особи.

Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки Офіс Генерального прокурора не наділений повноваженнями на звернення до суду з позовом щодо скасування рішення ВРП про відмову в тимчасовому відстороненні судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням його до кримінальної відповідальності, то й оскаржуване рішення про відмову в задоволенні клопотання заступника Генерального прокурора про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності не може бути предметом розгляду адміністративного суду за зверненням Офісу Генерального прокурора.

Аналогічний висновок щодо застосування норм процесуального права у подібних правовідносинах викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 березня 2020 року у справі № 9901/511/19 (провадження № 11-1233заі19).

Обставини справи.

09 вересня 2020 року Офіс Генерального прокурора звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Вищої ради правосуддя № 2373/0/15-20 від 11 серпня 2020 року про відмову в задоволенні клопотання заступника Генерального прокурора про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що оскаржуване рішення ВРП є протиправним і підлягає скасуванню відповідно до статті 65 Закону України від 21 грудня 2016 року № 1798-VIII «Про Вищу раду правосуддя» як таке, що ухвалене складом ВРП, який не мав повноважень його ухвалювати, а саме у зв`язку з потенційним конфліктом інтересів та об'єктивними сумнівами в неупередженості членів ВРП.

Окремо позивач також зазначає про те, що вказане рішення не містить посилань на визначені законом підстави його ухвалення та мотиви, з яких ВРП дійшла відповідних висновків, оскільки єдиною фактичною підставою для відмови в задоволенні клопотання заступника Генерального прокурора про тимчасове відсторонення судді є тяжкість вчиненого кримінального правопорушення.

Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року у відкритті провадження у справі за позовом Офісу Генерального прокурора до ВРП, про визнання протиправним та скасування рішення ВРП № 2373/0/15-20 від 11 серпня 2020 року в частині відмови у задоволенні клопотання заступника Генерального прокурора про тимчасове відсторонення судді від здійснення правосуддя у зв'язку з притягненням до кримінальної відповідальності відмовлено на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Позовну заяву Офісу Генерального прокурора про визнання протиправним та скасування рішення ВРП № 2373/0/15-20 від 11 серпня 2020 року в частині звернення до Генерального прокурора щодо виявлення та притягнення до встановленої законом відповідальності осіб, якими вчинено дії, що порушують гарантії незалежності судді (абзац другий резолютивної частини), залишено без руху.

Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, Офіс Генерального прокурора подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14 вересня 2020 року в частині відмови у відкритті провадження у справі, а справу в цій частині направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Раніше ВП ВС пояснила, в якому випадку позовна вимога не розглядається як спосіб захисту.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал і на Twitter, щоб бути в курсі найважливіших подій.