Коли певна інформація може бути визнана рекламою

Певна інформація може бути визнана рекламою тоді, коли вона вказує на конкретну, індивідуально визначену особу або на конкретний, індивідуально визначений товар, із зазначенням найменування, якісні показники, країни походження, виробника тощо.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі № 280/1330/19.

Обставини справи

З матеріалів справи стає відомо, що  товариство з обмеженою відповідальністю «В» звернулося до суду з позовом до Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), в якому просило визнати протиправною та скасувати вимогу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду року, залишеним без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду, позов задоволено повністю.

Зважаючи на те, що певна інформація може бути визнана рекламою тоді, коли вона вказує на конкретну, індивідуально визначену особу, або на конкретний, індивідуально визначений товар, із зазначенням найменування, якісні показники, країну походження, виробника тощо, а на зазначеній вивісці є інформація, яка не містить закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг позивача, вона не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством, суд першої інстанції дійшов висновку, що вивіска не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами, відповідно, вважав за необхідне скасувати вимогу Управління з питань реклами виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Не погодившись із вказаними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Висновок Верховного Суду

Розглядаючи справу, судді ВС зазначили, що за приписами ч. 7 ст. 8 та ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу» не вважається рекламою:

розміщення інформації про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, у тому числі на елементах обладнання та/або оформлення місць торгівлі, а також безпосередньо на самому товарі та/або його упаковці;

вивіска чи табличка з інформацією про зареєстроване найменування особи, знаки для товарів і послуг, що належать цій особі, вид її діяльності (якщо це не випливає із   зареєстрованого найменування   особи), час роботи,   що розміщена на внутрішній поверхні власного чи наданого у користування особі приміщення, на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу в таке приміщення.

Колегія суддів зазначила, що подібні правовідносини вже були предметом розгляду Верховного Суду. Зокрема, у постанові Верховного Суду від 30 квітня 2020 року у справі  № 323/3491/16-а зроблено висновок про те, що інформація про виробника товару та/або товар у місцях, де цей товар реалізується чи надається споживачеві, а також інформація, розміщена на зовнішній поверхні будинку чи споруди не вище першого поверху або на поверсі, де знаходиться власне чи надане у користування особі приміщення, біля входу у таке приміщення, яка не містить закликів придбавати товар або послугу, що реалізується суб`єктом, не є рекламою у розумінні ч. 7 ст. 8 та ч. 6 ст. 9 Закону України «Про рекламу».

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що вивіска з написом «ВИНА МИРА», напис «Фирменный магазин» та зображенням мапи світу з написом «прямые поставки со всего мира» не містять закликів до придбання конкретного товару чи отримання послуг позивача, вона не є інформацією, призначеною сформувати або підтримати обізнаність споживачів реклами та їх інтересу щодо юридичної особи чи конкретного товару (послуг), що поставляється/надається підприємством, а відтак не є рекламою і не потребує спеціального дозволу на розміщення зовнішньої реклами.

Застосовуючи наведений підхід до обставин цієї справи, слід врахувати, що судами попередніх інстанцій встановлено, що на фасаді будинку, тобто у приміщенні, що знаходиться в оренді у позивача, розміщено відповідну вивіску з написом. Знак для товарів і послуг належить відповідній особі на підставі свідоцтва. Товариство з обмеженою відповідальністю «В» на підставі ліцензійного договору про надання дозволу на використання об`єкта права інтелектуальної власності від 31 серпня 2017 року, укладеному між позивачем та особою, належить невиключне право на використання знаку для товарів і послуг у відношенні вказаних у свідоцтві послуг 35 класу міжнародної класифікації товарів і послуг для відкриття і роботи мережі фірмових магазинів.

Верховний Суд погодився з висновками судів попередніх інстанцій про те, що певна інформація може бути визнана рекламою тоді, коли вона вказує на конкретну, індивідуально визначену особу або на конкретний, індивідуально визначений товар, із зазначенням найменування, якісні показники, країну походження, виробника тощо. Натомість розміщена на фасаді будівлі вивіска з написом у розумінні приведених вище норм законодавства є зареєстрованим знаком для товарів та послуг, право на яке належить особі, а не рекламним засобом.

Верховний Суд залишив рішення суду першої та апеляційної інстанції без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС нагадав ознаки недійсного господарського договору, що суперечить інтересам держави і суспільства.

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.