Захист музеїв та земель історико-культурного призначення: позиція ВС

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду переглянув у касаційному порядку адміністративну справу за позовом комунального закладу «Музей історії міста Кам`янське» Кам`янської міської ради (далі також – КЗ «Музей історії міста Кам`янське», позивач) до Кам`янської міської ради (далі також – Кам’янська МР, відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії.

Ця справа стосувалася протиправної бездіяльності відповідача щодо неприйняття рішення про віднесення земель в межах КЗ «Музей історії міста Кам`янське» до земель історико-культурного призначення та невизначення меж земель історико-культурного призначення, що призводить, на думку позивача, до часткового відчуження відповідачем земельної ділянки, на якій знаходиться музей.

З огляду на це позивач звернувся до адміністративного суду з позовом, в якому просив визнати протиправною бездіяльність Кам`янської МР щодо незабезпечення проведення робіт зі встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки, що була надана у постійне користування для функціональних цілей КЗ «Музей історії міста Кам`янське» та зобов`язати Кам`янську МР вжити відповідно до вимог чинного законодавства України заходи щодо розроблення проекту відведення земельної ділянки, що була надана у постійне користування для функціональних цілей КЗ «Музей історії міста Кам`янське», з метою віднесення визначеної земельної ділянки до земель історико-культурного призначення, без зміни користувача.

Рішенням суду першої інстанції позов задоволено частково: визнано протиправною бездіяльність Кам`янської МР щодо незабезпечення проведення робіт зі встановлення та зміни цільового призначення земельної ділянки, що була надана у постійне користування КЗ «Музей історії міста Кам`янське», та зобов`язано Кам`янську МР вжити відповідно до вимог чинного законодавства України заходи щодо розроблення проекту відведення земельної ділянки. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що спірна земельна ділянка в силу закону віднесена до земель історико-культурного призначення, проте власником земельної ділянки - Кам`янською МР не вчиняються дії щодо належного оформлення цільового призначення земельної ділянки.

Постановою суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу КЗ «Музей історії міста Кам`янське» Кам`янської МР (у частині відмови суду першої інстанції стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу) залишено без задоволення, апеляційну скаргу Кам`янської МР задоволено, рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.

Ухвалюючи таке рішення, суд апеляційної інстанції виходив з того, що Кам`янська МР не зобов`язана самостійно змінювати цільове призначення земельної ділянки, у той час, як КЗ «Музей історії міста Кам`янське» має право ініціювати перед органом місцевого самоврядування питання зміни цільового призначення земельної ділянки, яка знаходиться у власності територіальної громади, подавши відповідну заяву. Однак, як установлено судом, позивач жодного разу не звертався з відповідною заявою до відповідача, а тому відсутні підстави для задоволення позову.

Проте Верховний Суд не погодився з таким висновком суду апеляційної інстанції, частково задовольнив касаційну скаргу КЗ «Музей історії міста Кам`янське», скасував постанову суду апеляційної інстанції та у частині задоволення позовних вимог залишив у силі рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Касаційного адміністративного суду виходила з аналізу положень статей 19, 38, 39, 53 Земельного кодексу України та статті 11 Закону України «Про музеї та музейну справу», на підставі якого зроблено висновок про те, що до земель історико-культурного призначення відносяться виключно землі музеїв просто неба та меморіальних музеїв-садиб, а також музеїв, що розміщені у будівлях, віднесених до пам`яток культурної спадщини. При цьому земельні ділянки, що розміщені під будівлями інших музеїв (не віднесених до пам`яток культурної спадщини, музеїв-садиб та музеїв просто неба), належать до земель громадської забудови.

Отже, суттєвим значенням для вирішення цього спору, за висновком суду, було визначення правового статусу КЗ «Музей історії міста Кам`янське».

Зважаючи на імперативність вимог частини першої статті 34 Закону України «Про охорону культурної спадщини», земельна ділянка належить до земель історико-культурного призначення за фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури чи іншим об`єктом культурної спадщини. Неприйняття міською радою рішення про зміну цільового призначення цієї земельної ділянки та приведення його у відповідність до дійсного призначення не впливає на правовий режим цієї земельної ділянки як такої, що належить до земель історико-культурного призначення, оскільки за законом такий правовий режим пов`язаний з фактом знаходження на ній споруди (будівлі), яка є пам`яткою архітектури чи іншим об`єктом культурної спадщини, а не рішенням органу місцевого самоврядування.

Зважаючи на те, що КЗ «Музей історії міста Кам`янське» знаходиться в межах території, віднесеної до історичного ареалу м. Кам`янське, та є пам`яткою культурної спадщини місцевого значення, колегія суддів дійшла висновку про те, що земельна ділянка, на якій розміщений КЗ «Музей історії міста Кам`янське», у силу закону відноситься до земель історико-культурного призначення.

Стосовно наявності повноважень Кам’янської МР щодо зміни цільового призначення земельної ділянки суд зазначив, що згідно зі статтею 185 Земельного кодексу України землеустрій здійснюється суб`єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, за рахунок коштів Державного бюджету України, бюджету Автономної Республіки Крим і місцевих бюджетів, а також коштів громадян та юридичних осіб.

Отже, суд касаційної інстанції погодився з судом першої інстанції, що саме до компетенції Кам`янської МР відноситься питання винесення меж земельної ділянки під музеєм, закріплення їх в натурі (на місцевості) та віднесення земель в цих межах до земель історико-культурного призначення.

На цій підставі Верховний Суд сформулював висновок про те, що забезпечення раціонального використання та охорони земель, зокрема земель історико-культурного призначення, розроблення проектів землеустрою щодо виділення меж відповідних земель в натурі із земель комунальної власності, а також здійснення інших дій щодо розроблення землевпорядної та містобудівної документації, необхідної для зміни цільового призначення земель, на яких розташовано об`єкт культурної спадщини, покладається на органи місцевого самоврядування та їх виконавчі органи.

Водночас невиконання органом місцевого самоврядування цих дій (повноважень) тягне за собою порушення порядку використання та охорони земель історико-культурного призначення, оскільки їх збереження необхідне для здійснення культурно-просвітницької діяльності об’єкта культурної спадщини.

Постанова Верховного Суду від 22 жовтня 2021 року у справі № 160/7922/20 (адміністративне провадження № К/9901/29432/21).

Підписуйтесь на наш telegram-канал t.me/sudua та на Youtube Право ТВ, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.