Верховный Суд объяснил, что включает в себя искреннее раскаяние

Применение к обвиняемому по ч. 1 ст. 110, ч. 1 ст. 161, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 УК положений ст. 75 УК в связи с искренним раскаянием, если последний признал вину лишь частично, учитывая общественную опасность совершенных деяний, является неправильным применением закона Украины об уголовной ответственности. Об этом указал в постановлении от 13.11.2024 по делу № 444/856/23 Кассационный уголовный суд Верховного Суда.

Обставини справи

Обвинувачений поширював на своїй сторінці соціальної мережі «Однокласники» публікації про публічні заклики до вчинення зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України; матеріали про виправдовування, визнання правомірною, заперечення збройної агресії рф проти України та глорифікацію осіб, які здійснювали збройну агресію рф проти України, розпочату у 2014 році та матеріали, у яких міститься висловлювання, спрямовані на розпалювання національної ненависті.

Місцевий суд визнав винуватою та засудив особу за ч. 1 ст. 110, ч. 1 ст. 161, ч. 2, ч. 3 ст. 436-2 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років і 3 місяці.

Апеляційний суд зазначений вирок в частині призначення покарання змінив, звільнив особу від відбування покарання з випробуванням, вважаючи для цього достатньою підставою її щире каяття.

Позиція Верховного Суду

ККС ВС скасовано ухвалу апеляційного суду та призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. ККС зазначив, що щире каяття – це не формальна вказівка на визнання свої вини, а певний психічний стан особи винного, коли він засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, і це об’єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям усіх обставин справи, вчиненням дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину або відшкодуванню завданих збитків чи усуненню заподіяної шкоди.

Хоча апеляційний суд у своїй ухвалі і вказав, що обвинувачений повністю визнав свою вину під час розгляду справи, однак зі змісту вироку суду першої інстанції вбачається, що засуджений визнав вину лише частково, зазначав про відсутність у нього умислу на поширення інформації, адже робив це несвідомо.

В суді апеляційної інстанції обвинувачений також говорив, що не розумів принцип дії соціальної мережі.

Враховуючи зазначене та суспільну небезпечність вчинених діянь, ККС вважає висновок апеляційного суду щодо наявності підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. 75 КК необґрунтованим.

Автор: Наталя Мамченко

Подписывайтесь на наш Тelegram-канал t.me/sudua и на Google Новости SUD.UA, а также на наш VIBER, страницу в Facebook и в Instagram, чтобы быть в курсе самых важных событий.