Чи є місце проведення виконавчих дій та місце виконання рішення тотожними поняттями: позиція ВС

Виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.

На цьому наголосив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі № 263/14171/19.

Обставини справи

З матеріалів справи відомо, що громадянин України звернувся до суду з позовом про визнання виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського нотаріального округу про стягнення з особи на користь Публічного акціонерного товариства «П» заборгованості у розмірі 69 901, 19 дол. США, що відповідно до офіційного курсу Національного банку України станом на 23 липня 2018 року становить 1 848 614, 14 грн, таким, що не підлягає виконанню.

Також позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову шляхом зупинення примусового виконання оспорюваного виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом.

Заява обґрунтовувалася тим, що зазначений виконавчий напис перебуває на примусовому виконанні у виконавчій службі, відкрито виконавче провадження, приватним виконавцем здійснено арешт коштів боржника, зокрема банківського рахунку, на який нараховується заробітна плата позивача.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду, відкрито провадження у справі.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області, залишеною без змін постановою Донецького апеляційного суду, з метою забезпечення позову зупинено примусове виконання виконавчого напису від 6 серпня 2018 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу.

Касаційна скарга обґрунтовується тим, що суд першої інстанції відкрив провадження у справі із порушенням вимог частини дванадцятої статті 28 ЦПК України, оскільки позов про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, має розглядатися за місцем виконання виконавчого листа у відповідному виконавчому окрузі, де відкрито виконавче провадження. Місцем виконання оскаржуваного виконавчого напису є виконавчий округ міста Києва. Отже, позов подано із порушенням правил підсудності до Жовтневого районного суду м. Маріуполя, який незаконно відкрив провадження у справі, при цьому, суд апеляційної інстанції зазначеної помилки не виправив.

Висновок Верховного Суду

Верховний Суд виходить з того, що право вибору між судами, яким згідно з правилом загальної підсудності і правилом альтернативної підсудності підсудна справа, належить виключно позивачеві.

Позивач у цій справі використав належне йому право вибору суду за правилами альтернативної підсудності, звернувся до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області за місцем реєстрації свого проживання у Жовтневому районі м. Маріуполя Донецької області.

Визначення змісту категорії місця виконання рішення наведене у статті 24 Закону України «Про виконавче провадження». За правилами частин першої та другої наведеної статті виконавчі дії провадяться державним виконавцем за місцем проживання, перебування, роботи боржника або за місцезнаходженням його майна. Право вибору місця відкриття виконавчого провадження між кількома органами державної виконавчої служби, що можуть вчиняти виконавчі дії щодо виконання рішення на території, на яку поширюються їхні функції, належить стягувачу. Приватний виконавець приймає до виконання виконавчі документи за місцем проживання, перебування боржника-фізичної особи, за місцезнаходженням боржника-юридичної особи або за місцезнаходженням майна боржника. Виконавчі дії у виконавчих провадженнях, відкритих приватним виконавцем у виконавчому окрузі, можуть вчинятися ним на всій території України.

ВС зауважив, виходячи зі змісту статті 24 Закону України «Про виконавче провадження», що місцем виконання судового рішення є місце провадження виконавчих дій з його примусового виконання. Такі виконавчі дії провадяться за місцем проживання боржника, місцем його перебування, роботи або за місцем знаходження його майна. Отже, місце виконання рішення та місце прийняття до виконання виконавчих документів уповноваженим виконавцем можуть не співпадати та є відмінними правовими категоріями.

За наведених обставин доводи касаційної скарги, що місце проведення виконавчих дій та місце виконання рішення не є тотожними поняттями, тому належною підсудністю позову особи є суд за місцем виконання виконавчого напису у відповідному виконавчому окрузі, у якому відкрито виконавче провадження, Верховний Суд визнає помилковим тлумаченням вимог статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та частини дванадцятої статті 28 ЦПК України.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для відкриття провадження у справі та її підсудність Жовтневому районному суду м. Маріуполя Донецької області, що узгоджується з правилами ЦПК України.

Позов подано до суду за місцем виконання виконавчого напису, за місцем проживання позивача, що відповідає частині другій статті 24 Закону України «Про виконавче провадження» та частині дванадцятій статті 28 ЦПК України, а тому оскаржувані судові рішення в частині визначення правил територіальної підсудності позову особи_1 ухвалені з дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Верховний Суд  залишив ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області  про відкриття провадження у справі, ухвалу Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області про забезпечення позову та постанови Донецького апеляційного суду - без змін.

Раніше «Судово-юридична газета» писала, що ВС роз’яснив підстави видачі судом дубліката виконавчого листа.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути у курсі найважливіших подій.