Суддівські досьє залишаться закритими: Велика Палата ВС підтримала рішення ВККС
Велика Палата Верховного Суду поставила крапку у справі № 990/162/24 про доступ до суддівських досьє. Судді визнали законним рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України тримати ці документи закритими для загального перегляду на сайті комісії.
Нагадаємо, що Рішенням Ради суддів України від 24.02.2022 № 9, у зв`язку з оголошенням в Україні воєнного стану, в інтересах національної безпеки, безпеки громадян (суддів та їх близьких осіб) та з метою підтримання неупередженості правосуддя, запропоновано обмежити публічний доступ до розділу офіційного вебсайту ВККС, де розміщено, зокрема, суддівські досьє та досьє кандидатів на посаду судді.
У цьому рішенні Ради суддів України зазначено, що ситуація, яка склалася, потребує вжиття невідкладних заходів, спрямованих на забезпечення безпеки суддів, працівників апарату судів, інших працівників органів системи правосуддя, визначення чіткого алгоритму дій у разі загострення ситуації з метою збереження судових справ, матеріально-технічних цінностей, документів.
З 24.02.2022 ВККС, з урахуванням рішення Ради суддів України від 24.02.2022 № 9, на підставі частини другої статті 6 Закону № 2939-VI, обмежила публічний доступ до розділу офіційного вебсайту Комісії із суддівськими досьє та досьє кандидатів на посаду судді.
У травні 2024 року позивачка звернулась до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, як суду першої інстанції, з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність ВККС щодо неоприлюднення публічної інформації, відповідно до статті 15 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) та статті 85 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» (далі - Закон № 1402-VIII), а саме - суддівських досьє (досьє кандидатів на посаду судді);
- зобов`язати ВККС оприлюднити на своєму офіційному вебсайті суддівські досьє (досьє кандидатів на посаду судді).
На обґрунтування позовних вимог позивачка зазначала, що з моменту відновлення діяльності ВККС, вона відстежує результати роботи цього органу, переглядає співбесіди із суддями та здійснює аналіз прийнятих рішень, зокрема, в рамках кваліфікаційного оцінювання та добору суддів на вакантні посади. Крім того, вона здійснює моніторинг проведення конкурсів на зайняття суддівських посад чи посад в органах суддівського врядування.
Тож суддівські досьє необхідні позивачці для здійснення громадського контролю над діяльністю судових органів та аналізу кандидатів на посаду суддів та суддів, що проходять згадані вище процедури. Тому для виконання своєї мети їй потрібна офіційна і правдива інформація, яка відповідно до законодавства повинна бути відкритою і доступною на офіційному вебсайті відповідача.
Позивачка наполягала, що відповідач згідно із законодавством повинен оприлюднювати суддівські досьє (досьє кандидатів на посаду судді). Проте починаючи з лютого 2022 року ВККС обмежила доступ до суддівських досьє на своєму вебсайті та станом на дату подачі цього позову доступ не відновила. Також вона наголошувала, що закону, який би передбачав обмеження доступу до досьє, немає (за винятком обмеження деякої інформації, що міститься в досьє, і перелік якої безпосередньо визначений у частині сьомій статті 85 Закону № 1402-VIII).
Позиція ВККС (відповідача) полягала в тому, що у зв`язку з оголошенням в Україні воєнного стану, в інтересах національної безпеки, безпеки громадян (суддів, членів їх сімей та близьких осіб) та підтримання неупередженості правосуддя 24.02.2022 відповідно до частини другої статті 6 Закону № 2939-VI обмежено публічний доступ до суддівських досьє. Під час дії воєнного стану судді, члени їх сімей та близькі особи систематично залучаються до захисту територіальної цілісності та незалежності України, однак Комісія може не володіти актуальною інформацією про таких осіб. В умовах військової агресії російської федерації проти України розголошення інформації щодо суддів, членів їх сімей та близьких осіб може становити загрозу інтересам національної безпеки, територіальної цілісності, життю, здоров`ю та безпеці суддів, членів їх сімей та близьких осіб, а також провокувати вчинення правопорушень щодо них, у тому числі кримінальних. Шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні під час воєнного стану на території України. Крім того, збір відповідної інформації під час дії воєнного стану може мати ознаки ймовірної неправомірної діяльності, спрямованої проти України. Саме тому загальний доступ до суддівських досьє не здійснюється.
Рішенням Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.03.2025 позов задоволено частково.
Визнано протиправною бездіяльність ВККС щодо неоприлюднення публічної інформації, відповідно до статті 15 Закону № 2939-VI та статті 85 Закону № 1402-VIII, а саме суддівських досьє (досьє кандидатів на посаду судді).
Зобов`язано ВККС розглянути порушене у запиті позивачки питання відновлення загального доступу до відповідних розділів офіційного вебсайту ВККС із суддівськими досьє.
Велика палата Верховного Суду при розгляді апеляційної скарги виходила з наступного.
Щоб визначити, чи було обґрунтованим обмеження в доступі до інформації, при аналізі відповідних справ ЄСПЛ та вітчизняні суди застосовують «трискладовий тест».
Велика Палата ЄСПЛ у рішенні від 08.11.2016 у справі «Угорський Гельсінський комітет проти Угорщини» (заява № 18030/11) зазначила, що оцінка того, чи є відмова в доступі до інформації втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, має здійснюватися з урахуванням конкретних обставин справи (пункт 157).
Для цього суди повинні оцінити такі критерії (пункти 158-170).
Мета запитувача. Визначається, чи справді отримання інформації необхідне для реалізації функцій запитувача зі сприяння публічній дискусії з питань суспільного інтересу та чи створить ненадання інформації суттєву перешкоду свободі вираження поглядів.
Природа інформації. Відомості, щодо яких запитується доступ, повинні відповідати критеріям «трискладового тесту», тобто збиратися в інтересах суспільства.
Роль запитувача. На захист свого права на доступ до інформації можуть претендувати насамперед журналісти, науковці, громадські активісти (зокрема, блогери та популярні користувачі соцмереж), а також громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями суспільного інтересу.
Готовність та доступність інформації. Надання інформації не повинно покладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.
Про необхідність застосування «трискладового тесту» ЄСПЛ також зазначає в пункті 25 рішення від 05.10.2023 у справі «Аврамчук проти України» (заява № 65906/13). Суд дійшов висновку, що національні суди не пояснили, чому частина п`ята статті 6 Закону № 2939-VI або його «трискладовий тест» не були застосовані у справі заявника. Це призвело до того, що суди не здійснили балансування потенційних інтересів, зокрема інтересу заявника в доступі до інформації суспільного значення та необхідності захисту прав приватних осіб.
Хоча «трискладовий тест» прямо не згадується в українському законодавстві, водночас за усталеною правозастосовчою практикою він є засобом перевірки наявності необхідних умов для обмеження доступу до інформації. Іншими словами, обмеження доступу до публічної інформації без застосування «трискладового тесту» є незаконним і порушує право особи на інформацію. При цьому «трискладовим» тест названо тому, що він передбачає три умови, наявність яких (усіх разом), вимагається для обмеження доступу до інформації.
Для визначення можливості обмеження доступу до інформації застосовується «трискладовий тест» за частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI. Якщо розпорядник інформації встановив, що запитувана інформація належить до інформації з обмеженим доступом, він має визначити її вид (конфіденційна, таємна або службова).
Наступний крок - з`ясувати, чи стосується запитувана інформація: інтересів національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку; можливого виникнення заворушень або злочинів у разі її розголошення; охорони здоров`я населення; захисту репутації або прав інших осіб; отримання інформації конфіденційним шляхом; авторитету та неупередженості правосуддя.
Якщо на всі поставлені питання відповідь негативна, розпорядник інформації надає доступ до запитуваної інформації.
Якщо хоча б на одне з поставлених вище питань є позитивна відповідь, розпорядник інформації має визначити, чи спричинить розголошення інформації істотну шкоду зазначеним інтересам.
Якщо відповідь на це питання негативна - запитувана інформація надається. Якщо відповідь позитивна - розпорядник інформації має визначити, чи переважає шкода від її оприлюднення над суспільним інтересом у її отриманні.
У разі позитивної відповіді - відмовляють у доступі до інформації. У випадку негативної відповіді доступ до інформації надають.
Таким чином, передумовою для визначення підстав відкритості чи обмеження інформації є застосування «трискладового тесту».
Отже, як національні, так і міжнародні норми прямо передбачають можливість обмеження доступу до інформації, якщо це здійснюється на законних підставах, відповідає принципу домірності та спрямоване на захист важливих суспільних інтересів.
Однак при обмеженні доступу до інформації суб`єкт владних повноважень має дотримуватися балансу між суспільним інтересом до відповідної інформації та необхідністю захисту прав приватних осіб, якими в цьому випадку є судді, кандидати на посаду судді, а також члени їхніх родин і близькі особи.
Таким чином, у таких випадках відбувається зіставлення публічних та приватних інтересів, а завданням суду при вирішенні спору є встановлення того, який інтерес переважає.
Хоч «трискладовий тест» застосовується розпорядником інформації при обмеженні доступу до публічної інформації в порядку відповіді на інформаційний запит, який не є предметом цього спору, все ж законність обмеження доступу до відомостей підлягає оцінці саме у межах цього судового провадження і доводи сторін та аргументи Комісії оцінюються судом з урахуванням критеріїв частини другої статті 6 Закону № 2939-VI, які є загальнообов`язковими для легітимного обмеження доступу до публічної інформації (тобто «трискладового тесту»).
Так, ВККС, обґрунтовуючи припинення доступу до суддівських досьє (досьє кандидатів на посаду судді), зазначає, що під час дії воєнного стану судді, члени їхніх сімей та близькі особи систематично залучаються до захисту територіальної цілісності та незалежності України, однак Комісія може не володіти актуальною інформацією про таких осіб.
В умовах військової агресії російської федерації проти України розголошення інформації щодо суддів, членів їхніх сімей та близьких осіб може становити загрозу національній безпеці, територіальній цілісності, життю, здоров`ю та безпеці суддів і їхніх родичів, а також провокувати вчинення правопорушень щодо них, зокрема кримінальних. Шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес у її отриманні під час воєнного стану в Україні.
Крім того, збір відповідної інформації під час дії воєнного стану може мати ознаки ймовірної неправомірної діяльності, спрямованої проти України.
Законна мета (легітимний інтерес). В умовах воєнного стану захист національної безпеки, територіальної цілісності та громадського порядку, а також гарантування безпеки суддів, членів їхніх сімей і близьких осіб, підтримання авторитету та неупередженості правосуддя становлять законну мету, яка прямо передбачена Конституцією України та спеціальним законодавством.
Реальна (істотна) шкода. З огляду на воєнну агресію російської федерації оприлюднення детальних відомостей про суддів і їхні родинні зв`язки може створити реальні ризики фізичного чи морального тиску, а також провокувати вчинення протиправних дій або використання відповідних даних на шкоду національній безпеці.
Особливо небезпечними такі відомості можуть бути у випадках, коли близькі особи суддів примусово залишаються на тимчасово окупованій території. У такому разі зв`язок із суддею, а також розкриття інформації про вид діяльності таких осіб може ставити під загрозу життя та здоров`я цих осіб.
Окрім цього, як уже зазначалося вище, ВККС може не володіти актуальною інформацією про залучення суддів чи їхніх близьких до оборони України, що посилює ризики, пов`язані з розголошенням даних у відкритому доступі.
Співмірність (перевага шкоди над суспільним інтересом). У період дії воєнного стану потенційна шкода життю, здоров`ю та безпеці суддів і їхніх близьких осіб може переважати над суспільним інтересом у негайному та безумовному доступі до всього обсягу їхніх досьє.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що наведені ВККС аргументи про необхідність тимчасового обмеження доступу до суддівських досьє та досьє кандидатів на посаду судді загалом узгоджуються з «трискладовим тестом», передбаченим частиною другою статті 6 Закону № 2939-VI.
Ураховуючи, що ВККС довела доцільність, необхідність та пропорційність обмеження доступу до суддівських досьє (досьє кандидата на посаду судді) у зв`язку з оголошенням в Україні воєнного стану в інтересах національної безпеки, безпеки громадян (суддів, членів їх сімей та близьких осіб) і для підтримання авторитету та неупередженості правосуддя, а також ураховуючи, що в статті 64 Конституції України, яка визначає перелік обмежень окремих конституційних прав і свобод людини і громадянина в умовах воєнного або надзвичайного стану, відсутнє посилання на статтю 34 Конституції України, то дії ВККС щодо обмеження доступу до спірної публічної інформації відповідають критеріям, визначеним частиною другою статті 2 КАС України.
Тому ВП ВС рішення Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 31.03.2025 у справі № 990/162/24 скасувала, ухваливши .нове рішення, яким відмовила в задоволенні позову до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання її бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.
Автор: Тарас Лученко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
