Управління корпоративними правами після смерті учасника ТОВ: нотаріальна та судова практика

Олександр Кухарєв,

доктор юридичних наук, професор,

професор кафедри цивільного права та процесу

Харківського національного університету

внутрішніх справ,

викладач Національної школи суддів України,

член Науково-консультативної ради при Верховному Суді

Одним із дієвих механізмів забезпечення прибутковості об’єктів спадкового правонаступництва та запобігання їх знеціненню є управління спадковим майном. Управлінню спадщиною присвячена ст. 1285 Цивільного кодексу України (далі за текстом – ЦК), згідно з якою якщо у складі спадщини є майно, яке потребує утримання, догляду, вчинення інших фактичних чи юридичних дій для підтримання його в належному стані, нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, – орган місцевого самоврядування, у разі відсутності спадкоємців або виконавця заповіту укладають договір на управління спадщиною з іншою особою.

У розміщеному на сайті Верховної Ради Україні проєкті книги 6 ЦК «Спадкове право» пропонується модернізувати відповідну статтю шляхом внесення таких положень:

– заповідач може обрати особу, яка здійснюватиме управління спадщиною після відкриття спадщини, шляхом визначення такої особи у заповіті;

– особа, яка управляє спадщиною, має право на вчинення будь-яких необхідних дій, спрямованих на збереження спадщини, до видачі спадкоємцям свідоцтва про право на спадщину. За чинною редакцією ст. 1285 ЦК управитель спадщиною вчиняє дії до з’явлення спадкоємців або до прийняття спадщини. Це дає підстави стверджувати, що за своєю природою договір на управління спадщиною є договором зі скасувальною обставиною, оскільки права та обов’язки управителя припиняються з моменту з’явлення спадкоємців та/або прийняття ними спадщини. 

Управління спадщиною – це комплекс заходів, які здійснює управитель від власного імені в інтересах спадкоємців, відказоодержувачів та кредиторів, спрямованих на підтримання спадкового майна в належному стані з метою його ефективного використання та примноження. Такі дії вчиняються управителем на підставі договору на управління спадщиною.

Питання про доцільність укладення такого договору, а також вибір управителя вирішують:

– спадкоємці;

– виконавець заповіту;

– нотаріус;

– орган місцевого самоврядування.

Водночас спадкоємці з’являються до нотаріуса не відразу після відкриття спадщини, в окремих випадках вимагається проведення дій з їх розшуку та повідомлення про смерть спадкодавця, у зв’язку з чим об’єкти спадкового правонаступництва, що потребують вчинення невідкладних дій з утримання та догляду, можуть бути суттєво знецінені. Крім того, часто між спадкоємцями виникають спори, що значно ускладнюють як вибір управителя, так і укладення з ним відповідного договору. У свою чергу, нотаріус особисто не зацікавлений в управлінні спадщиною, а випадки призначення виконавця заповіту, який наділений повноваженням управляти спадщиною в силу п. 4 ч. 1 ст. 1290 ЦК, зустрічаються у нотаріальній практиці вкрай рідко.

Крім того, за приписом ч. 1 ст. 1285 ЦК нотаріус (орган місцевого самоврядування) має правову можливість укласти договір на управління спадщиною з іншою особою лише за відсутності спадкоємців або виконавця заповіту. Це суттєво звужує повноваження нотаріуса та загрожує майновим інтересам спадкоємців через знецінення спадкового майна.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 06.02.2019 р. (судова справа № 134/1676/16-ц) договір на управління спадщиною може бути укладений за наявності таких умов:

1) смерть спадкодавця та пред’явлення свідоцтва про смерть;

2) подання до нотаріуса (посадової особи органу місцевого самоврядування) зацікавленою особою заяви про необхідність вжиття заходів щодо управління спадщиною;

3) відсутність спадкоємців або виконавця заповіту;

4) неможливість здійснення інших заходів щодо збереження спадкового майна, окрім укладання договору на управління спадщиною.

Заяву нотаріусу можуть подати органи місцевого самоврядування, органи опіки та піклування, кредитори, особи, що перебували із спадкодавцем у трудових правовідносинах, представник органів державної податкової інспекції, відказоодержувач та інші.

При цьому Верховний Суд зазначив, що сторонами договору є установник управління та управитель. Установником управління може бути нотаріус, а в населених пунктах, де немає нотаріуса, – відповідний орган місцевого самоврядування, який відповідним рішенням призначає для виконання цих функцій уповноважену особу. Фактично установник визначає, кому та на яких умовах передати в управління майно, що потребує утримання, а також контролює належне виконання умов договору управителем.

Друга сторона договору на управління спадщиною (управитель) законодавцем не конкретизована. Коло осіб, які можуть бути призначені управителями спадковим майном, не обмежено, а тому управителем майна може бути будь-яка фізична особа, яка має повну цивільну дієздатність, а також юридична особа. Договір на управління спадковим майном, який укладається виконавцем заповіту, нотаріусом або органом місцевого самоврядування як установником управління – це договір на користь третьої особи (вигодонабувача). Такою особою виступатиме спадкоємець, оскільки має при спадкуванні найбільший майновий інтерес, і в разі неналежного виконання управителем своїх обов’язків постраждають саме інтереси спадкоємця. Крім того, прибутки, отримані внаслідок управління майном, мають входити до складу спадщини і підлягають розподілу між спадкоємцями пропорційно до їх частки у спадщині.

Додатково Верховний Суд сформував важливий правовий висновок, що перед укладенням договору на управління спадщиною нотаріус (посадова особа органу місцевого самоврядування) зобов’язаний з’ясувати та отримати інформацію про те, (1) чи є в померлого спадкоємці, які станом на час відкриття спадщини постійно проживали разом з померлим, та / або (2) чи є спадкоємці, які на час відкриття спадщини не проживали постійно із спадкодавцем, але подали заяву про прийняття спадщини.

Якщо такі спадкоємці виявлені та існують, нотаріус (посадова особа органу місцевого самоврядування) відмовляє в укладенні договору управління спадщиною з іншою, ніж спадкоємець, особою.

Укладення договору управління спадщиною з іншою, ніж спадкоємець, особою в розумінні ст. 1285 ЦК, ст. 61 Закону України «Про нотаріат» та підп. 9.1. п. 9 гл. 9 розд. ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України є можливим не лише у разі повної фізичної відсутності спадкоємців, а і у випадку, якщо нотаріус при вжитті заходів з охорони спадкового майна виявить відсутність спадкоємців, які станом на час відкриття спадщини постійно б проживали разом з померлим, та / або відсутність спадкоємців, які на час відкриття спадщини не проживали постійно із спадкодавцем, але подали заяву про прийняття спадщини (постанова від 28.08.2025 р., справа № 910/8275/24.

Необхідність укладення договору на управління спадщиною зумовлена складом спадкового майна. Зокрема, у разі спадкування права на частку у статутному капіталі ТОВ управляти спадщиною необхідно майже завжди. Невипадково згідно з ч. 3 ст. 61 Закону України «Про нотаріат», якщо у складі спадщини є корпоративні права для управління ними, нотаріус, а в сільських населених пунктах – посадова особа органу місцевого самоврядування призначає управителя спадщини з числа спадкоємців або виконавців заповіту, а в разі їх відсутності – укладає договір на управління спадщиною з іншою особою».

Хоча чинну редакцію частини третьої цієї статті важко назвати досконалою через допущену методологічну помилку. У разі смерті учасника товариства спадкуються не корпоративні права, а права на частку. У свою чергу, корпоративні права набуваються спадкоємцем з моменту включення його до складу учасників товариства. Важливо виокремлювати «права на частку у статутному капіталі» та «права з частки у статутному капіталі», що не є тотожними ані за своїм змістом, ані за часом виникнення. До складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК). За змістом п. 2 ч. 1 ст. 1219 ЦК не входять до складу спадщини права та обов’язки, що нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема право на участь у товариствах.

Частка у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю – це частина статутного капіталу товариства, яка виражена у вартісному еквіваленті у співвідношенні до статутного капіталу в цілому.  Вона є об’єктом цивільних прав, що здатна обертатися у цивільному обороті та спадкуватися. Частка у статутному капіталі засвідчує участь особи у товаристві, а право на частку у статутному капіталі за своєю природою є майновим правом.

Отже, право на частку в статутному капіталі юридичної особи, як майнове право в розумінні ст. 190 ЦК входить до складу спадщини. Натомість право на участь у товаристві, як різновид корпоративних прав, не спадкується.

Крім того, Правила ведення нотаріального діловодства, затв. наказом Міністерства юстиції України від 22.12.2010 р. № 3253/5 були доповнені формою № 20-1 «Свідоцтво, яке посвідчує повноваження управителя спадщини – корпоративними правами». Важливо врахувати, що за змістом цієї форми, повноваження управителя спадщини тривають до отримання свідоцтва про право на спадщину на корпоративні права всіма спадкоємцями. А це суттєво відрізняється від строку здійснення повноважень управителя за договором на управління спадщиною, сплив якого пов’язаний зі з’явленням спадкоємців або прийняттям ними спадщини.

У разі смерті учасника ТОВ виникає незвична ситуація: об’єктом спадкування є право на частку у статутному капіталі товариства, проте управлінню підлягають корпоративні права. Тобто йдеться про нетотожні права. Такий висновок зумовлений тим, що управитель за відповідним договором вчиняє будь-які необхідні дії, спрямовані на збереження спадщини. В аспекті договору на управління спадщиною такі дії охоплюються передусім участю в управлінні юридичною особою замість померлого учасника, що п. 1 ч. 3 ст. 96-1 ЦК віднесено саме до прав учасників юридичних осіб (корпоративних прав). Тож спадкові відносини істотно впливають на корпоративні, кожні з яких мають свою специфіку.

 Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.