Велика Палата: ВРП не має права оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст

Суди двох юрисдикцій закрили справу через відсутність складу правопорушення, дисциплінарна палата ВРП не знайшла проступку, а ВРП побачила в діях судді підстави для подання про звільнення. 

Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи справу № 990SCGC/34/25, встала на захист судді, якого звинувачували у нетверезому керуванні авто.

 Обставини справи

27 грудня 2019 року в селі Павшино Мукачівського району патрульна поліція оформила  дорожньо-транспортну пригоду: автомобіль з’їхав у кювет. Поряд із місцем події перебував суддя Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області, власник автомобіля «Kia Magentis».

Інспектор патрульної поліції склав щодо нього протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП, зазначивши ознаки алкогольного сп’яніння та відмову від проходження огляду. У протоколі зазначалося, що суддя керував автомобілем, при цьому  жодного моменту руху або зупинки транспортного засобу зафіксовано не було.

З огляду на те, що особа, стосовно якої складено протокол, є суддею Мукачівського міськрайонного суду, цей суд уже 11 січня 2020 року направив матеріали до Закарпатського апеляційного суду для визначення підсудності — аби усунути будь-які сумніви в неупередженості.

Апеляційний суд передав справу до Свалявського районного суду Закарпатської області.

Свалявський районний суд 20 лютого 2020 року закрив провадження за відсутністю складу адміністративного правопорушення.

Суд встановив наступне:

• жоден доказ не підтверджує факту керування автомобілем суддею;
  
• відеозаписи з нагрудних камер патрульних не містять моменту руху чи зупинки автомобіля;
  
• автомобіль був припаркований на значній відстані від місця спілкування з поліцейськими;
  
• свідки під присягою підтвердили, що за кермом перебував інший водій;
  
• інспектор, який склав протокол, до суду не з’явився.

Суд окремо звернув увагу: сам по собі протокол і рапорт поліцейського не можуть вважатися належними доказами, якщо вони не підтверджені іншими допустимими засобами доказування.

Окрім того, притягнення суддю намагалися притягнути до відповідальності за відмову пред’явити документи. Але Свалявський районний суд, і Восьмий апеляційний адміністративний суд зазначили, що вимога пред’явити документи є неправомірною, якщо факт керування не доведений.

Поліція, за висновком судів, порушила інструкцію МВС щодо безперервної відеофіксації.

У 2022 році до Вищої ради правосуддя надійшла дисциплінарна скарга. Скаржник наполягав: суддя використав «типову схему уникнення відповідальності», заперечуючи факт керування.

Друга дисциплінарна палата ВРП у березні 2024 року відмовила в притягненні судді до відповідальності. Палата дійшла висновку, що:

• чітких і переконливих доказів дисциплінарного проступку немає;
  
• відеозаписи не спростовують версію судді;
  
• свідчення поліцейського суперечать іншим доказам;
  
• поведінка судді не містить ознак тиску, зловживання статусом чи неповаги до поліції.

Проте Вища рада правосуддя, переглянувши це рішення, скасувала його та застосувала найсуворіше дисциплінарне стягнення — подання про звільнення судді.

  ВРП, при цьому виходила з наступного:

• дисциплінарне провадження є автономним і не пов’язане преюдицією судових рішень;
  
• суди не заслухали патрульних через їх неявку;
  
• суддя, на думку Ради, не спростував сумнівів у своїй доброчесності;
  
• заперечення факту керування розцінено як надання недостовірної інформації;
  
• суддя не забезпечив явку свідків на засідання ВРП.
  

ВРП дійшла висновку, що така поведінка підриває довіру до судової влади й порушує стандарти суддівської етики.

Позиція Великої Палати Верховного Суду

Матеріали справи дисциплінарного провадження перевіряла Велика Палата Верховного Суду, яка зазначила наступне.

Як видно зі спірного рішення, висновку про наявність у діях судді складу дисциплінарного проступку Рада дійшла на підставі оцінки показань свідка, поліцейського, який склав щодо цього судді протокол про адміністративне правопорушення, передбачене частиною першою статті 130 КУпАП.

У спірному рішенні йдеться про те, що поліцейський підтримав показання, які надавав у засіданні Другої ДП ВРП, та зазначив, зокрема, що на відстані приблизно 20 метрів від патрульного автомобіля зупинився темний автомобіль, з місця водія якого вийшла особа чоловічої статі, як потім з`ясувалося, суддя. На місці події інших осіб не було.

Водночас Друга ДП ВРП у своєму рішенні зазначила, що показання свідка суперечать показанням інших свідків, які були допитані в судових засіданнях, про які йшлося вище, та не узгоджуються повною мірою з обставинами, зафіксованими на відеозаписах.

Отже, надаючи оцінку показанням зазначеного свідка, відмінну від оцінки, наданої цим показанням Другою ДП ВРП, Рада мала б навести у своєму рішенні інші чіткі та переконливі докази, які б узгоджувалися з показаннями свідка, і з  точки зору звичайної розсудливої людини у своїй сукупності давали б змогу дійти висновку про наявність обставин, що були б підставою для притягнення судді до дисциплінарної відповідальності.

Натомість у Спірному рішенні не наведено обґрунтування того, чому ВРП взагалі не взяла до уваги обставини, встановлені судовими рішеннями у справах № 303/81/20 та № 303/68/20, згідно з якими 27 грудня 2019 року суддя транспортним засобом не керував.

Не надала ВРП оцінки і тій обставині, що відповідно до першого за хронологією відеозапису поліцейський, побачивши суддю на місці події, запитав його, хто він, чи він приїхав на автомобілі, чи давно приїхав та чому зупинився у цьому місці («Ви хто будете?» «Це Ви на цій машині приїхали?» «Тільки що?» «А що (чого) зупинились?»).

Поставлені запитання свідком, який прибув на місце ДТП за участю іншого автомобіля, що знаходився в кюветі, можуть свідчити про те, що цей поліцейський не бачив моменту, коли зупинився автомобіль, що належить судді, а також особи, яка ним керувала (вийшла з автомобіля з місця водія), тому намагався з`ясувати ці обставини, припускаючи, що саме суддя, який у цей час перебував неподалік від автомобіля, керував ним.

Водночас, як стверджував сам суддя, так і допитані в судових засіданнях у справах № 303/81/20 та № 303/68/20 свідки за кермом не перебував, а на місце ДТП за участю дружини його привезла інша особа .

Проте показанням зазначених свідків у судових засіданнях у сукупності з іншими доказами Рада не надала значення, натомість поставивши в провину судді те, що він не забезпечив явку цих свідків на засідання ВРП.

Рада мала б звернути увагу і на те, що показання на її засіданні щодо події, яка трапилася у грудні 2019 року, свідок давав після спливу більше п`яти років, водночас у судове засідання у справі про притягнення судді до адміністративної відповідальності, яке відбулось 20 лютого 2020 року, цей свідок не з`явився з невідомих причин, хоча був повідомлений належним чином про дату і час судового засідання.

Оминула Рада увагою у Спірному рішенні і те, що за матеріалами справи автомобіль марки «Кіа Magentis», поліцейський не зупиняв, на відеозаписі зафіксовано цей автомобіль, коли він вже був припаркований на значній відстані від місця спілкування поліцейського з суддею.

Як видно з матеріалів справи, суддя не чинив тиску на працівників патрульної поліції, використовуючи свій суддівський статус, не погрожував їм, не проявляв до них неповаги, зневаги тощо, а також не залишив місце події до завершення працівниками патрульної поліції усіх адміністративних процедур.

Відстоювання суддею своєї позиції, яка полягала в послідовному запереченні факту керування ним автомобілем у стані алкогольного сп`яніння, за відсутності інших переконливих доказів на спростування цієї позиції, які Рада мала б навести у Спірному рішенні, не свідчить про намір судді уникнути як адміністративної, так і дисциплінарної відповідальності, а також про відверте ігнорування ним правил етичної поведінки.

Велика Палата звертає увагу й на те, що ВРП неодноразово у своїх рішеннях зазначала, що вона діє в межах та у спосіб, передбачені статтею 131 Конституції України та статтею 3 Закону № 1798-VIII, і не має права оцінювати законність судового рішення та перевіряти його правовий зміст. Водночас, як видно зі змісту спірного рішення, Рада фактично піддала сумніву законність судових рішень щодо судді, про які йшлося вище. Зокрема, у спірному рішенні йдеться про те, що суддя як у судових засіданнях, так і під час дисциплінарного провадження надав недостовірну інформацію, яка не відповідала фактичним обставинам справи, з метою уникнення відповідальності за свої дії. Тобто, на думку Ради, незважаючи на те, що судове рішення у справі № 303/81/20 набрало законної сили, висновки суду в цій справі, не відповідають фактичним обставинам, а пояснення судді в судовому засіданні є недостовірними.

Велика Палата вирішила, що спірне рішення ВРП не може бути залишено без змін і підлягає скасуванню.

Автор Тарас Лученко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.