Функціональний імунітет не захищає від відповідальності за воєнні злочини: ККС підтвердив вирок депутату РФ
2 березня 2026 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ухвалила рішення у справі №686/6629/23, яке стосується кримінальної відповідальності депутата Державної думи Російської Федерації за посягання на територіальну цілісність України. Суд відмовив у відкритті касаційного провадження за скаргою сторони захисту, фактично залишивши в силі попередні судові рішення щодо засудження російського політика.
Вироком Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 02 грудня 2025 року, залишеного без змін ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 19 лютого 2026 року, депутата Державної думи Російської Федерації визнано винуватим і засуджено за посягання на територіальну цілісність і недоторканність України, тобто умисні дії, вчинені представником влади, за попередньою змовою групою осіб, з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, які призвели до загибелі людей та інших тяжких наслідків (вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 110 КК) та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з конфіскацією всього належного йому на праві власності майна, за виключенням житла.
За встановленими судами фактами, депутат брав участь у голосуваннях у Державній думі РФ у лютому 2022 року, які стали важливими політичними кроками перед початком повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Зокрема:
- 15 лютого 2022 року він проголосував за звернення до президента РФ щодо визнання так званих «ДНР» та «ЛНР» як незалежних держав.
- 22 лютого 2022 року підтримав ратифікацію договорів про «дружбу та взаємну допомогу» між РФ та цими псевдореспубліками.
На думку українських судів, саме ці політичні рішення створили юридичні та політичні передумови для подальшої військової агресії Росії проти України.
Суд першої інстанції у своєму вироку посилався на дані Організація Об’єднаних Націй щодо жертв війни.
Станом на 29 січня 2023 року:
- 7110 цивільних осіб загинули,
- 11 547 були поранені,
- загалом зафіксовано 18 657 жертв серед цивільного населення.
Також значних руйнувань зазнали міста:
- Маріуполь
- Буча
- Ірпінь
Було знищено або пошкоджено житлові будинки, лікарні та об’єкти цивільної інфраструктури.
У касаційній скарзі адвокат наполягав на кількох ключових тезах:
- Депутат Держдуми РФ нібито має функціональний імунітет (ratione materiae) від кримінальної юрисдикції іноземних судів.
- Його голос у колегіальному органі не мав вирішального значення.
- Українські суди не мають юрисдикції оцінювати рішення органів влади іншої держави.
- Не доведено причинно-наслідковий зв’язок між голосуванням депутата та людськими жертвами.
Проте Колегія суддів Верховного Суду відхилила ці аргументи.
Суд підкреслив кілька принципових позицій:
- Імунітет не застосовується до міжнародних злочинів
Функціональний імунітет державних посадових осіб не поширюється на злочини, що порушують норми jus cogens — основоположні норми міжнародного права.
До таких належать:
- злочин агресії
- воєнні злочини
- злочини проти миру та безпеки людства
- Україна має право на кримінальну юрисдикцію
Згідно зі ст.8 Кримінального кодексу України, іноземці можуть бути притягнуті до відповідальності за злочини проти інтересів України навіть якщо вони вчинені за її межами.
- Кожен голос має значення
Суд наголосив: депутат мав альтернативу — голосувати «проти» або утриматися. Підтримка рішення була усвідомленим політичним і правовим актом, що сприяв агресії.
- Провадження in absentia законне
Розгляд справи проводився за відсутності обвинуваченого (in absentia). Суд встановив, що він був належним чином повідомлений через офіційні публікації та через свого захисника.
Частиною 1 ст. 297-5 КПК передбачено, що повістки про виклик підозрюваного у разі здійснення спеціального досудового розслідування надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування та обов`язково публікуються в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора підозрюваний вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Згідно з ч. 8 ст. 135 КПК повістка про виклик особи, стосовно якої існують достатні підстави вважати, що така особа виїхала та/або перебуває на тимчасово окупованій території України, території держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором, у випадку обґрунтованої неможливості вручення їй такої повістки згідно з частинами 1, 2, 4 - 7 цієї статті, публікується в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Особа, зазначена в абз. 1 цієї частини статті, вважається такою, яка належним чином повідомлена про виклик, з моменту опублікування повістки про її виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
Приписами абз. 6 ч. 3 ст. 323 КПК встановлено, що повістки про виклик обвинуваченого у разі здійснення спеціального судового провадження надсилаються за останнім відомим місцем його проживання чи перебування, а процесуальні документи, що підлягають врученню обвинуваченому, надсилаються захиснику. Інформація про такі документи та повістки про виклик обвинуваченого обов`язково публікуються у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст. 297-5 цього Кодексу та на офіційному веб-сайті суду. З моменту опублікування повістки про виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження та на офіційному веб-сайті суду обвинувачений вважається належним чином ознайомленим з її змістом.
Верховний Суд не заперечує, що під час здійснення спеціального (досудового розслідування) судового провадження, можуть вживатися додаткові заходи, не визначені у статтях 297-5, 323 КПК щодо повідомлення особи. Водночас нездійснення таких додаткових заходів, за умови дотримання чітко передбаченого процесуальним законодавством України порядку здійснення повідомлення (виклику) особи, щодо якої здійснюється кримінальне провадження відповідно до процедури in absentia, само по собі не є порушенням вимог КПК.
Крім того, особа засуджена в порядку судового провадження (in absentia) не позбавлена права оскаржити ухвалені стосовно неї судові рішення навіть після закінчення строків на їх оскарження, подавши скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження з наведенням поважності причин його пропуску.
Частиною 3 ст. 400 КПК передбачено, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого судом ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених статтею 138 цього Кодексу, та надсилає апеляційну скаргу разом із матеріалами кримінального провадження до суду апеляційної інстанції з дотриманням правил, передбачених статтею 399 цього Кодексу.
Таким чином, особа стосовно якої здійснюється спеціальне судове провадження, навіть після закінчення строків на апеляційне/касаційне оскарження не позбавлена права подати скаргу разом із клопотанням про поновлення строку на оскарження, якщо причини її неявки дійсно виявляться поважними, під час якого вона не буде позбавлена можливості ставити питання про усунення порушень, які, на її думку, були допущенні під час спеціального досудового розслідування та судового розгляду.
Отже, постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374, 419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
Автор: Тарас Лученко
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
