Захист інтересів чи зловживання правом: як теплоцентраль намагалася стягнути борг за ненадані послуги

Володимир Прасолов,

суддя у відставці

Захист своїх матеріальних прав чи зловживання процесуальними правами та посягання на чуже майно (про справу № 214/3862/23)

Історія цієї справи така. 

Позивач АТ «Криворізька теплоцентраль» звернувся до суду з позовом до відповідачки, в якому просив: стягнути з відповідачки на свою користь основну суму боргу за поставлену теплову енергію у розмірі 731729,40 грн.; 3% річних у розмірі 3 494,90 грн.; компенсацію за інфляційні втрати у розмірі 10 276,10 грн.; пеню в розмірі 4 252,12 грн; плату за абонентське обслуговування в розмірі 130,50 грн., та судовий збір в розмірі 11248,25 грн.

Представник відповідачки визнав позовні вимоги в частині заборгованості за теплову енергію на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку, заборгованості за теплову енергію на забезпечення функціонування внутрішньо будинкових систем опалення нежитлового приміщення, сум компенсації за інфляцію, сум 3% річних, сум пені, нарахованих на вказані види заборгованості, в інший частині заперечував проти позовних вимог

Суд своїм рішення встановив наступне.

До 18 травня 2021 року певне приміщення належало АТ «Ощадбанк», в подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 18.05.2021 року, реєстровий номер 1384, зазначене приміщення придбала інша особа, а 29 жовтня 2021 року його придбала відповідачка.

8 квітня 2019 року було припинено подачу теплоносія у вказане приміщення,у зв`язку з поривом на вводі в нього. При цьому запропоновано відповідачці вжити заходи для заміни труби на подачу гарячої води до цього приміщення.

Суд встановив, що відповідачка є власником цього нежилого приміщення, загальною площею 562,3 кв.м., яке вбудоване в перший поверх триповерхового житлового будинку, літ. «А-9», що розташоване за певною адресою, до якого позивач надає теплову енергію.

На момент придбання цього приміщення відповідачкою, борги з комунальних платежів щодо його утримання були відсутні, прилади опалення в цьому приміщенні відсутні.

До часу звернення до суду теплоенергія до належного відповідачці приміщення не подавалася.

1 жовтня 2021 року позивачем на своєму офіційному сайті було розміщено Типовий індивідуальний договір про надання послуги з постачання теплової енергії за відповідним посиланням.

Позивач повідомлення про місце опублікування тексту договору в рахунках на оплату послуг не розміщував.

Також позивач не розміщував у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах повідомлення про місце опублікування тексту договору.

Позивач здійснював відповідачці нарахування за послугу з постачання теплової енергії та за послугу з абонентського обслуговування, за період з листопада 2021 року по березень 2023 року.

Відповідачка, з метою підтвердження неотримання теплової енергії, зверталася до позивача з проханням встановити прилад обліку.

Відповідачка будь-які платежі за теплову енергію не здійснювала.

Суд першої інстанції встановивши відсутність надання послуги з опалення та недотримання позивачем умов щодо укладення договору відмовив у задоволенні позову в частині, як це зазначено у позові «основної суми боргу за поставлену теплову енергію у розмірі 731729,40 грн.». В цій частині позовних вимог суд прийшов до наступних висновків.

Позивачем 8 квітня 2019 року припинена подача теплоносія у зв`язку з поривом на вході в приміщення, яке на даний час належить відповідачці, таке припинення надання послуги узгоджується з вимогами ст.16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої, надання комунальних послуг та надання послуги з управління багатоквартирним будинком здійснюються безперервно, крім часу перерв на, зокрема, ліквідацію наслідків аварії. В той же день на АТ «Криворізька теплоцентраль» покладений обов`язок замінити трубу на подачу гарячої води. Такий обов`язок відповідає вимогам ст.21 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», згідно якої виконавець послуги з постачання теплової енергії повинен забезпечити постачання теплоносія безперервно, з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску.

У судовому засіданні було встановлено, що на час звернення з позовом та на час вирішення справи позивачем, всупереч його обов`язкам, передбаченим ст.8 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», наслідки аварії не ліквідовані, теплопостачання в належне відповідачці приміщення не здійснюється.

Суд також взяв до уваги, що відповідачка не несе обов`язок вживати заходів щодо усунення наслідків аварії, здійснювати заміну санітарно-технічних приладів і пристроїв, обладнання, оскільки згідно ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач зобов`язаний вчиняти такі дії, якщо неполадки виникли з його вини або майно пошкоджено з його вини, а вини відповідачки у виникненні аварії, не встановлено.

Також суд врахував, що у судовому засіданні не добуто доказів тієї обставини, що між позивачем та відповідачкою укладений договір. При цьому суд виходив з того, що позивач не виконав свого обов`язку, визначеного ст.13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», про розміщення повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг, а відтак, позивач не забезпечив можливість для відповідачки ознайомитися з текстом публічного договору, а відтак сплив 30-ти днів після опублікування договору на сайті позивача, не дає підстав вважати, що він укладений. Також суд прийняв до уваги, що укладення відповідачкою договору з позивачем при відсутності реального теплопостачання, суперечило б такій засаді цивільного законодавства, як розумність.

Суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги щодо заборгованості за теплову енергію на опалення місць загального користування і допоміжних приміщень будинку для нежитлового приміщення.

Не погодившись з таким рішенням позивач подав апеляційну скаргу. Постановою суду другої інстанції у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, рішення суду першої інстанції залишено без змін.

Після цього позивач подав касаційну скаргу, ухвалою Верховного Суду у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою позивача відмовлено.

Відтак позивач звернувся з вказаним позовом в частині, яка стосується безпосереднього опалення приміщення вочевидь безпідставно.

Позивачам, які звертаються з подібними позовами не зайвим буде замислитися наскільки їх дії наближаються до кримінально караного поняття «шахрайство» та позбавитися розрахунків на судову помилку.

Більш детально ознайомитися із рішеннями судів у даній справі можливо в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.