Посилався на релігійні переконання, але не підтвердив їх — на Львівщині чоловіка засудили за ухилення від мобілізації
Самбірський міськрайонний суд Львівської області розглянув кримінальну справу № 452/1913/24 щодо ухилення від призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану.
Обставини справи
Обвинувачений був достовірно обізнаний про запровадження воєнного стану на всій території України відповідно до Указу Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України №2102-ІХ, а також про його подальше продовження, зокрема Указом Президента України від 5 лютого 2024 року №49/2024, затвердженим Законом України №3564-ІХ від 6 лютого 2024 року, яким строк дії воєнного стану продовжено з 05 год. 30 хв. 14 лютого 2024 року строком на 90 діб.
Будучи військовозобов’язаним та усвідомлюючи конституційний обов’язок захисту Вітчизни, передбачений статтею 65 Конституції України, обвинувачений добровільно не прибув до районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки для відправлення до військової частини з метою проходження військової служби.
Встановлено, що відповідно до статті 2 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» він належить до категорії військовозобов’язаних. За результатами медичного огляду військово-лікарською комісією 10 травня 2024 року його було визнано придатним до військової служби, що підтверджується відповідною довідкою.
Того ж дня він був належним чином повідомлений про необхідність прибуття до призовного пункту для відправлення до військової частини. Водночас від отримання повістки він відмовився, про що працівниками територіального центру комплектування було складено акт про відмову від отримання повістки.
Попри належне повідомлення та роз’яснення правових наслідків, обвинувачений без поважних причин умисно не прибув 10 травня 2024 року до призовного пункту за вказаною адресою для відправлення до військової частини, не маючи права на відстрочку від призову відповідно до статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Унаслідок таких дій було порушено процес комплектування Збройних Сил України під час мобілізації.
У судовому засіданні обвинувачений своєї вини не визнав. Він пояснив, що повідомляв працівників територіального центру комплектування про свої релігійні переконання, які, на його думку, унеможливлюють проходження військової служби. Також він посилався на стан здоров’я, зазначаючи, що раніше зазнав ураження електричним струмом. Водночас документального підтвердження відповідних обставин не надав, рішення військово-лікарської комісії не оскаржував.
За його словами, 10 травня 2024 року він подав письмову заяву про відмову від проходження військової служби через релігійні переконання. При цьому будь-яких документів, що підтверджували б належність до релігійної організації чи наявність відповідних переконань, він не надав.Незважаючи на таку позицію обвинуваченого, суд дійшов висновку про доведеність його винуватості на підставі досліджених у судовому засіданні доказів.
Свідки — працівники територіального центру комплектування — підтвердили, що обвинувачений 10 травня 2024 року після проходження військово-лікарської комісії відмовився отримати повістку на відправлення до військової частини. У їхній присутності було складено та оголошено акт про відмову від отримання повістки, при цьому обвинуваченому було роз’яснено кримінальну відповідальність за ухилення від мобілізації. Незважаючи на це, він наполягав на відмові, посилаючись на релігійні переконання, але будь-яких підтверджуючих документів не надав. Акт про відмову він підписав.
Матеріали кримінального провадження також містять витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань, повідомлення територіального центру комплектування про неприбуття військовозобов’язаного у визначений час, військовий квиток, довідку військово-лікарської комісії про придатність до військової служби, акт про відмову від отримання повістки та заяву обвинуваченого про відмову від мобілізації.
Крім того, листом релігійної організації Свідків Єгови повідомлено, що обвинувачений не є членом цієї релігійної організації.
Оцінивши зібрані докази у їх сукупності, суд визнав їх належними та допустимими і такими, що підтверджують обставини, викладені в обвинувальному акті.
Позиція та рішення суду
Суд критично оцінив твердження обвинуваченого щодо неможливості проходження військової служби через релігійні переконання.
Суд зазначив, що відповідно до частини четвертої статті 35 Конституції України ніхто не може бути увільнений від виконання обов’язків перед державою або відмовитися від виконання законів з мотивів релігійних переконань. У випадку, якщо виконання військового обов’язку суперечить релігійним переконанням громадянина, воно може бути замінене альтернативною службою лише у випадках, визначених законом.
Водночас Закон України «Про альтернативну (невійськову) службу» передбачає можливість проходження такої служби лише замість строкової військової служби. Заміна військової служби за призовом під час мобілізації на альтернативну службу законодавством України не передбачена.
Суд також врахував положення Конституції України, законодавства про оборону та мобілізацію, а також практику Європейського суду з прав людини щодо свободи совісті та релігії. При цьому суд зазначив, що право на свободу релігії не є абсолютним і може підлягати обмеженням, встановленим законом, зокрема в інтересах громадської безпеки та захисту прав інших осіб.
Суд звернув увагу, що під час мобілізації громадяни зобов’язані з’являтися до територіальних центрів комплектування у строки, зазначені у відповідних документах. Ухилення від виконання цього обов’язку посягає на встановлений порядок комплектування Збройних Сил України та підриває обороноздатність держави.Крім того, суд зазначив, що призов обвинуваченого на військову службу не означає обов’язкового використання зброї, оскільки він міг бути залучений до виконання інших функцій, не пов’язаних із бойовими діями.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України, доведена повністю.
Вирішуючи питання про покарання, суд врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до категорії нетяжких злочинів, особу обвинуваченого, відсутність судимостей, відсутність обставин, що пом’якшують або обтяжують покарання.
Водночас суд зазначив, що обвинувачений не визнав своєї вини, що свідчить про відсутність наміру стати на шлях виправлення. Крім того, з урахуванням воєнного стану та суспільної небезпечності ухилення від мобілізації суд не вбачив підстав для застосування положень статті 75 Кримінального кодексу України щодо звільнення від відбування покарання з випробуванням.
З урахуванням наведених обставин суд визнав обвинуваченого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого статтею 336 Кримінального кодексу України, та призначив йому покарання у виді позбавлення волі строком на три роки.
Строк відбування покарання визначено рахувати з моменту звернення вироку до виконання. Запобіжний захід під час досудового розслідування та судового розгляду не застосовувався. Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся, речові докази та процесуальні витрати відсутні.
Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
