Спеціальний прожитковий мінімум для суддів: порушення верховенства права та гарантій незалежності судової влади
Володимир Прасолов,
суддя у відставці
Питання правильного розрахунку суддівської винагороди та правильного застосування норм закону при її обчисленні вже протягом кількох років турбує суддівську спільноту. На сьогодні суддівська винагорода розраховується із застосуванням так званого спеціального (заниженого) прожиткового мінімуму, запровадженого законами про Державний бюджет.
Починаючи з 2021 року, закони про Державний бюджет України щорічно встановлюють окремий розмір «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується виключно для визначення базового розміру посадового окладу судді». У 2023–2024 роках цей спеціальний мінімум становив 2102 гривні, тоді як загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2024 року був установлений на рівні 3028 гривень.
Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023 № 3460-ІХ установлено у 2024 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня — 3028 гривень. Разом з тим, у вказаній статті також запроваджено нову величину у розмірі 2102 гривень під назвою «прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді з 1 січня», тобто введено своєрідний «спецмінімум».
Ця практика збереглася і в Законі України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024 № 4059-ІХ: загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб залишився на рівні 3028 гривень, а спеціальний — для розрахунку окладів суддів — знову становить 2102 гривень.
Оскільки ст. 135 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачає, що грошове утримання суддів розраховується саме із загального прожиткового мінімуму для працездатних осіб, судді мають право на відповідне підвищення винагороди при зростанні цього показника.
Як відомо, стаття 22 Конституції України забороняє звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Згідно зі статтею 58 Конституції України, закони не мають зворотної дії в часі, тобто не поширюються на відносини, що виникли до їхнього набрання чинності, крім випадків, коли вони пом’якшують або скасовують юридичну відповідальність особи чи іншим чином покращують її правовий статус.
Вбачається, що застосування «прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді», порушує принцип верховенства права, оскільки звужує права суддів, гарантовані Законом України «Про судоустрій і статус суддів». Згідно з цим Законом, при підвищенні прожиткового мінімуму для працездатних осіб судді набувають право на відповідне підвищення грошової винагороди. Норма про спеціальний прожитковий мінімум не має зворотної сили та не може скасовувати дію статті 135 Закону «Про судоустрій і статус суддів» щодо застосування саме загального прожиткового мінімуму.
Таким чином, норма про спеціальний прожитковий мінімум, розмір якого менший за загальний прожитковий мінімум для працездатних осіб, не підлягає застосуванню, оскільки суперечить конституційним гарантіям незалежності суддів (статті 126, 130 Конституції України).
Слід зазначити, що Вища рада правосуддя, Рада суддів України та Верховний Суд неодноразово вказували на неконституційність такого підходу. Зокрема, у 2025 році Верховний Суд направив до Конституційного Суду України конституційне подання щодо оскарження відповідних положень Закону про Державний бюджет на 2025 рік. Практика «заморожування» суддівської винагороди через бюджетні закони підриває незалежність судової влади та вимагає негайного законодавчого врегулювання — зокрема, повернення до єдиного застосування загального прожиткового мінімуму або переходу до нової розрахункової величини без дискримінаційних винятків для суддів.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
