Визначення підсудності:  що змінив та про що забув законодавець

З 08.02.2020 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15 січня 2020 року № 460-IX.

З 13.02.2020 року набрав чинності інший  Закон України «Про внесення змін до Митного кодексу України та деяких інших законодавчих актів України у зв’язку з проведенням адміністративної реформи»  від 14 січня 2020 року № 440-IX.

Цими Законами внесені зміни до процесуальних кодексів стосовно підсудності судових справ.

Згідно із  змінами до частини 3 статті 29  Господарського процесуального кодексу та частині 7 статті 28 Цивільного процесуального кодексу позови у спорах, що виникають з діяльності філії або представництва юридичної особи, а також відокремленого підрозділу органу державної влади без статусу юридичної особи, можуть пред’являтися  не тільки за місцезнаходженням юридичної особи, але  також їх місцезнаходженням (за вибором позивача).

 (В КАСУ аналогічну норму чомусь не включили).

Зазнала змін також і виключна підсудність справ. Згідно з новою редакцією ч. 5 статті 30 ГПК спори, у яких відповідачем є:

- Кабінет Міністрів України, міністерство чи інший центральний орган виконавчої влади,

- Національний банк України,

- Рахункова палата,

- Верховна Рада Автономної Республіки Крим або Рада міністрів Автономної Республіки Крим,

- обласні, Київська та Севастопольська міські ради або обласні, Київська і Севастопольська міські державні адміністрації,

- а також справи, матеріали яких містять державну таємницю,

розглядаються місцевим господарським судом, юрисдикція якого поширюється на місто Київ, незалежно від наявності інших визначених цією статтею підстав для виключної підсудності такого спору іншому господарському суду.

Згідно із змінами до статті 27 КАСУ окружним адміністративним судом, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, вирішуються адміністративні справи з приводу оскарження нормативно-правових актів:

• Кабінету Міністрів України, міністерства чи іншого центрального органу виконавчої влади,
• Національного банку України чи іншого суб’єкта владних повноважень, повноваження якого поширюються на всю територію України,
• адміністративні справи з приводу оскарження рішень Антимонопольного комітету України з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель та рішень у сфері державної допомоги суб’єктам господарювання,
• адміністративні справи за позовом Антимонопольного комітету України у сфері державної допомоги суб’єктам господарювання,
• адміністративні справи, відповідачем у яких є дипломатичне представництво чи консульська установа України, їх посадова чи службова особа,
• адміністративні справи про оскарження актів, дій чи бездіяльності органу, що здійснює дисциплінарне провадження щодо прокурорів,
• адміністративні справи про анулювання реєстраційного свідоцтва політичної партії, про заборону (примусовий розпуск, ліквідацію) політичної партії .

10.03.2020  Господарський суд міста Києва по справі №  910/3258/20 застосував цю норму і відмовив  Товариству з обмеженою відповідальністю   у прийнятті позовної заяви, пославшись саме на ч. 1 статті 27 КАСУ. 

Ухвалюючи зміни до КАСУ законодавець забув удосконалити статтю 60 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Згідно з цією нормою заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення. Цей строк не може бути відновлено.

Рішення Антимонопольного комітету України, адміністративної колегії Антимонопольного комітету України та державного уповноваженого Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарського суду міста Києва. Рішення адміністративної колегії територіального відділення Антимонопольного комітету України оскаржуються до господарських судів Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

Велика Палата Верховного Суду ще 03 липня 2019 року дійшла висновку, що спори підприємців з Антимонопольним комітетом підлягають розгляду в порядку господарського судочинства (справа №922/3506/18)

Не виключено що розділення цієї категорії справ між судами різних юрисдикцій  призведе в майбутньому до юрисдикційних конфліктів.

Виключна підсудність в цивільному процесі не змінюється. Ще раніше, 31.10.2019 року, в цьому кодексі з’явилася норма про те, що у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави (у яких відповідачем є суддя чи працівник апарату Вищого антикорупційного суду), таке провадження у першій інстанції здійснює місцевий суд, у межах територіальної юрисдикції якого знаходиться Вищий антикорупційний суд, а ухвалені судові рішення оскаржуються в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції, у межах апеляційного округу якого (території, на яку поширюються повноваження відповідного апеляційного суду) знаходиться місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Раніше Голова ККС пояснив, чому в судах затягується розгляд кримінальних справ.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.