Чи можуть припинити виплату пенсії через відсутність за місцем фактичного проживання

Ні Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ні Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не передбачають такої підстави для припинення пенсії/соціальних виплат, як відсутність за місцем фактичного проживання. Такого висновку дійшов Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду при розгляді справи № 185/4142/17.

Судами попередніх інстанцій установлено, що за результатами перевірки фактичного місця перебування ОСОБА_1, здійсненою соціальним інспектором Управління соціального захисту населення, зафіксовано відсутність позивача на момент перевірки за зареєстрованою адресою. На засіданні Комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам прийнято рішення призупинити призначення соціальних виплат внаслідок його відсутності за фактичним місцем перебування до з’ясування обставин та в подальшому прийнято рішення про відмову в призначенні соціальних виплат.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що відповідно до статті 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Верховний Суд зазначив, що з 13.01.2016 року з урахуванням внесених Законом від 24.12.2015 № 921-VIII змін статтею 4 Закону № 1706-VII передбачено, що довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону, зокрема, якщо особа повернулася до покинутого місця постійного проживання (п.3 ч.1) або подала завідомо недостовірні відомості (п.5 ч.1).

Згідно з частиною десятою статті 7 Закону № 1706-VII внутрішньо переміщені особи з тимчасово окупованої території мають право на отримання матеріального забезпечення, страхових виплат та соціальних послуг за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням у зв’язку з тимчасовою втратою працездатності і від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, безпосередньо у робочих органах Фонду соціального страхування України за фактичним місцем проживання, перебування.

При цьому вказаним Законом № 1706-VII (в тому числі в редакції до 13.01.2016) не встановлено зв’язку права внутрішньо переміщених осіб на отримання соціальних виплат з терміном дії довідки про взяття на облік.

Порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції затверджений Постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 № 20, зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 за № 6/26451 (далі – Порядок надання страхових виплат №20).

ВС зазначив, що «особи, які тимчасово переміщені, мають право на призначення та/або продовження раніше призначених страхових виплат, страхових витрат на медичну та соціальну допомогу відповідно до Закону № 1105-V безпосередньо в робочих органах виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України (далі – робочі органи виконавчої дирекції Фонду) за фактичним місцем проживання (перебування), що підтверджується довідкою про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, за формою, наведеною в додатку до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік особи, яка переміщується з тимчасово окупованої території України або району проведення антитерористичної операції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509 (далі – довідка про взяття на облік), відповідно до Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб». У разі чергової зміни фактичного місця проживання (перебування) особа, яка тимчасово переміщена, зобов’язана повідомити протягом 10 календарних днів з дати зміни місця фактичного проживання (перебування) робочий орган виконавчої дирекції Фонду, який здійснює йому страхові виплати, страхові витрати на медичну та соціальну допомогу шляхом подання заяви особисто або надсилання рекомендованим листом (з описом вкладеної до нього такої заяви) про припинення йому виплат у зв’язку зі зміною місця проживання (перебування). Копія такої заяви або підтвердження надсилання рекомендованого листа подається робочому органу виконавчої дирекції Фонду за новим місцем фактичного проживання (перебування). Ключовим питанням у даній справі є встановлення правомірності припинення виплат позивачу соціальної виплати у зв’язку із відсутністю позивача за місцем фактичного проживання».

Верховний Суд неодноразово розглядав справи зазначеної категорії та дійшов висновку, законодавство України не передбачає такої підстави для припинення пенсії/соціальних виплат, як відсутність за місцем фактичного проживання.

Раніше ми розповідали, що законодавством не передбачено такої підстави для відмови у призначенні або припинення виплати щомісячної адресної грошової допомоги внутрішньо переміщеним особам, як отримання грошової компенсації за піднайом житла.

Підписуйтесь на наш Telegram-канал, щоб бути в курсі найважливіших подій.