Судова влада на старті переговорів про вступ до ЄС: незалежність, підзвітність і передбачуваність як наскрізний критерій
Ігор Завальнюк, суддя Одеського окружного адміністративного суду, доктор юридичних наук
15 червня 2026 року Україна відкрила в Люксембурзі перший переговорний кластер на шляху до ЄС — Кластер 1 «Основи». Це сталося після того, як вдалося зняти вето, що понад два роки блокувало початок предметних переговорів. Подію назвали історичною, і це справедливо. Але для судової влади її значення вимірюється не урочистістю моменту, а тим, як довго ми відчуватимемо наслідки. За логікою переговорів кластер «Основи» відкривають першим, а закривають останнім. Отже, Розділ 23 «Судова влада та основоположні права» супроводжуватиме нас протягом усього шляху до вступу. Тож оцінювання стану правосуддя перестає бути разовою кампанією. Воно стає постійним наскрізним критерієм, від якого залежатиме загальний темп переговорів.
Очевидно, що такий статус судової влади не випадковий. Європейський підхід стоїть на простій думці: без незалежного, підзвітного й ефективного суду сталого поступу не буде ніде — ні в інвестиційному кліматі, ні в національній безпеці. Цілком обґрунтовано, що здобутки в економіці чи публічному управлінні без надійного правосуддя залишаються вразливими.
При цьому Європа оцінює більше, ніж букву закону. І гармонізація національного законодавства з правовими актами ЄС — лише частина картини. У центрі уваги — змістовні стандарти верховенства права, як їх розуміють Суд ЄС і Європейський суд з прав людини, Венеційська комісія та GRECO. Іншими словами, дивляться не на текст норми, а на те, як насправді працюють інституції. Вочевидь, найбільше навантаження тут лягає на адміністративну юстицію. Саме адміністративні суди від самого свого становлення перебувають на передовій відносин між людиною і державою — і саме в публічно-правових спорах наші міжнародні партнери найпильніше стежитимуть, чи сумлінно держава виконує зобов’язання і чи здатен суд дати реальний, а не паперовий захист від свавілля влади.
Окремо варто проговорити одну тезу. Європейські стандарти не протиставляють незалежність судді його підзвітності — вони розглядають їх як дві шальки терезів. Так, незалежність без відповідальності сповзає до безконтрольності. Відповідальність же без гарантій незалежності легко стає інструментом тиску. Тому Консультативна рада європейських суддів послідовно повторює тезу, за якою дисциплінарний механізм не є загрозою суддівській незалежності, а навпаки – її запорука. Але лише тоді, коли він прозорий, передбачуваний і захищений від політичного чи корпоративного впливу. Адже якість дисциплінарної функції — це не технічна процедура. Це показник зрілості всієї системи.
Звідси головне. Найчутливіше випробування реформи — не оновлений склад інституцій сам по собі, а стала й послідовна дисциплінарна практика. Коли за однакові проступки ухвалюють різні рішення, передбачуваність зникає, а з нею — і довіра до органу, що ці рішення ухвалює. Додам те, про що згадують рідше: передбачувана практика захищає й самого суддю. У світлі статей 6 і 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод прозорі критерії під час дисциплінарних проваджень чи кваліфікаційного оцінювання вберігають суддю від непропорційного втручання в приватне життя і від безпідставного удару по професійній репутації.
Наш міжнародні партнери чекають він нашої держави не стільки нових законів, скільки вимірюваного результату. Для Розділу 23 «Судова влада та основоположні права» Європейська Комісія визначила проміжні орієнтири — конкретні показники, прив’язані не лише до ухвалення законодавства, а й до того, як воно застосовується і як забезпечується доброчесність суддів та прокурорів. У дисциплінарній площині це означає передусім менше суб’єктивізму в кваліфікації скарг, відсутність затягувань і чіткі критерії оцінки поведінки судді. Окреме місце посідає пропорційність — принцип, добре відомий із практики Європейського суду з прав людини: тяжкість санкції має відповідати характеру і ступеню тяжкості проступку. Якщо реагування на порушення не підпорядковане єдиній логіці, система втрачає не тільки справедливість, а й здатність запобігати порушенням.
При цьому варто пам’ятати: жорсткі, але законні й прозорі правила відбору та відповідальності суддів — норма для держав-членів ЄС, а не чийсь зовнішній винахід. Так, Франція має єдиний корпус магістратів із дисциплінарним контролем у межах вищої ради магістратури. Німеччина — послідовний фаховий скринінг через державні іспити та випробувальний період судді. Нідерланди застосовують поведінкову й психологічну оцінку кандидатів. Шляхи різні, однак завдання одне: поєднати незалежність із відповідальністю.
Але є істотна різниця. Ці системи складалися десятиліттями і спиралися на вже наявну суспільну довіру. Україна ж реформує правосуддя в безпрецедентних умовах — під час повномасштабної війни і за гострого дефіциту довіри. Додайте сюди величезне щоденне навантаження на суддів і кадровий голод — це не абстракції, а реальність, у якій доводиться впроваджувати європейські стандарти. Саме тому до процедур добору й оцінювання тимчасово залучають міжнародних експертів, етичні ради та громадські інституції. І європейський досвід підказує, що такі зовнішні запобіжники доброчесності прийнятні як перехідна гарантія на час, поки міцнішають внутрішні інституції, — але не як постійна складова системи. Що сильнішими ставатимуть внутрішні механізми, то меншою має бути роль зовнішнього елемента.
Отже, відкриття кластера «Основи» — це не фінішна стрічка, а старт довгого марафону. У ньому судова влада водночас і об’єкт оцінювання, і його учасник. При цьому справжнім мірилом реформи стануть не декларації, а щоденна практика: вмотивовані, пропорційні й передбачувані судові рішення, ухвалені в розумні строки. Не менш важлива й здатність органів суддівського врядування чесно та відкрито говорити із суспільством — адже саме зрозумілість і аргументованість рішень вирішують, чи приймуть їх у професійній спільноті й поза нею. Видається, що європейська інтеграція правосуддя — це передусім питання інституційної витримки. А коли йдеться про розділ, що закриватиметься останнім, виграє не той, хто здатний на разовий ривок, а той, хто роками тримає стандарт.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
