Велика Палата пояснила, чому за дії «Беркуту» під час Майдану має відповідати держава
Питання компенсації шкоди, завданої незаконними діями представників держави, має особливе значення для судової практики. Від правильного визначення належного відповідача залежить не лише ефективність захисту потерпілих, а й реальне виконання судових рішень.
«Судова-юридична газета» раніше повідомляла про постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 754/1519/22, якою вирішено питання належного суб’єкта відшкодування шкоди, завданої посадовою особою органу державної влади під час виконання службових повноважень, а також можливості участі держави як цивільного відповідача у кримінальному провадженні. Наразі в ЄДРСР оприлюднено повний текст постанови, що дозволяє детально проаналізувати сформульовані правові висновки.
До ухвалення цієї постанови в практиці існували різні підходи щодо того, хто повинен нести відповідальність за шкоду, заподіяну посадовою особою під час виконання службових обов’язків, та чи допускається солідарне стягнення коштів із державного органу і безпосереднього винуватця злочину.
Обставини справи
Суди встановили, що в ніч з 10 на 11 грудня 2013 року заступник командира полку міліції особливого призначення «Беркут» – начальник штабу при ГУ МВС України в АР Крим, виконуючи явно злочинний наказ, віддав підлеглим розпорядження про силове відтиснення та затримання учасників мирної акції протесту на майдані Незалежності та вулиці Хрещатик у Києві.
На виконання цього наказу працівники кримського підрозділу «Беркут» застосували до протестувальників фізичну силу та спеціальні засоби, завдаючи ударів руками, ногами та гумовими кийками. Внаслідок цих дій частина учасників протесту отримала тілесні ушкодження різного ступеня тяжкості, іншим було завдано фізичного болю, а низку осіб незаконно затримано.
Серед потерпілих був учасник Євромайдану, який зазнав фізичного болю внаслідок дій правоохоронців, був незаконно затриманий та зазнав моральних страждань.
Крім того, суди встановили, що після окупації Криму колишній керівник кримського «Беркуту» добровільно перейшов на бік РФ, вступив на службу до створених окупаційною владою правоохоронних органів та продовжив службу в російських силових структурах на території окупованого півострова.
Вироком Деснянського районного суду м. Києва його було визнано винуватим у перевищенні влади та службових повноважень, незаконному перешкоджанні проведенню зборів, мітингів, походів і демонстрацій під час подій Революції Гідності на Майдані Незалежності у грудні 2013 року, а також у державній зраді.
Одночасно суд задовольнив цивільний позов потерпілого та стягнув 200 тис. грн моральної шкоди солідарно з обвинуваченого та МВС України.
Міністерство внутрішніх справ України оскаржило це рішення в частині цивільного позову, наполягаючи, що належним відповідачем має бути держава, а не МВС України, а солідарне стягнення є незаконним.
Позиція ВП ВС
ВП ВС вказала, що статті 1173 та 1174 ЦК України встановлюють спеціальний режим відповідальності за шкоду, завдану органами державної влади та їх посадовими особами.
Суд зазначив, що відповідно до приписів частини першої статті 1174 ЦК України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, АР Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.
ВП ВС наголосила, що аналіз же змісту статті 1174 ЦК України вказує на те, що викладена у ній норма розмежовує суб'єкта, який безпосередньо завдав шкоду (посадова або службова особа), та суб'єкта, у якого виникає обов'язок відшкодування такої шкоди (держава Україна, АР Крим або орган місцевого самоврядування).
Суд підкреслив, що правова норма, викладена у статті 1174 ЦК України, є спеціальною нормою, яка підлягає застосуванню у випадках завдання шкоди фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень та безальтернативно покладає обов`язок з відшкодування такої шкоди на державу, АР Крим або орган місцевого самоврядування незалежно від вини такої посадової або службової особи.
Велика Палата зазначила, що у межах позовного провадження з відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади АР Крим або органу місцевого самоврядування, не може бути покладена відповідальність і на посадову або службову особу, яка безпосередньо своїми рішеннями, діями чи бездіяльністю при здійсненні нею своїх повноважень завдала шкоди.
Також Суд звернув увагу на відсутність правових підстав для одночасного покладення спільної (солідарної або часткової) відповідальності одночасно на суб'єктів публічного права, визначених у статті 1174 ЦК України як учасників, які мають відповідати за правилами спеціального делікту, і посадових та службових осіб, які безпосередньо вчинили незаконні дії, бездіяльність або прийняли незаконне рішення.
Окремо Велика Палата вказала, що системний аналіз правових норм, закріплених у частині третій статті 127 КПК України та статті 1174 ЦК України, частині п'ятій статті 128 КПК України та частині другій статті 48 ЦПК України, у їх взаємозв'язку свідчить, що у кримінальному провадженні держава може виступати як цивільний відповідач у разі виникнення зобов`язання з відшкодування шкоди, завданої посадовою або службовою особою органу державної влади.
Суд наголосив, що держава, будучи суб'єктом відповідальності в деліктному зобов'язанні, передбаченому статтею 1174 ЦК України, що виникло внаслідок вчинення посадовою або службовою особою органу державної влади кримінального правопорушення при здійсненні нею своїх повноважень, у разі пред'явлення потерпілим цивільного позову у кримінальному провадженні набуває процесуального статусу цивільного відповідача.
Підсумовуючи правову позицію, Суд зазначив, що одночасне покладення спільної (солідарної або часткової) відповідальності і на посадову або службову особу, яка при здійсненні своїх повноважень безпосередньо вчинила кримінальне правопорушення та завдала потерпілому шкоди, і на державу як цивільного відповідача, яка бере участь у кримінальному провадженні через відповідний орган державної влади, діями посадової або службової особи якого завдано шкоду, суперечить приписам статей 1174 та 1190 ЦК України.
Отже, Велика Палата Верховного Суду частково задовольнила касаційну скаргу МВС України та змінила судові рішення в частині цивільного позову.
Суд постановив стягнути 200 тис. грн моральної шкоди з держави за рахунок коштів Державного бюджету України та відмовив у позові до колишнього заступника командира кримського «Беркуту».
Суд сформулював важливий правовий висновок, що якщо посадовець під час виконання своїх службових повноважень вчиняє злочин і завдає шкоди людині, відшкодовувати цю шкоду має держава. При цьому потерпілий може вимагати компенсацію безпосередньо в межах кримінального провадження, а покладати відповідальність одночасно і на державу, і на самого посадовця не можна.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
