Десятки дзвінків, погрози, тиск і листи як від суду: що колектори не мають права робити з боржниками
Прострочення кредиту ще не означає, що людина втрачає свої права. Проте на практиці багато позичальників після перших прострочених платежів стикаються не лише з нагадуваннями про борг, а й із психологічним тиском. Десятки телефонних дзвінків протягом дня, повідомлення із погрозами, спроби зв’язатися з родичами або роботодавцем, а інколи навіть листи, які зовні нагадують судові повістки чи документи виконавчої служби. Усе це створює враження, що боржник фактично залишається беззахисним.
Однак українське законодавство встановлює зовсім інші правила. Діяльність колекторських компаній сьогодні перебуває під державним контролем, а способи їхньої взаємодії зі споживачами детально визначені законом. Сам факт існування заборгованості не надає кредитору або колектору права застосовувати будь-які методи впливу на людину.
Яким законом регулюється діяльність колекторів
Правила роботи колекторських компаній в Україні були кардинально змінені після набрання чинності Законом України №1349-IX від 19 березня 2021 року, яким внесено зміни до Закону України «Про споживче кредитування». Саме цим законом вперше було законодавчо врегульовано діяльність колекторських компаній та запроваджено державний контроль за їхньою роботою.
Ключові вимоги сьогодні містяться у статті 25 Закону України «Про споживче кредитування», яка визначає порядок врегулювання простроченої заборгованості та встановлює обов’язкові правила етичної поведінки кредитодавців, нових кредиторів і колекторських компаній.
Додатково порядок взаємодії зі споживачами деталізовано Положенням про встановлення додаткових вимог щодо взаємодії із споживачами фінансових послуг під час врегулювання простроченої заборгованості, затвердженим постановою Правління Національного банку України №79 від 9 липня 2021 року. Саме Національний банк України веде Реєстр колекторських компаній, здійснює нагляд за їхньою діяльністю та має право застосовувати до порушників заходи впливу – від письмових застережень до виключення компанії з реєстру.
Що колектори мають право робити
Поширеною є думка, що колектори можуть робити практично все, аби змусити людину повернути борг. Насправді їхні повноваження значно обмежені законом. Основне завдання колекторської компанії – інформувати боржника про наявність простроченої заборгованості та запропонувати способи її добровільного врегулювання. Вони можуть телефонувати, надсилати листи, електронні повідомлення або контактувати іншим способом, передбаченим законом і кредитним договором. Однак кожна така взаємодія повинна здійснюватися із дотриманням вимог статті 25 Закону України «Про споживче кредитування».
Під час першого контакту представник колекторської компанії зобов’язаний повідомити своє прізвище та ім’я, назву юридичної особи, від імені якої він діє, зазначити кредитора або нового кредитора, в інтересах якого здійснюється врегулювання заборгованості, а також надати інформацію про суму простроченого боргу. Якщо взаємодія здійснюється автоматично, споживача повинні повідомити про використання автоматизованої системи.
Не менш важливо й те, що боржник має право вимагати документи, які підтверджують право вимоги. Якщо кредит був переданий іншій компанії, новий кредитор або колектор повинні надати підтвердження такого переходу прав, а також детальний розрахунок заборгованості. Закон встановлює конкретні строки для надання цієї інформації, і відмова її надати може свідчити про порушення вимог законодавства.
Водночас далеко не кожна компанія, яка телефонує із вимогою повернути кредит, має законне право здійснювати колекторську діяльність. Відповідно до вимог Закону України «Про споживче кредитування», врегулювання простроченої заборгованості можуть здійснювати лише юридичні особи, включені до Реєстру колекторських компаній, який веде Національний банк України. Якщо компанії у цьому реєстрі немає, її діяльність може бути незаконною.
Саме тому ще під час першої розмови варто попросити представника назвати повне найменування компанії, після чого перевірити її наявність у відкритому Реєстрі НБУ.
Така проста перевірка часто дозволяє зрозуміти, чи дійсно перед вами законний учасник ринку, чи особи, які лише прикриваються статусом колекторів.
Коли колектори переходять межу закону
Стаття 25 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює цілий перелік дій, які прямо заборонені під час врегулювання простроченої заборгованості. Насамперед закон забороняє будь-які прояви психологічного тиску. Колектори не мають права погрожувати фізичною розправою, пошкодженням майна, виселенням, арештом майна без рішення суду чи кримінальною відповідальністю лише через наявність кредитної заборгованості. Не менш поширеним порушенням є введення боржника в оману.
Представники колекторських компаній нерідко називають себе працівниками поліції, прокуратури, суду або державної виконавчої служби, хоча законом це категорично заборонено. Ще одним грубим порушенням є надсилання листів чи повідомлень, оформлених таким чином, щоб створити враження про відкриття виконавчого провадження або винесення судового рішення.
Використання державної символіки, назв органів державної влади, написів на кшталт «повістка», «виконавчий документ», «термінове повідомлення про стягнення» або «повідомлення про виселення» не допускається, якщо такі документи не походять від відповідного державного органу.
Варто зазначити, що закон також обмежує способи спілкування з боржником. Представники колекторських компаній не мають права телефонувати або надсилати повідомлення з 20:00 до 9:00, а також контактувати із людиною понад два рази на добу, якщо інше не ініційовано самим боржником.
Окремо закон захищає право людини на приватність. Колекторам заборонено збирати інформацію про місце роботи, стан здоров’я, графік відпусток, пересування, публікації у соціальних мережах чи інші персональні дані, які не стосуються виконання кредитного договору. Такі дії можуть одночасно порушувати і вимоги Закону України «Про захист персональних даних».
Чи можуть колектори приходити додому та телефонувати родичам
Одне з найпоширеніших питань серед позичальників – чи мають право представники колекторської компанії приходити додому або спілкуватися з членами сім’ї. Стаття 25 Закону України «Про споживче кредитування» встановлює, що взаємодія із боржником повинна здійснюватися виключно у спосіб, визначений законом, із дотриманням вимог етичної поведінки. Особисті зустрічі допускаються лише за попередньою згодою споживача. Іншими словами, колектор не має права без попереднього погодження приходити за місцем проживання людини, чекати біля будинку чи намагатися потрапити до квартири.
Не менш суворими є правила щодо контактів із третіми особами. Родичі, друзі, сусіди чи роботодавець не є сторонами кредитного договору, а тому їх залучення до врегулювання боргу допускається лише у випадках, прямо передбачених законом. Якщо ж колектори починають телефонувати батькам, чоловіку чи дружині, дітям, колегам або роботодавцю лише для того, щоб психологічно вплинути на боржника, такі дії можуть свідчити не лише про порушення Закону «Про споживче кредитування», а й про незаконну обробку персональних даних.
Більше того, третя особа має право вже під час першого телефонного дзвінка заявити про заборону використання її персональних даних. Після цього кредитор або колекторська компанія повинні негайно припинити будь-які контакти з цією особою.
Чи можуть колектори погрожувати судом, арештом майна або кримінальною відповідальністю
Ще один поширений спосіб психологічного тиску – повідомлення про нібито «відкриття кримінальної справи», «термінове вилучення майна», «виїзд виконавчої служби» або «арешт усіх рахунків уже завтра». У більшості випадків такі повідомлення не мають нічого спільного із законом.
Колекторська компанія не є правоохоронним органом, не здійснює досудове розслідування та не має жодних владних повноважень. Вона не може: накладати арешт на майно, описувати квартиру чи автомобіль, блокувати банківські рахунки, виселяти людину із житла, відкривати кримінальне провадження, конфісковувати майно. Усі ці заходи можливі виключно після розгляду справи судом та в межах виконавчого провадження відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».
Тому будь-які заяви про те, що «майно заберуть завтра», «поліція вже виїхала» або «якщо не заплатите сьогодні – відкриють кримінальну справу», є маніпуляцією, яка прямо суперечить вимогам щодо етичної поведінки під час врегулювання простроченої заборгованості.
Куди звертатися, якщо колектори порушують закон
Якщо кредитор або колекторська компанія систематично порушують встановлені законом правила, не варто обмежуватися лише усними проханнями припинити дзвінки. Закон передбачає кілька ефективних способів захисту.
Насамперед варто зібрати всі можливі докази. Це можуть бути аудіозаписи телефонних розмов, скриншоти повідомлень, фотографії листів, журнал телефонних дзвінків із зазначенням часу та кількості контактів. Після цього доцільно звернутися зі скаргою до Національного банку України. Саме НБУ відповідно до Закону України «Про Національний банк України» здійснює державний нагляд за діяльністю кредитодавців та колекторських компаній.
Регулятор має право: проводити перевірки, вимагати пояснення, застосовувати заходи впливу, накладати штрафи, тимчасово забороняти окремі види діяльності, виключати компанії з Реєстру колекторських компаній.
Подати звернення можна через офіційний сайт НБУ, електронну пошту, контакт-центр або письмово. Якщо ж у діях колекторів є ознаки погроз фізичною розправою, вимагання коштів, пошкодження майна чи незаконного поширення персональних даних, необхідно також звернутися до Національної поліції.
Практика Верховного Суду
Верховний Суд уже звертав увагу на те, що під час врегулювання простроченої заборгованості кредитор або колекторська компанія зобов’язані діяти виключно в межах вимог статті 25 Закону України «Про споживче кредитування».
Так, у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 7 березня 2024 року у справі № 487/3170/22 суд детально проаналізував правила взаємодії кредитора зі споживачем під час стягнення простроченої заборгованості.
Верховний Суд наголосив, що під час першого контакту кредитор, новий кредитор або колекторська компанія зобов’язані повідомити боржнику інформацію про кредитора, розмір простроченої заборгованості та інші відомості, прямо передбачені статтею 25 Закону України «Про споживче кредитування».
Крім того, якщо взаємодія здійснюється з третіми особами, інформація про борг може повідомлятися лише за наявності згоди самого споживача. Саме тому телефонні дзвінки родичам, роботодавцю чи знайомим із повідомленням про наявність боргу без відповідної згоди боржника можуть свідчити про порушення вимог закону та стати підставою для звернення зі скаргою до Національного банку України.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
