Чоловік вимагав виключити його з військового обліку, посилаючись на неотримання військової спеціальності до 40 років: що вирішив суд
Запорізький окружний адміністративний суд розглянув адміністративну справу № 280/4219/26 за позовом громадянина до територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо оскарження дій і бездіяльності, пов’язаних із поновленням його на військовому обліку, відмовою у виключенні з військового обліку та невнесенням відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, а також до застосунку «Резерв+».
Суть справи
Позивач зазначав, що ще у 1996 році був виключений з військового обліку за станом здоров’я, однак паперовий документ, який це підтверджував, був втрачений. За його твердженням, у січні 2026 року його було поновлено на військовому обліку військовозобов’язаних, після чого він звернувся до територіального центру комплектування та соціальної підтримки із заявою про виключення з військового обліку та внесення відповідних змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів.
У відповідь територіальний центр комплектування та соціальної підтримки повідомив, що звернення адресоване не тому органу, а також рекомендував особисто звернутися до відділу обліку та бронювання із відповідними документами для їх розгляду в установленому законом порядку.
Не погодившись із такими діями, позивач просив суд визнати протиправною бездіяльність щодо нерозгляду його заяви, визнати протиправними дії щодо поновлення його на військовому обліку, зобов’язати виключити його з військового обліку та внести зміни до Реєстру «Оберіг» і застосунку «Резерв+» із відновленням статусу «не на обліку». На обґрунтування своїх вимог він також посилався на те, що до досягнення 40-річного віку не отримав військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності, а тому, на його думку, підлягав виключенню з військового обліку відповідно до редакції статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», чинної на той час.
Позиція та висновки суду
Суд зазначив, що порядок ведення військового обліку, внесення змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів, а також оформлення військово-облікових документів регулюється Законом України «Про військовий обов’язок і військову службу», Законом України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів», Порядком організації та ведення військового обліку, затвердженим постановою Кабінету Міністрів №1487, та Порядком оформлення (створення) і видачі військово-облікового документа, затвердженим постановою Кабінету Міністрів №559.
Суд встановив, що під час звернення до територіального центру комплектування та соціальної підтримки позивач не надав паперового військово-облікового документа, який містив би відомості про його виключення з військового обліку. За таких обставин суд не знайшов підстав вважати протиправною відмову у внесенні змін до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів. Також суд зазначив, що посвідчення про призначення пенсії по інвалідності ІІ групи та медична документація самі по собі не є належним підтвердженням того, що особу було визнано військово-лікарською комісією непридатною до військової служби з виключенням з військового обліку.
Окремо суд розглянув доводи позивача щодо того, що він підлягає виключенню з військового обліку через неотримання до 40-річного віку військово-облікової або спорідненої з нею спеціальності. Суд звернув увагу, що редакція частини шостої статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» неодноразово змінювалася, а на момент виникнення спірних правовідносин така підстава для виключення з військового обліку вже була виключена із закону.
Крім того, суд зазначив, що законодавець неодноразово змінював граничний вік перебування військовозобов’язаних у запасі. Якщо на момент досягнення позивачем 40-річного віку граничний вік для другого розряду запасу становив 40 років, то після внесення змін у 2014 році його було збільшено спочатку до 50, а згодом до 60 років. Суд наголосив, що після набрання чинності відповідними змінами вони поширюються на всіх громадян України, які не досягли нового граничного віку перебування у запасі. Оскільки позивач не досяг 60-річного віку, він продовжує вважатися військовозобов’язаним.
Також суд врахував правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 19 вересня 2018 року у справі №814/4386/15 та від 17 лютого 2020 року у справі №820/3113/17, а також висновки Третього апеляційного адміністративного суду, викладені у постанові від 3 лютого 2025 року у справі №280/6524/24 щодо застосування відповідних норм законодавства.
З огляду на встановлені обставини суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та відмовив у їх задоволенні повністю.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
