Після ДТП алкоголю не виявили, але через сім місяців з'явилися 3,71 проміле: військовому відмовили у виплаті за інвалідність
Одеський окружний адміністративний суд розглянув спір між колишнім військовослужбовцем ДПСУ та прикордонним загоном, який відмовився направити документи для призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку з інвалідністю. Підставою стала позиція військової частини про те, що травма була отримана внаслідок дій військовослужбовця у стані алкогольного сп’яніння.
Суд не вирішував, чи має позивач право на отримання одноразової грошової допомоги та чи справді алкогольне сп’яніння виключає можливість її призначення. Предметом спору було інше: чи мала військова частина право самостійно фактично відмовити заявнику у проходженні процедури призначення виплати. Суд дійшов висновку, що таких повноважень у прикордонного загону не було.
Обставини справи
Позивач проходив військову службу у Державній прикордонній службі України. У липні 2024 року, перебуваючи у щорічній відпустці, він потрапив у дорожньо-транспортну пригоду на власному мотоциклі та отримав тяжкі травми. Згодом йому було встановлено І групу інвалідності, а висновком військово-лікарської комісії підтверджено, що травма пов’язана з проходженням військової служби.
Після ДТП було проведено службове розслідування. У липні 2024 року комісія встановила, що аварія сталася у позаслужбовий час, не під час виконання обов’язків військової служби, а за результатами тесту алкоголь у крові військовослужбовця не було виявлено.
Однак через сім місяців, після надходження результатів токсикологічного дослідження, прикордонний загін затвердив акт розслідування нещасного випадку. У ньому зазначалося, що у крові військовослужбовця виявлено етанол у концентрації 3,71 проміле. Комісія вказала, що причинами нещасного випадку були засліплення фарами зустрічного автомобіля та перебування водія у стані алкогольного сп’яніння. Саме на цій підставі було вирішено не складати акт за формою НПвс, оскільки Інструкція передбачає, що такий акт не оформлюється, якщо нещасний випадок є наслідком дій у стані алкогольного сп’яніння.
У серпні 2025 року військовослужбовець звернувся із заявою про призначення одноразової грошової допомоги у зв’язку з інвалідністю та подав необхідні документи, зокрема витяг про встановлення І групи інвалідності, висновок ВЛК, копії паспорта, РНОКПП і банківські реквізити.
У відповідь прикордонний загін повідомив, що заявник не надав документа, який підтверджує, що травма не була наслідком дій у стані алкогольного сп’яніння. Крім того, у листі зазначалося, що відповідно до акта розслідування нещасного випадку травма була отримана саме внаслідок алкогольного сп’яніння, а тому підстав для призначення одноразової грошової допомоги немає.
Не погодившись із таким підходом, військовослужбовець звернувся до суду. Він, зокрема, наголошував, що прикордонний загін перевищив свої повноваження, оскільки рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової допомоги має приймати не військова частина, а уповноважений розпорядник бюджетних коштів. Також позивач звертав увагу на суперечності між первинним службовим розслідуванням, яке не встановило стану алкогольного сп’яніння, та актом про нещасний випадок, складеним через кілька місяців після ДТП.
Що вирішив суд
Суд зазначив, що Закон «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» і Порядок № 975 чітко визначають процедуру призначення одноразової грошової допомоги.
Прикордонний загін має лише прийняти документи від заявника, підготувати відповідний висновок та передати матеріали розпоряднику бюджетних коштів Державної прикордонної служби України. Саме цей орган уповноважений приймати рішення про призначення допомоги, відмову у її призначенні або повернення документів на доопрацювання.
На думку суду, прикордонний загін, повідомивши заявника про відсутність підстав для виплати допомоги та не здійснивши подальших дій, передбачених Порядком № 975, діяв поза межами наданих законом повноважень. Тому така відмова була визнана протиправною.
Водночас суд у справі 420/41874/25 окремо підкреслив, що не вирішував питання про те, чи є обґрунтованими висновки акта розслідування щодо перебування позивача у стані алкогольного сп’яніння та чи виключають ці обставини право на одноразову грошову допомогу. Ці питання не були предметом розгляду у цій справі. Суд розглядав виключно питання дотримання процедури та меж повноважень прикордонного загону.
З огляду на це суд частково задовольнив позов. Він визнав протиправною відмову прикордонного загону у призначенні одноразової грошової допомоги та зобов’язав повторно розглянути заяву військовослужбовця і діяти відповідно до Порядку № 975. Це означає, що військова частина повинна провести процедуру у спосіб, визначений законом, після чого питання про призначення або відмову у виплаті має бути вирішене уповноваженим розпорядником бюджетних коштів.
Щодо вимоги про виплату матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань суд відмовив у її задоволенні. Він зазначив, що така допомога надається військовослужбовцю за рапортом під час проходження служби. Позивач звернувся із заявою вже після звільнення, тому підстав для її виплати суд не встановив.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
