Військовий загинув на бойових позиціях, але «не на тій» території: суд скасував відмову у виплаті родині 15 млн грн
Сім’ї загиблого військовослужбовця Державної спеціальної служби транспорту відмовили у виплаті одноразової грошової допомоги у розмірі 15 млн грн. Причиною стало те, що населений пункт, де військовий отримав смертельне поранення, не був включений до наказу Головнокомандувача ЗСУ про райони ведення воєнних (бойових) дій.
Однак Дніпропетровський окружний адміністративний суд дійшов висновку, що така обставина сама по собі не може бути підставою для відмови. Суд зазначив: якщо документи підтверджують, що військовослужбовець безпосередньо виконував бойове (спеціальне) завдання та загинув під час заходів із забезпечення оборони України, члени його сім’ї мають право на одноразову грошову допомогу, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів №168.
Обставини справи
Військовослужбовець Державної спеціальної служби транспорту був призваний на військову службу за мобілізацією у лютому 2024 року. Наприкінці листопада того ж року його у складі команди направили для виконання бойового (спеціального) завдання в район Куп’янська Харківської області.
26 листопада 2024 року військовослужбовець загинув від вогнепального поранення. Згідно з лікарським свідоцтвом про смерть, смертельне поранення він отримав на бойових позиціях. Акт службового розслідування встановив, що на момент загибелі військовослужбовець виконував бойове (спеціальне) завдання, перебував у захисному спорядженні, а його смерть настала внаслідок дій противника. Загибель була визнана пов’язаною із захистом Батьківщини, а військово-лікарська комісія підтвердила, що поранення та причина смерті пов’язані із захистом України. Крім того, військова частина видала довідку про безпосередню участь військовослужбовця у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, у районі населених пунктів Куп’янськ-Вузловий та Осинове Куп’янського району.
Матері, дружині та неповнолітньому сину загиблого були видані посвідчення членів сім’ї загиблого Захисника України. Після цього вони звернулися до Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту із заявами про призначення одноразової грошової допомоги. Проте комісія відмовила їм у її призначенні та виплаті.
Чому відмовили
Комісія виходила з того, що населений пункт Куп’янськ-Вузловий не був включений до наказу Головнокомандувача ЗСУ про райони ведення воєнних (бойових) дій за відповідний період. На думку відповідача, це означало, що військовослужбовець не перебував безпосередньо в районі ведення бойових дій, а тому члени його сім’ї не мають права на одноразову грошову допомогу у розмірі 15 млн грн за пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів №168. Водночас відповідач зазначав, що родина може претендувати на виплату за іншим порядком.
Позиція суду
Суд не погодився з таким підходом.
Він зазначив, що право на одноразову грошову допомогу залежить від підтвердження безпосередньої участі військовослужбовця у заходах із забезпечення оборони України, відсічі та стримування збройної агресії, а також його перебування в районі здійснення таких заходів. Водночас сам по собі факт невключення конкретного населеного пункту до наказу Головнокомандувача ЗСУ про райони ведення воєнних (бойових) дій не є достатньою підставою для відмови у виплаті, якщо ці обставини підтверджені належними та допустимими доказами. Такий підхід, як зазначив суд, відповідає і правовій позиції Верховного Суду.
Суд встановив, що факт безпосередньої участі військовослужбовця у виконанні бойового (спеціального) завдання підтверджується бойовим розпорядженням, наказами військової частини, лікарським свідоцтвом про смерть, актом службового розслідування, висновком військово-лікарської комісії та довідкою про безпосередню участь у заходах із забезпечення оборони України. Сукупність цих доказів свідчить, що військовослужбовець загинув під час виконання завдань із захисту держави.
Крім того, суд звернув увагу, що Куп’янська міська територіальна громада входила до переліку територій можливих бойових дій, затвердженого Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, а визначений період такого статусу охоплював дату загибелі військовослужбовця. На думку суду, це додатково підтверджує, що загибель настала в районі здійснення заходів із відсічі збройної агресії.
Також у справі 160/32135/25 суд наголосив, що конституційний принцип посиленого соціального захисту військовослужбовців та членів їхніх сімей передбачає: будь-які сумніви щодо наявності підстав для здійснення соціальної виплати особі, яка загинула, захищаючи Батьківщину, мають тлумачитися на користь такої особи та її сім’ї.
Що вирішив суд
Дніпропетровський окружний адміністративний суд повністю задовольнив позов.
Суд визнав протиправним і скасував рішення комісії Адміністрації Державної спеціальної служби транспорту про відмову у призначенні одноразової грошової допомоги.
Крім того, суд зобов’язав Адміністрацію Державної спеціальної служби транспорту призначити та виплатити членам сім’ї загиблого військовослужбовця одноразову грошову допомогу у розмірі 15 млн грн, передбачену пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів №168, рівними частками між трьома отримувачами — матір’ю, дружиною та неповнолітнім сином загиблого. Кожному з них має бути виплачено по 5 млн грн.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
