Перші рішення Верховного Суду щодо OnlyFans: чому «листа з Великої Британії» замало для мільйонних штрафів ДПС
Cьогодні індустрія створення цифрового контенту для дорослих є одним із найбільш динамічних секторів креативної економіки, де українці займають одну з провідних позицій у світі. Однак цей успіх супроводжується юридичним парадоксом, адже Україна опинилася в ситуації, коли Державна податкова служба активно вимагає мільйонні надходження до бюджету, тоді як правоохоронна система продовжує масово відкривати кримінальні провадження за створення того самого контенту.
Донедавна судова практика у справах щодо платформи OnlyFans була хаотичною, оскільки суди нижчих інстанцій довіряли аналітичним довідкам ДПС, отриманим у межах міжнародного обміну. Проте червень можна назвати періодом встановлення судового контролю над спробами Державної податкової служби наосліп оподатковувати цифрові доходи.
Упродовж одного тижня Верховний Суд ухвалив два важливі рішення — 17 червня у справі № 240/22077/25 та 25 червня у справа № 560/9531/25, які стали на захист авторів контенту. Ці рішення довели, що наявність інформації від іноземних органів (HMRC) є лише поштовхом для перевірки, а не автоматичним доказом вини платника. Ситуація, коли податкова вручну підганяє дані OnlyFans під українські Прізвища, Ім'я та По батькові, отримала оцінку від вищої судової інстанції.
Механізм податкового полювання та судова практика
ДПС України отримує інформацію від Королівської податково-митної служби Великої Британії (HMRC) щодо виплат компанії Fenix International Ltd на користь українських резидентів.
Іноземні органи передають текстові файли з іменами користувачів, електронними адресами та сукупною вартістю транзакцій за рік.
Податкова часто змушена вручну встановлювати зв’язок між латинським написанням імені в базі OnlyFans та конкретним громадянином України.
ДПС трактує ці дані як беззаперечне свідчення отримання іноземного доходу, що підлягає оподаткуванню ПДФО (18%) та військовим збором (1,5%).
Аналіз судових рішень виявляє дві протилежні тенденції у ставленні судів до OnlyFans-кейсів.
Справа № 340/4911/25
ДПС нарахувала особі понад 460 тис. гривень податків на основі даних про дохід 65 287 дол. США.
Суд визнав інформацію від HMRC «належною податковою інформацією». Ключовим стало те, що позивачка не надала жодних доказів, наприклад, банківських виписок, які б спростовували отримання коштів.
Суд виснував, що коли платник ігнорує запити ДПС та не надає власну версію руху коштів, суд приймає дані податкової як істинні. Суд наголосив, що тягар спростування інформації про дохід у такому разі переходить на платника.
Справа № 320/37297/25
Податкова намагалася стягнути з моделі OnlyFans 2,8 млн грн, стверджуючи, що та заробила 447 тис. дол. США.
Суд став на бік позивачки, вказавши, що акт перевірки не містить посилань на жоден первинний документ: банківську виписку чи договір. Суд наголосив, що дані від HMRC є лише аналітичною інформацією, а не доказом фактичного отримання грошей на рахунок.
Податківці застосували курс НБУ станом на 31.12.2022 до всієї суми за рік, замість того, щоб рахувати курс на дату кожної з 538 транзакцій. Це призвело до скасування майже всіх ППР.
Перші рішення Верховного Суду
Вищезазначені рішення Касаційного адміністративного Суду у складі ВС стали першими випадками, коли вища судова інстанція країни занурилася у технологічну специфіку функціонування платформи OnlyFans, пояснивши механізм захисту громадян від податкового нарахування на підставі припущень.
Постанова ВС від 17 червня 2026 року стала першим дзвіночком для ДПС. У цій справі Житомирська податкова намагалася легалізувати донарахування на суму близько 460 тисяч гривень, спираючись виключно на масиви даних від британського суб'єкта «Fenix International LTD» про доходи у 2,26 млн грн за 2020-2022 роки. Проте ВС виявив помилки — від ігнорування податкової адреси до неправильного застосування курсу НБУ на основі даних.
Головне управління ДПС у Житомирській області провело позапланову перевірку моделі за період 2020–2022 років. Підставою став лист ДПС України з інформацією від компетентного органу Великої Британії про доходи від платформи OnlyFans на загальну суму 2 266 424,04 грн. Податкова висунула претензії щодо несплати ПДФО, військового збору та наклала штрафи за неподання декларацій та первинних документів.
Одним із головних доводів касаційної скарги стало недотримання податковим органом процедури повідомлення про проведення перевірки. Позивачка вказувала, що наказ про проведення перевірки та повідомлення були направлені не за її податковою адресою, а за місцем проживання, інформацію про яке контролюючий орган отримав від органів місцевого самоврядування.
Суд зазначив, що право на початок перевірки виникає лише за умови належного вручення наказу у спосіб, передбачений статтею 42 ПК України. Верховний Суд вказав, що суди нижчих інстанцій не перевірили відомості в інформаційних базах ДПС щодо актуальної адреси платника, що ставить під сумнів законність усієї перевірки.
Ба більше, податкова застосувала курс НБУ станом на 31 грудня кожного року до всієї суми річного доходу.
Верховний Суд наголосив, що згідно з пунктом 164.4 ПК України, доходи у валюті мають перераховуватися у гривню за курсом, що діє на момент фактичного отримання кожного окремого доходу. Використання курсу на кінець року призвело до штучного завищення податкових зобов'язань, що є грубим порушенням норм матеріального права.
Також позивачка заперечувала, що отримані від Великої Британії дані стосуються саме її. В іноземній інформації був відсутній унікальний податковий ідентифікатор (РНОКПП) та реквізити банківських рахунків, а ідентифікація відбулася лише за збігом імені та дати народження.
Суд визнав, що наявність ідентифікаторів платформи (username, account reference) може мати доказове значення, але податкова та суди не дослідили, як саме ці дані дозволяють однозначно пов'язати міжнародну інформацію з позивачкою. Суд зобов'язав у ході нового розгляду вивчити механізми верифікації акаунтів на OnlyFans.
Пізніше, 25 червня Верховний Суд підтвердив свою позицію у справі, де сума претензій перевищувала 1 мільйон гривень. Цей кейс лише закріпив стандарт того, що тягар доказування лежить на державі.
ВС прямо зазначив, що міжнародна податкова інформація за своєю природою є лише «інформацією», а не «первинним документом» чи «банківською випискою». Податкова не надала жодного доказу про реальний рух коштів або факт провадження позивачкою діяльності зі створення контенту.
Суд наголосив, що для оподаткування потрібно встановити момент набуття права власності на дохід, а не просто зафіксувати віртуальні показники в обліковому записі OnlyFans, які можуть включати комісії платформи або повернення коштів.
Суд наголосив, що в адміністративних справах обов'язок довести правомірність рішення лежить на ДПС (ст. 77 КАС України). Сама по собі наявність «листа з Британії» не звільняє податкову від обов'язку довести факт реального зарахування коштів на рахунки фізичної особи.
Обидві справи об’єднує позиція Верховного Суду: під час розгляду таких спорів суди не можуть обмежуватися формальною оцінкою даних, отриманих від податкового органу. Натомість вони зобов’язані дослідити специфіку функціонування платформи OnlyFans, порядок здійснення виплат, механізм формування доходів авторів контенту та особливості взаємодії із сервісом. Фактично Верховний Суд вимагає від судів нижчих інстанцій відмовитися від формального підходу, за якого податкові повідомлення-рішення ґрунтувалися лише на текстових файлах, отриманих від британської HMRC, та автоматичному зіставленні латинських імен із даними українських платників податків, без належної перевірки походження і змісту такої інформації.
Тепер Верховний Суд вимагає дослідити, як створюються акаунти та як проходить верифікація особи, що саме означають суми у звітах — чи є це виплачений дохід чи лише обіг акаунту, чи були гроші фактично зараховані на рахунки в українських або закордонних банках.
Головний ризик для авторів контенту залишається поза межами податкових спорів — у площині статті 301 КК України. ДПС ідентифікує моделей для збору податку, а правоохоронці (БЕБ або поліція) можуть використати акти цих же перевірок як непряме визнання провини у виготовленні порнографії.
Статистика вражає: кількість справ за ст. 301 КК зросла з 903 у 2023 році до 1522 справ у 2025 році. Поліція продовжує практику «контрольних закупок» та конфіскації техніки (iPhone 14 Pro Max, роутери), навіть якщо контент створювався за добровільною згодою дорослих осіб. Наприклад, у справі № 211/1442/25 подружжя отримало по 3 роки умовно, а їхні кляпи та плітки було знищено за рішенням суду.
Червневі рішення Верховного Суду 2026 року — це перша перемога змісту над формою. Постанови у справах № 240/22077/25 та № 560/9531/25 стали першими прецедентами такого рівня, які захистили блогерів від необґрунтованого фіскального тиску.
Хоча ці рішення значно посилили позиції платників податків, вони не вирішують проблему криміналізації. За відсутності реформи стаття 301 КК залишається інструментом для виконання планів та, інколи, вимагання грошей. Щороку в Україні відкривається близько 1 500 кримінальних проваджень за дорослий контент. Норма нерідко застосовується не лише до організаторів незаконного бізнесу, а й до звичайних громадян, які обмінюються інтимними фото чи відео за взаємною згодою.
У чинному законодавстві відсутнє загальне визначення порнографії та критерії відмежування її від продукції еротичного характеру. Це порушує принцип юридичної визначеності, оскільки обмеження прав має базуватися на чітких критеріях.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
