Діти виїхали через домашнє насильство, а батько продав квартиру без дозволу органу опіки: як розцінив ситуацію Верховний Суд
Межа між правом власника розпоряджатися житлом і обов’язком захищати права дітей регулярно стає предметом судових спорів. У постанові від 10 червня 2026 року у справі № 519/138/24 Верховний Суд пояснив, коли продаж квартири, в якій зареєстровані малолітні діти, без дозволу органу опіки може стати підставою для визнання договору недійсним.
Обставини справи
Мати двох неповнолітніх дітей звернулася до суду в їхніх інтересах з позовом про визнання недійсним договору купівлі-продажу квартири.
Позивачка перебувала у шлюбі з власником квартири, який було розірвано у 2021 році. Від шлюбу сторони мають двох дітей. Родина проживала та була зареєстрована у квартирі, що належала батькові дітей на праві власності.
Пізніше жінці стало відомо, що у травні 2023 року колишній чоловік продав квартиру іншій особі. На момент укладення договору діти залишалися зареєстрованими у спірному житлі.
Під час посвідчення договору батько подав нотаріусу заяву, в якій зазначив, що неповнолітні та малолітні діти не зареєстровані, не проживають і не мають права користування квартирою.
Позивачка стверджувала, що іншого житла діти не мають, а дозвіл органу опіки та піклування на відчуження квартири не отримувався.
Суди першої та апеляційної інстанцій встановили, що орган опіки не надавав відповідного погодження.
Також було враховано, що діти тимчасово не проживали у квартирі через поведінку батька, який раніше притягувався до адміністративної відповідальності за домашнє насильство та інші правопорушення.
У результаті суди визнали договір купівлі-продажу недійсним.
Покупець квартири оскаржив ці рішення до Верховного Суду, зазначаючи, що відсутність дозволу органу опіки не є автоматичною підставою для недійсності договору, а також що мати дітей не є стороною договору.
Позиція Верховного Суду
Верховний Суд насамперед звернув увагу на право заінтересованої особи оскаржувати правочин, якщо ним порушуються її права чи законні інтереси.
Вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненим правочином.
Суд вказав, що за змістом статті 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних громадян та безпритульних дітей», статей 17, 18 Закону України «Про охорону дитинства» та статті 177 СК України дбати про збереження та використання майна дитини в її інтересах — обов’язок батьків.
З метою гарантування пріоритету інтересів дитини закон передбачає додаткові засоби контролю з боку держави, установлюючи заборону для батьків малолітньої дитини та осіб, які їх замінюють, вчиняти певні правочини щодо її майнових прав без попереднього дозволу органу опіки та піклування.
ВС зазначив, що відповідно до частини другої статті 177 СК України батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки та піклування укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, щодо майна, власником (співвласником) та/або користувачем якого є дитина.
Разом із тим Верховний Суд підтвердив, що правочин щодо нерухомості, право власності чи користування якою має дитина, укладений без дозволу органу опіки та піклування, може бути визнаний недійсним, якщо він порушує права та інтереси дитини, звужує її майнові права або гарантії збереження права на житло.
Водночас сам по собі факт відсутності обов’язкового попереднього дозволу органу опіки та піклування на укладення оспорюваного правочину не є безумовною підставою для визнання його недійсним.
Оцінюючи конкретні обставини спору, Суд дійшов висновку, що права дітей були порушені.
ВС зазначив, що внаслідок укладення договору купівлі-продажу відбулося відчуження квартири, право на користування якою мали малолітні діти, а тому цей правочин суперечить правам та інтересам цих дітей, звужує обсяг їх майнових прав, обмежує їх права та інтереси щодо жилого приміщення, порушує гарантії збереження права на житло.
Суд також звернув увагу, що на момент укладення договору діти були зареєстровані у квартирі, іншого житла не мали та лише тимчасово не проживали у ній з об’єктивних причин, пов’язаних із поведінкою батька.
Керуючись вищевикладеним, Верховний Суд залишив без змін рішення попередніх інстанцій та підтвердив недійсність договору купівлі-продажу квартири.
Суд підтвердив важливий висновок, що відсутність дозволу органу опіки та піклування не призводить автоматично до недійсності правочину, однак якщо відчуження житла без такого дозволу фактично порушує житлові права дітей, звужує їхні майнові права та позбавляє гарантій збереження права на житло, договір може бути визнаний недійсним у судовому порядку.
Додатково читайте іншу позицію ВС, у який дитина сама подала в суд на рідну матір через домашнє насильство.
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER та WhatsApp, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
