Верховний Суд відмовив адвокату у стягненні витрат на правову допомогу через зловживання правами

Верховний Суд залишив без розгляду клопотання представника позивача – адвоката про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в адміністративній справі за позовом фізичної особи до Виконавчого комітету Львівської міської ради.

У цій справі Верховний Суд, переглядаючи по суті рішення судів попередніх інстанцій, які задовольнили позов особи, погодився із висновками останніх та залишив касаційну скаргу відповідача без задоволення, а судові рішення – без змін.

Після ухвалення цієї постанови за результатом розгляду справи по суті, до Суду звернувся адвокат позивача з клопотанням стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу, долучивши до заяви обґрунтування щодо їх розміру та докази їх сплати.

Проте, Верховний Суд залишив зазначену заяву адвоката без розгляду, керуючись наступним.

Позиція Верховного Суду

Суд звернув увагу, що згідно з частинами першою та другою статті 134 КАС України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Суд також вказав, що наведені положення кореспондуються із європейськими стандартами, зокрема, пунктом 14 Рекомендацій № R(81)7Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Щодо шляхів полегшення доступу до правосуддя» (on measures facilitating access to justice), яким передбачено, що за винятком особливих обставин, сторона, яка виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, у тому числі, гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв`язку з розглядом.

Також у пункті 4 цих Рекомендацій зазначено, що жодна зі сторін не повинна бути позбавлена можливості користуватися послугами адвоката.

У пункті 1 Резолюції № (78)8 Комітету Міністрів Ради Європи (КМРЄ) «Про безоплатну правову допомогу і юридичні консультації» (on legal aid and advice) зазначено, що ніхто не може бути в силу перешкод економічного характеру позбавлений можливості використання або захисту своїх прав у будь-яких судах, повноважних виносити рішення по цивільних, господарських, адміністративних, соціальних чи податкових справах. З цією метою кожна особа має бути наділена правом на необхідну правову допомогу в судовому провадженні. При розгляді питання, чи така допомога є необхідною, слід враховувати: а) фінансові можливості та зобов`язання відповідної особи; b) очікувані судові витрати.

Суд також зазначив, що принцип повного відшкодування витрат на професійну правничу допомогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, ґрунтується на загальних принципах справедливості та компенсації в правовій системі, що є особливо важливим у публічно-правових спорах, де відповідачам, як правило, виступає держава в особі уповноважених нею суб`єктів владних повноважень.

Зазначений принцип допомагає взаємно збалансувати тягар витрат і забезпечити ефективний доступ до правосуддя, оскільки це дає можливість: 1) стимулювати справедливі судові процеси: якщо сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, може очікувати відшкодування витрат на адвоката, це стимулює її використовувати правові засоби та користуватися послугами адвокатів для ефективного представлення своїх інтересів у суді, що сприяє справедливому та рівноправному судовому процесу; 2) захистити право на доступ до правосуддя: гарантування відшкодування витрат на професійну правничу допомогу забезпечує можливість захисту особою своїх прав у суді, незалежно від її фінансового стану, що сприяє реалізації принципу рівності перед законом; 3) збалансувати інтереси сторін: відшкодування витрат на професійну правничу допомогу сприяє встановленню балансу інтересів сторін та дає змогу стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсувати витрати, що виникли внаслідок необхідності захищати свої права в суді; 4) забезпечити судову ефективність: якщо сторона, на користь якої ухвалено судове рішення, може очікувати відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, це сприяє ефективності судового процесу та робить його більш доступним та прозорим.

Разом з тим, Суд звернув увагу, що частина сьома статті 139, частини третя, четверта статті 143 КАС України містять приписи, які дозволяють стороні надати суду докази, які підтверджують витрати на правничу допомогу, протягом п`яти днів після ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи, але за умови, що ця сторона зробить про це відповідну заяву до закінчення судових дебатів.

Вказівка у частині сьомій статті 139, частині третій статті 143 КАС України на судові дебати, до закінчення яких сторона може заявити суду прохання (вимогу, клопотання) про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, потрібно розуміти не як єдино можливу стадію розгляду справи по суті, на якій дозволяється повідомити суду про цю обставину. Це є останнім етапом - перед виходом суду до нарадчої кімнати для ухвалення судового рішення за наслідками розгляду справи - для того, щоб сторона могла заявити про необхідність подати докази на підтвердження розміру понесених витрат, які підлягають розподілу за наслідками розгляду справи.

З матеріалів справи Судом встановлено, що представник позивача у відзиві на касаційну скаргу просив покласти на Виконавчий комітет Львівської міськради судові витрати, що складаються з витрат на професійну правничу допомогу за підготовку та подання відзиву на касаційну скаргу, тобто зазначив лише загальне прохання про необхідність стягнення судових витрат.

У цій справі Верховний Суд виклав висновок про те, що якщо сторона до ухвалення у справі остаточного рішення по суті розгляду справи не надала доказів на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, не вказала будь-яких причин, які унеможливили подання нею вчасно відповідних доказів; не повідомила про наявність поважних причин, які зумовлюють необхідність подання таких доказів протягом п`яти днів після ухвалення постанови за касаційною скаргою, а також не навела обставини поважності причин неподання відповідних доказів щодо правничої допомоги й у поданій заяві про ухвалення додаткового судового рішення, вказане може свідчити про зловживання стороною процесуальними правами та є підставою вважати, що подана заява про ухвалення додаткового рішення не відповідає вимогам статті 167 КАС України, внаслідок чого її слід залишити без розгляду.

Ухвала Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі №380/12348/22 (адміністративне провадження № К/990/27558/23).

Автор: Наталя Мамченко

Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на нашу сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.