ВС: Визначення застосовного права — ключова умова розгляду спорів з іноземним елементом
У приватноправових відносинах з іноземним елементом суди повинні першочергово з'ясувати наявність чи відсутність згоди сторін про вибір права, що підлягає застосуванню до таких правовідносин. Якщо один з учасників є іноземцем, кошти перераховуються з рахунку в іноземній країні та у призначенні платежу використовуються іноземні терміни, суд зобов'язаний визначити, яке право (українське чи іноземне) слід застосовувати до спірних правовідносин, перш ніж робити висновки щодо суті спору.
Деталі спору
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду розглянув у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину та стягнення грошових коштів.
На обґрунтування заявлених вимог позивач посилався на те, що на виконання договору доручення здійснив 39 платежів зі свого рахунку у Великобританії на рахунок ОСОБА_2 у АТ «ПУМБ» на загальну суму 84 156,60 фунтів стерлінгів для організації відповідачем сумісного бізнесу (салону краси) та придбання квартири на його ім’я для проживання під час візитів до м. Києва. Відповідач запевнила його, що для більш швидкого проходження фінансового моніторингу з боку банку краще вказати, що ці кошти є подарунком. ОСОБА_2 отримала грошові кошти та прийняла їх, чим підтвердила свою згоду на виконання доручення позивача. Проте в травні 2020 року ОСОБА_2 повідомила позивачу, що бізнес є збитковим та вона продала обладнання, клієнтську базу та право оренди салону іншій особі та запевнила позивача, що на вказані грошові кошти купить квартиру на ім’я позивача, однак придбала та зареєструвала квартиру на своє ім’я.
Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, оскільки позивач за власним волевиявленням, що відповідало його внутрішній волі, перераховував відповідачу в дар кошти. Також позивач не надав доказів на підтвердження того, що між сторонами існували договірні відносини за усним договором доручення, виконання сторонами умов цього договору доручення та недодержання сторонами вимог закону при його укладанні.
Апеляційний суд позов задовольнив, мотивуючи своє рішення тим, що сума спірних грошових коштів перевищує п’ятидесятикратний розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, сторонами не укладався договір дарування у встановленій законом формі, а тому спірні кошти не є дарунком в розумінні ст. 717 ЦК України. Крім того, перепискою між сторонами з месенджера «Viber» підтверджується, що позивач перераховував кошти відповідачу з метою отримання ним в подальшому прибутків від діяльності салону краси та з метою придбання квартири для проживання позивача під час перебування в м. Києві. Оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження того, що між сторонами був укладений договір доручення, а також інші договори, в тому числі про спільну діяльність, то правовідносини між сторонами не є договірними, а тому заявлені позовні вимоги повинні вирішуватися відповідно до ст. 1212 ЦК України.
Рішення Суду
Верховний Суд не погодився з висновками судів, рішення скасував, справу передав справу на новий розгляд до суду першої інстанції з огляду на таке.
Право, що підлягає застосуванню до приватноправових відносин з іноземним елементом, визначається згідно з колізійними нормами та іншими положеннями колізійного права цього Закону, інших законів, міжнародних договорів України (ч. 1 ст. 4 ЗУ «Про міжнародне приватне право»).
У разі відсутності вибору права до змісту правочину застосовується право, яке має найбільш тісний зв’язок із правочином. Якщо інше не передбачено або не випливає з умов, суті правочину або сукупності обставин справи, то правочин більш тісно пов’язаний з правом держави, у якій сторона, що повинна здійснити виконання, яке має вирішальне значення для змісту правочину, має своє місце проживання або місцезнаходження (частини 2, 3 ст. 32 ЗУ «Про міжнародне приватне право»).
Однак суди не звернули уваги на те, що зазначена справа – це справа з іноземним елементом, оскільки один з учасників правовідносин – позивач – є іноземцем, грошові кошти перераховувались з рахунку, відкритого у Великій Британії, у призначенні платежу яких зазначено слово англійською мовою «GIFT».
Крім того, при визначенні права у приватноправових відносинах з іноземним елементом першочергово підлягає з’ясуванню наявність чи відсутність згоди сторін договору про вибір права, що підлягає застосуванню до цього договору.
Таким чином, суди не з’ясували, чи була згода сторін про вибір права України, не визначили право, що підлягає застосуванню до правовідносин з іноземним елементом (України чи Великої Британії) та зробили передчасні висновки про застосування права України до спірних правовідносин.
Постанова Верховного Суду від 29 жовтня 2025 року у справі № 369/16696/20 (провадження № 61-5746св24).
Підписуйтесь на наш Telegram-канал t.me/sudua та на Google Новини SUD.UA, а також на наш VIBER, сторінку у Facebook та в Instagram, щоб бути в курсі найважливіших подій.
